Скільки мандрівників потрібно, аби зібрати 120 тисяч гривень для ЗСУ за дві години? Як зробити це в Карпатах? Вам розкажуть "Бакотики" – спільнота українських мандрівників та автостоперів, які вже третє літо збираються разом для спільних пригод, волонтерства разом і допомоги країні. Журналіст Суспільне Культура Макс Чорний побував на зустрічі спільноти і розказує, що "Бакотики" – це не тільки про людей, а й про Україну, любов та подорожі.
Цього літа я поїхав на озеро Апшинець із єдиною ціллю – потрапити на свій другий в житті з‘їзд "Бакотиків". До точки збору йшов горами два дні. Горами не звичайними, а чорничними. Абсолютно вся поверхня гір, які мене оточували, була всипана цими дрібними ягодами, без перебільшення. Кожен мандрівник чи місцевий, якого я зустрічав, усміхався до мене синіми вустами.
Я дістався до озера 5 серпня. Того вечора людей наповнювало відчуття наснаги. Ми знали, що на нас чекає, і готувалися до цього, хто як міг. Головною метою першого вечора з’їзду у "Бакотиків" завжди було знайомство, адже до них приїздять люди з усієї України. У прямому сенсі з усієї, можете глянути карту.
Того вечора це вийшло відмінно, адже усі дні фестивалю атмосферу створювали музиканти із гурту "Корба". Ми заснули гарними знайомими, а прокинулися вже друзями.
Перші промінці сонця принесли до табору "Бакотиків" йогу, з якої починався ранок.
Із кожним наступним з’їздом організатори удосконалюють програму. Якщо на першому з‘їзді, який відбувся у 2020 році на Бакоті, 50 людей приїхали почілити і поспілкуватися, то влітку 2022 року на озері Апшинець понад 100 людей кожного дня знаходили для себе щось нове.
Майстер-клас з акторської майстерності, курси першої медичної допомоги, лекції, літературники, творчі вечори – ось чим ми дивували Карпати.
Організатори зайшли набагато далі й запровадили волонтерські роботи на висоті понад 1500 метрів над висотою моря. Вони принесли із собою всі необхідні речі для в‘язання сіток та кікімор для військових. Тому в перервах між возз’єднанням з природою та самовдосконаленням ми волонтерили.
У чому ж секрет цієї атмосфери, яка ніби декантує людей, аби ті розкрилися по-новому? Справа в людях. Кожен, з ким ти познайомишся на з’їзді, буде крутим. Працює без винятків. Адже тільки такі люди здатні проїхати пів країни з 60-літровими рюкзаками, і йти до точки на карті, яку кинули організатори, просто для того, щоб зустріти там таких відчайдухів, як і вони.
Як каже одна з організаторів, Євгенія Соболєва: "Ми не створюємо чіткої програми, чи плану дій – це створюють люди. Ми просто даємо потрібні посили". І я у цьому впевнився ще минулого року, коли вперше потрапив у компанію "Бакотиків", де познайомився з неймовірними людьми, яких зараз називаю друзями.
Серед них і Богдан Пелих, який разом з іншими "Бакотиками" (Ярослав Одуло, Максим Трубенок) та з одним із організаторів (Олександр Сорокін) служить у ЗСУ і боронить нашу країну.
Останній день з‘їзду
Організатори проводять благодійний аукціон, усі кошти з якого буде передано ЗСУ. На аукціоні продаються звичайні речі, як-от резинка для волосся, шеврони чи вишиванки. Проте ці резинки належать волонтерці, яка від 24 лютого працює у Харкові, шеврони належать військовому, який воює на півдні. Кожен лот аукціону має свою історію. Люди не купують речі. Вони донатять на ЗСУ й натомість отримують унікальну розповідь. Як гадаєте, скільки коштів зібрали понад сто автостоперів за дві години на озері Апшинець?
У 2020 році Євгенія Соболєва, Павло Прижегодський та Олександр Сорокін вирішили зробити власний фестиваль для волонтерів. Ідея фестивалю була проста: дати відпочити самим волонтерам. Зробити захід, на якому вони зможуть танцювати під пісні улюблених виконавців, не переймаючись своїми турботами.
Євгенія, Павло та Олександр самі волонтерили на багатьох концертах та фестивалях. Для проведення усе було готове. Але тоді почалася пандемія коронавірусу і було не до фестивалів. Тому організатори вирішили взяти людей, які буди готові подорожувати навіть у такий складний час, і поїхали на Бакоту, у Хмельницьку область. Там вони пробули декілька днів, за які із незнайомих людей перетворилися на тих, які обіймаються щоразу, коли зустрічаються на вулиці. Чат з‘їзду у телеграмі продовжував жити цілий рік. Тож організатори вирішили зробити такі з‘їзди на постійній основі. Назву організації взяли на честь першого з‘їзду.
2022 рік. Озеро Апшинець. До організаторів доєднались Марго Васильєва, Олександр Андрущенко та Яна Кузнєцова. Понад 100 людей з усієї країни під час повномасштабної війни приїхали у гори до Бакотиків. Аби відпочивати. Аби плести сітки. Аби зібрати на аукціоні близько 120 000 грн.
Деякі шеврони купували за 23 тис. грн, деякі сорочки – за 50.
За два роки існування ініціативи цільова аудиторія "Бакотиків" розширилася з кола автостоперів та "бідних студентів" до кола підприємців, айтішників, дизайнерів, журналістів, громадських діячів, художників, музикантів, письменників. Кожного з них ви могли би зустріти на озері Апшинець, якби потрапили туди цього літа. Проте у вас ще буде не одна така можливість, адже "Бакотики" із кожним разом роблять свої з‘їзди все масовішим та частішими.
Ще одна "фішка" організації – зробити місце з‘їзду максимально важкодоступним. Ось як Джарилгач – острів у Чорному морі, або озеро Апшинець на Закарпатті. Це автоматично притягує саме тих людей, яким це справді потрібно, які розділяють ті ж цінності, що й організація.
У чому ж феномен "Бакотиків"? Чому такі великі когорти людей хочуть стати членами сім‘ї?
Справа у цінностях та ідеях, які вони сповідують. Перш за все це любов. Любов до людей, до рідного краю, до подорожей, до всього, що тебе оточує.
"Бакотики" ставлять перед собою ціль не лише дослідити Україну, а й цілу планету. Так, вони восени зібрали групу з 8 людей і чухнули до Кіпру на тиждень. Також у планах була лоу-кост подорож на Канари, яку скасували через повномасштабне вторгнення Росії.
У планах "Бакотиків" – розвиток. Розвиток організації, людей та їхньої свідомості. Кожен з‘їзд не схожий на попередній з однієї простої причини. Люди ростуть. Ні, "Бакотики" не по 3 метри заввишки. Люди ростуть власним "я". Розширюється світогляд у кожного члена спільноти. Тому організатори та люди, які приїздять відпочивати та волонтерити з командою, щоз‘їзду дивують новими ідеями та історіями. Надалі "Бакотики" планують робити фестивалі ще масовішим, з‘їзди – ще цікавішими, а локації – ще заплутанішими.
Для цього їм потрібна підтримка людей, однодумців, які сповідують такі ж життєві цінності. Для розвитку спільноти потрібні свідомі українці, які готові допомагати державі тим, що вони вміють робити найкраще: плести сітки, донатити кошти на ЗСУ, відбудовувати, воювати, писати, грати, любити.
Ця організація спонукає розвивати не лише себе у суспільстві, а й розвивати саме суспільство. А як же інакше?
Ось чому я хотів розповісти вам про "Бакотиків". Тому що це люди, про яких потрібно знати, до яких потрібно долучатися і допомагати. Ця організація має неймовірний потенціал, який можна побачити у кожній їхній події.
Це люди, які роблять колосальний обсяг волонтерської роботи як для підтримки армії, так і для розвитку українського соціуму та культури.
"Бакотики" – це неймовірні люди, які живуть подорожами та пригодами. І, відвідавши хоч один їхній з‘їзд, я гарантую, ви не забудете його ніколи.
Більше про українську культуру під час війни
- Як вижити, коли живеш у історичних подіях: говоримо з історикинею Наталею Яковенко
- "Концерт для України" на одному з найбільших world music фестивалів Європи
- Behind Blue Eyes: як діти з деокупованих сіл документують життя на плівку одноразових камер
- Як учителька образотворчого мистецтва з Луганщини стала продавати NFT для ЗСУ
- "Переносячи історію у візуальну мову, ми не даємо їй загубитись, закарбовуємо в пам‘яті". 100 днів війни в ілюстраціях
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
