Руслана Величко — юристка благодійного фонду "Повернись живим". Саме вона закуповувала комплекс "Байрактарів" для Головного управління розвідки України. Суспільне поспілкувалося з нею про роботу одного з найбільших благодійних фондів в Україні, про відкриття філіалу у США, меморандум з компанією "Байкар", та про те, як росіяни заважають закуповувати зброю.
"Повернись живим" став першим благодійним фондом України, який отримав офіційне право купувати зброю за кордоном. Що це змінило для фонду?
Це здешевлює товар. Якщо ти хочеш купити якусь техніку військового призначення, можеш її купувати тільки через спецекспортера. Це приблизно +30%. У нас була пара угод, де партнери не виконали зобов'язання по термінах, якості продукції і тому подібне. Тоді ми ув'язалися в історію, що будемо реєструватися самі.
"Тепловізори потрібні, дрони потрібні, але також людям хочеться скинутися на летальну зброю. Це психологія. Іноді, коли сильно болить, хочеться помсти".
Окрім здешевлення, є ще якісь плюси?
Ми закупили комплекс "Байрактар". Змогли напряму вийти, домовитися, сконтрактувати і закупити.
"Була одна закупівля, досить ризикована. Потім у ту країну приїжджав Сергій Лавров спілкуватися з урядом. Почалися незрозумілі проблеми".
Ви стали першим благодійним фондом в Україні, який його придбав. Як ви домовилися?
Мені скинули номер представника, я йому подзвонила і сказала, що ми хочемо купити комплекс. Ми трішечки поговорили, я скинула нашу угоду, вони — свою. Ми попрацювали над ними, тому що кожен представник захищає в угодах свої інтереси і зменшує ризики. Потім ми оформили дозвіл в Державній службі експортного контролю. Далі почалися логістичні питання.
Я закохалася в компанію "Байкар", чесно кажу. Настільки легко працювати мені не було ні з ким. Іноді, коли купуєш 15 тепловізорів, тобі так "виїдають" мізки. Тут все було просто, легко, структуровано. Коли професіонали працюють з професіоналами, то воно так і виходить.
Україна як держава допомагала?
Звичайно. Для того, щоб отримати дозвіл в Державному експортному контролі, треба взяти сертифікат кінцевого споживача, куди саме ти доставиш певний товар. Кінцевий споживач дуже допомагав.
Ви запропонували купити "Байрактар" чи вам надійшло замовлення на нього?
Надійшло замовлення. Ми сіли, поговорили, чи потягнемо цю історію, і вирішили піти ва-банк.
Це ж не просто три безпілотника, це система керування, також боєприпаси…
Ще наземна станція керування, система розпізнавання "свій-чужий" і ще купа всього і купа комплектації для того, щоб його ремонтувати.
Чи очікували ви на початку повномасштабного вторгнення, що будуть ресурси та можливості купити систему "Байрактар"?
Зареєструватися і займатися цим — це була моя ініціатива. Мені часом говорили: "Воно було того варте?" Я вам скажу, що так. Тому що зараз можна серйозно допомагати військам і здійснювати мрії тих людей, які донатять. Майже в кожній сім'ї хтось мобілізований, хтось воює, а хтось уже загинув. Злість піднімається і, звичайно, тепловізори потрібні, дрони потрібні, але також людям хочеться скинутися на летальну зброю. Це психологія. Іноді, коли сильно болить, хочеться помсти.
Нещодавно голова фонду "Повернись живим" Тарас Чмут підписав меморандум із "Байкаром" на подальшу співпрацю. Що вона може покращити?
Ми другі підписали меморандум, бо першим підписав президент у 2021 році. Про що це говорить? Про хороше партнерство, про те, що кожен зі своєї сторони добре виконав зобов'язання, що ми будемо далі з ними співпрацювати. Ми уже запланували майбутні проєкти.
Як змінилося фінансування фонду, якщо порівнювати до повномасштабної війни, перші місяці і зараз?
Донати зменшилися. Саме тому Тарас Чмут мав подорож в США щоб прикинути і, можливо, відкрити ще там представництво "Повернись живим". Зважаючи на соціально-економічну ситуацію в Україні, донати будуть зменшуватися. Людям треба за щось жити.
Читайте також: Дефіцит квитків, евакуація залізничників та збитки через війну — інтерв’ю з керівником "Укрзалізниці"
Що це представництво має робити?
Це була тільки розвідка. Зараз іде планування і стратегування, що, як і яким чином робити, адже законодавство США сильно відрізняється від українського. Треба вивчити і це питання. Це планується не раніше вересня.
У США є свої процедури, і ти їх просто проходиш, як звичайна людина. Те, що ти українець або не українець, нікого не цікавить. Є процедури, є закон і його треба дотримуватися.
Які будуть функції фонду?
Наприклад, є така історія, що зараз важко закупити нічники в Європі, бо їх немає. Вони є у США. Там потрібно отримати експортну ліцензію. Для того, щоб її отримати, ти маєш бути там.
Чи змінилася українська бюрократія, чи стало менше затримки на кордонах?
Спочатку всі боялися і швидко всіх пропускали, все було нормально. Зараз вантаж може простояти пару днів. І ти нічого не зробиш — стоїш, чекаєш.
Зі зброєю теж є такі затримки?
Це все логістичні моменти, коли ти везеш якийсь важливий вантаж, намагаєшся зв'язатися з усіма службами — не тільки українськими, а й, наприклад, польськими, надсилати для них листи, отримувати всі дозвільні документи для того, щоб був певний "зелений коридор".
Читайте також: "Наша ППО є протиповітряною обороною, а не протиракетною" — речник Повітряних сил про ракети РФ, NASAMS і "Байрактари"
Зараз можна полегшити процедуру перетину кордону для зброї?
Звичайно. Це може зробити Кабмін всього-на-всього постановою.
Чи були якісь цікаві пропозиції по закупівлі зброї?
Мене недавно запросили на проєкт вручати лауреатам премію. Попросили скинути фотографії. Я відкрила телефон, подивилася, що в мене там просто тупо пропозиції. Від гелікоптерів до "Градів" тощо. Коли починаєш працювати з постачальником, ти або з ним виходиш на партнерські відносини, або це перший і останній контракт. Якщо відразу вже іде не так, значить, це буде проблемна доставка, з проблемною логістикою, з неправильно оформленими документами. От, наприклад, коли в тебе по контракту тепловізори, а вони в себе замитнили для того, щоб зекономити, це як біноклі. А в Україні мені потрібно замитнити як тепловізор. Я маю написати лист-пояснення, чому так сталося.
Що найнесподіваніше пропонували купити?
Гелікоптери, "Гради", РПГ, дрони-камікадзе — все пропонували. Я не знаю, чим мене можна вразити. Ракети пропонували.
Великої дальності?
Так.
Фонд думає над тим, щоб їх закупити?
Поки ми такого плану товари не привеземо в Україну, ми про це не оголошуємо.
Чи є можливість, наприклад, ті ж самі ракети для HIMARS дальністю 300 км купити?
Думаю, у нас є такі партнери, які можуть це реалізувати.
Читайте також: "Учасники" операції "Буря в пустелі". Що таке ракети ATACMS і яка зброя ними стріляє
Росія може впливати на домовленості?
Була одна закупівля, досить ризикована, тому що там не погодилися продати це державним органам і спецоекспортерам. А нам погодилися. Потім у ту країну приїжджав Сергій Лавров (міністр закордонних справ РФ, — ред.) спілкуватися з урядом. Почалися незрозумілі проблеми: наприклад, коли ми мали забирати це все "Русланом", його просто не запускали сідати. От саме тому ми більше не говоримо публічно, що купуємо, поки ми це не закупимо, тому що в Україні є багато агентів, і в силових структурах вони працюють.
Чи масово Росія перешкоджає закупівлям?
Звичайно. Був такий момент, коли з деяких банків країн гроші поверталися, тому що вони з України.
Тарас Чмут говорив про можливу закупівлю ремонтних авто, які зможуть обслуговувати велику кількість різноманіття зброї, що нам надають партнери. Скільки планується закупити таких авто?
Наскільки я пам'ятаю, ми законтрактували шість автівок. Спробуємо і далі будемо дивитися, наскільки вони виправдають себе.
Які мрії у вашого фонду?
Як говорить пан Тарас: "Щоб русні була п*зда". Отакі наші мрії.
Читайте також
Чи стане в Україні доступною короткоствольна вогнепальна зброя
"Коли ми переможемо, я приготую страву "русня під ізюмом" — інтерв’ю з Клопотенком