8 серпня на сході України, внаслідок артилерійського обстрілу, загинув боєць Володимир Кабанов з селища Вільшанка Кіровоградської області. 6 липня йому виповнився 21 рік. На військову службу за контрактом пішов у 18, розповіла Суспільному прийомна мама бійця Марія Моренко. За словами жінки, попри важке дитинство, хлопець був дуже доброю людиною та патріотом України. Мав цивільну дружину, чекав на ротацію, щоб одружитися.
У будинку сімейного типу виховувався з 12 років
У дитячий будинок сімейного типу родини Моренків Володимира Кабанова взяли у 12 років. На той час у сім'ї виховували п'ятеро дітей.
"Володя народився у неблагополучній сім'ї. Його мама відбувала покарання у в'язниці, мав ще рідних брата та сестру, але вони не спілкувалися. У нього було важке дитинство. З мамою постійно переїжджали з села в село, ніхто про нього не турбувався та не виховував його. Тому, коли він потрапив до нас, був трохи бешкетником, але це все відбиток виховання".
У 18 років Володимир захотів бути вільним і ні від кого не залежати, тому пішов на службу за контрактом. Зі слів Марії Моренко, все було добре до 24 лютого. "В цей день він подзвонив мені і повідомив, що Росія напала на Україну. Сказав, що перебуває під Донецьком. Після того, що сталося з бійцями "Азову", говорив, що дуже боїться потрапити у полон до росіян. Казав, якщо це станеться, доведеться скоїти самогубство. Але я його від цього відмовляла".
Вивіз цивільну дружину з Маріуполя
Володимир Кабанов мав цивільну дружину, яку він вивіз з Маріуполя. Нині вона живе під Києвом. Дітей не мали, чекав на відпустку, збиралися одружитися.
"Він дуже чекав на ротацію. Ми з ним щодня спілкувалися і останні дні по розмові було чутно, що він втомився. Наче вигорання у нього було. Він писав, що перебуває у самому пеклі. Росіяни засипали їх фосфорним бомбами, два дні вони не могли вийти з бліндажа. Важко сприймав смерть друзів-побратимів, тіла яких доводилось збирати з-під колес".
Мріяв продовжити службу в полку "Азов"
За словами Марії Моренко, Володимир Кабанов після війни хотів продовжити служити в полку "Азов".
"8 серпня я прокинулась і побачила, що він в мережі, написала йому повідомлення. Він відповів, що поганий зв’язок. О 13:00 мені подзвонили і сказали, що Володі більше немає. Я стільки "живих коридорів" відстояла ("живі коридори" вишиковуються обабіч траурної процесії, під час якої в Україні хоронять бійців, що загинули у російсько-українській війні – ред.), але не думала, що буду і свого сина ховати. Він був такою світлою дитиною, таким добряком. Вмів вибачатися і визнавати свої помилки. Йому б ще жити й жити".
Поховали бійця 13 серпня у Вільшанці.
Читайте також
- "Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця.
- "Через чотири місяці ми нарешті змогли поховати Сашу вдома". Вдова кропивницького бійця.
- "Гроші, які збирала онуку на весілля, віддала на потреби ЗСУ", – бабуся загиблого військового з Олександрії.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
