Фархан Хак про стамбульську угоду щодо експорту українського зерна

22 липня під егідою ООН в Стамбулі Україна, Туреччина та Росія підписали угоду про відновлення безпечного експорту українських зернових Чорним морем. Відтепер українська сторона може використати три свої порти для експорту зерна та харчових продуктів на світовий ринок.

Заступник речника Генерального секретаря ООН Фархан Хак в інтерв'ю Суспільному розповів про роль Туреччини у підписаній угоді, про перевірку кораблів з зерном та санкції за порушення угоди, а також про тривалість угоди і чи можливо в майбутньому збільшити кількість портів для вивезення зерна.

Яку роль відіграватиме Туреччина у підписаній угоді?

Що ж, Туреччина відіграватиме вирішальну роль у плані моніторингу цієї угоди. Тому ми створюємо під егідою ООН Спільний координаційний центр у Стамбулі. До нього увійдуть представники Туреччини, і він допомагатиме контролювати рух комерційних судів, щоб забезпечити дотримання ініціативи Чорного моря, яка була погоджена сьогодні в Стамбулі.

Як буде відбуватиметься перевірка суден?

Згідно з цією угодою, всі судна, які прямують чорноморським коридором, дозволять перевіряти. Там будуть турецькі спостерігачі, але там будуть і люди, задіяні на цьому кораблі, щоб у центрі вони допомагали забезпечувати дотримання правил, які затвердили в угоді.

Якщо російська або українська сторона якимось чином порушить правила угоди, то чи обговорені якісь штрафи, санкції?

Ну, ми оцінюватимемо це в міру того, як це відбуватиметься. Тож якщо є дії, які не відповідають угоді, ми повернемося до сторін та з'ясуємо, що потрібно зробити. Але зараз ми вважаємо, що у спільних інтересах усіх діятиме так, щоб і Росія, і Україна могли експортувати свої харчові продукти та добрива на світові ринки. І, звичайно, це добре для всього світу, тому що це допоможе знизити світові ціни на продовольство.

Чи можна стверджувати, що цей документ гарний початок для взаємодій між Росією та Україною, щоб йти у бік завершення бойових дій?

Я не хочу передбачати, чи це сприятиме кінцевому результату, але ми сподіваємося, що якщо ця угода спрацює, то вона допоможе навіяти трохи більше впевненості росіянам та українцям у тому, що вони можуть більше довіряти один одному в плані інших заходів, які можуть знизити напруження та зрештою домогтися припинення вогню.

Але з точки зору того, чи можуть сторони довіряти одна одній, щоб здійснити це, здається, що протягом місяців, що ми вели переговори, є базова угода щодо достатньої довіри, щоб у Чорному морі було безпечно. І що Україна тепер може використати три свої порти для експорту зерна та харчових продуктів із Чорного моря на світовий ринок.

Чому угода триває саме 120 днів та чи може вона буде збільшена, за умовою виконання сторін їхніх обов’язків?

В рамках угоди передбачається, що цей період може бути продовжено за згодою сторін. Це справді залежить від волі сторін. Я думаю, що це можна розглядати як початковий період, щоб побачити, як добре працює система і чи влаштує вона підписантів. Виходячи з цього, ми очікуємо, що коли система буде запущена, вона буде працювати, і що сторони зможуть побачити, наскільки добре вона працює для їх власних індивідуальних інтересів, і ми погодимося продовжити її на триваліший термін, якщо це буде необхідно.

Чи можна в майбутньому збільшити кількість портів? Наприклад якщо українська сторона деокупує Херсонську область, чи можна буде додати в угоду херсонський порт?

Що ж, ми вивчимо це, спочатку ми хочемо подивитися, чи працює ця конкретна угода за участю Чорного моря та трьох портів, які ми визначили, і чи працює вона добре. Якщо це станеться, якщо це спрацює, я думаю, це допоможе нам переконати сторони вжити більше заходів і, можливо, відповідно до того, що ви запропонували, але, можливо, і в інших напрямках, щоб ми могли розширити область угоди на інші речі, які також є ключовими проблемами.

Чи є у вас інформація, щодо того як поводилися сторони під час зустрічей та обговорень підписаної угоди?

Я думаю, сам факт того, що ми дійшли сьогодні угоди, говорить про те, що делегації були дуже професійними у своїй поведінці. І, мабуть, вони були готові рухатися вперед. І той факт, що вони були готові рухатися вперед навіть у той час, коли обидві сторони борються одна з одною на землі, є свідченням їхньої здатності працювати разом заради того, що зрештою відповідає інтересам людей усього світу.