Під завалами будинку культури у Чугуєві, по якому російська армія вдарила ракетами 25 липня, знайшли тіла Вікторії Мішаріної та Сардора Хакімова. З початку війни вони готували їжу для жителів Чугуєва та переселенців. Суспільне розповідає, що про них відомо.
Вікторія Мішаріна, 38 років
Коли почалася війна, Вікторія евакуювала дітей до села у Харківській області, а сама працювала і волонтерила, розповіла Суспільному подруга загиблої Катерина Алєксєєвічева. Вона дружила і працювала з Вікторією.
"На початку війни вона відвезла дітей до батьків, а сама залишилася у Чугуєві, аби мати можливість заробляти. Спала по кілька годин на добу, допомагала місцевим волонтерам готувати їжу для містян до пізньої ночі, а рано-вранці їхала на роботу на місцевий ринок, щоб заробити кошти для забезпечення дівчаток. До війни Віка працювала у банківській установі, була чуйною, доброю. Усі друзі вмовляли її поїхати з міста, та вона залишилася там до останнього", — розповіла Катерина.
Старша дитина Вікторії закінчила 10-й клас, молодшій виповнилося 10 років.
Сардор Хакімов, 36 років
Сардор — батько чотирьох дітей. Він теж евакуював більшість родичів з міста, а сам залишився — готував для людей, розповів житель Чугуєва і волонтер Руслан Овчаренко
"Разом ми намагалися допомогти кожному, готували та розвозили їжу районами міста. Ніхто не забуде його найсмачніший плов, соковитий шашлик та шурпу! Він був дуже гарною і доброю людиною! Завжди допомагав, йшов назустріч і у будь-яких ситуаціях залишався людиною! Дуже боляче! Досі не можу повірити, що ми втратили його!" — написав Овчаренко.
У будинку культури, який обстріляли окупанти, була польова кухня Сардора, повідомив журналіст Олексій Барановський. Про повара кореспондент писав у травні.
"Уродженець Узбекистану Сардор керує волонтерською кухнею із 15 осіб. До війни він працював на міських святах та ярмарках — продавав плов та інші страви національної кухні. Тепер у двох великих казанах на 180 і 120 літрів він щодня готує безкоштовні обіди для мешканців Чугуєва та прилеглих сіл", — з травневого репортажу Барановського.
"Сардор розповідає, що посольство Узбекистану пропонувало йому евакуюватися на батьківщину — він відправив туди дружину та чотирьох дітей, але сам залишився в Україні. "Для мене ця війна триває з 2014 року", — каже Сардор. Раніше він жив у Луганській області, а потім, коли там почалося російське вторгнення, активно допомагав в евакуації українців із тих територій, які стали тимчасово окупованими. "Я не втечу, українцям зараз потрібна допомога, і я робитиму, що можу", — згадує слова Сардора Олексій.
З-під завалів будинку культури врятували брата Сардора — Мансура Хакімова. Він розповів, що до 2014 року вони жили в Алчевську у Луганській області.
"У момент обстрілу він перебував у підвальному приміщенні, де робив заготівлю для плову. На всіх заходах він та його батьки готували смачну їжу, часто він готував для акцій "Нагодуй нужденного" і також після п'ятничного намазу останні три місяці годував усіх парафіян", — повідомив імам Луганської спільноти мусульман Тимур Берідзе.
За словами Руслана Овчаренка, з Вікторією та Сардором прощатимуться 27 липня.
Що відомо
- Російська окупаційна армія 25 липня обстріляла цивільні об'єкти Чугуєва. Щонайменше одна людина дістала поранення, троє людей перебували під завалами будинку культури. Наступного дня під час розбору завалів будинку культури рятувальники знайшли тіло загиблої жінки — це була Вікторія. Після знайшли й тіло Сардора Хакімова.
