В Україні триває мобілізація, і українські родини мають бути готові до того, що їхні рідні можуть отримати повістки та будуть призвані до ЗСУ. Як правильно реагувати на повістку, яка прийшла чоловікові або сину, як впоратися з хвилюванням, коли рідну людину мобілізували або вона пішла добровольцем, чим можна допомогти дитині – поради дала психологиня Марта Пивоваренко в ефірі "Українського радіо"
Як рідним військового впоратися з емоціями
Якщо ви людина емоційна, то зрозумійте, що хвилюватися це нормально. Ви маєте право на переживання. Ваш син або чоловік оцінює свою власну нервову систему, свої здібності, навички, обдумує варіанти і вирішує сам. Обов'язково обговоріть з ним, на чому базується його рішення, яку додаткову підготовку треба отримати, які справи варто владнати. Чим більше організаційних дій прийнято, тим легше людина вивільняє свій адреналін.
Заведіть альбом, поки людина буде служити, ведіть записи, конспектуйте період, як родина проживає його. Це буде підтримувати сім'ю і підтримувати зв'язок із тими, хто служить. Живіть дуже активно, займайтеся продуктивною діяльністю, включайтеся у волонтерство. Будь-яка діяльність краща від бездіяльності. Цей адреналін варто виводити у щось благородне. Це важлива складова стабілізації стану. Шукайте таких самих людей, організації, які вам допомагатимуть. Коло активності важливіше, ніж методики і методички.
Важливою є психологічна гігієна. Треба навчитися правильно реагувати на певну інформацію. Виділіть для себе конкретний тривожний час, коли ви присвячуєте себе новинам і трохи їх дозуйте. Отримуйте інформацію із тих джерел, які менш повнокартинно дають її. Або щоби хтось вам її читав і переказував, якщо ви людина занадто емоційна. Тоді відчуття провини "того, хто вижив" буде зменшуватися.
Як допомогти дитині
Важливо не приховувати інформацію від дитини. Бо вона розумітиме, що щось приховують. Дитина дуже важко переживає розлуку, вона не може прийняти той факт, що родич, чи то мати або батько, брат чи сестра, бабуся чи дідусь її покинув. І дітям може здаватися, що це їхня вина. Адже часто дітей виховують за за принципом: з хорошими дітьми стаються гарні події, наприклад, ми даруємо їм подарунки. А якщо вони нечемні, то ми їх караємо. Тому вони можуть сприйняти новину як форму покарання.
Треба врахувати емоції і переживання дитини, обговорити з нею події наперед. Сказати: татові чи мамі треба на певний період поїхати — це їх обов'язок або робота. Діти можуть сприйняти це, як порушення власної безпеки — адже це базова потреба. Тож і реакція може бути різна, наприклад, дехто потребуватиме приватного простору.
Щоб емоції не переходили в агресію, ми повинні допомогти сформулювати почуття на словах, проговорити її, зробити оцінку.
Також важливо не зупиняти життя і не зупиняти, не порушувати розвиток дитини
Як психологічно підготуватись до армії
Якщо так склалося, що ви йдете в армію, то треба приділити час своїй психологічній і фізичній підготовці. Є спеціальні техніки. Наприклад, лічба із застосуванням дихання, яке дозволить відволікти думки від переживання і сконцентрувати увагу. Це так зване дихання по квадрату. Треба уявити двері. Ви рухаєтеся по рамі цих дверей і рахуєте. Тоді наш внутрішній стан повинен переключитися на конкретні фізичні дії.
Читайте також
Підписуйтесь на розсилку Суспільного – головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
