Антон — старший лейтенант підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади указом президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Про військовослужбовця розповіли на Facebok-сторінці бригади.
Підрозділ військовослужбовця стояв перед населеним пунктом, але займав невигідну позицію, тому вони прийняли рішення посунути з боєм лінію оборони й зайняти кращу висоту. Завдяки цьому їм вдалося затримати наступ росіян на цій ділянці на два дні, — йдеться у повідомленні.
"Практично одразу нас почала штурмувати російська піхота з бронетехнікою. У перший день на позиції вийшли три танки й десять БМП. Ми відбили штурм, знищивши один танк і три БМП. Танк дійшов практично до наших позицій, по ньому стріляли з різної зброї, але гранати й ракети відскакували — працювала активна броня. Нарешті до танка підібралися наші оператори ПТРК і влупили йому в бочину з "Фагота". У танка вибухнув боєкомплект, башту відірвало, екіпаж загинув. Ще один танк ми підпалили з гранатомета, але він зумів утекти. Після цього росіяни відкотилися й не наважилися продовжувати наступ", — розповідає Антон.
Читайте також: "Ми маємо йти і захищати нашу Україну, адже ми — сини України". Історія закарпатського військового Андрія Дідуна
"Наступного дня на нас пішов якийсь інший підрозділ, можливо, "вагнерівці", — одна група близько двох кілометрів пробиралася до нас повзком і вигулькнула за кілька сотень метрів (на таке не кожен здатен), а друга намагалася обійти нас із флангів. Але ми засікли їхній маневр із дронів і відігнали мінометами гранатометами й зі стрілецької зброї. Тоді ворог змінив тактику – добре вивчив наші позиції з дронів і почав лупити по них із танків і БТРів із відстані 3 — 4 кілометри", — каже воїн.
Зі слів Антона, вони змушені були відійти й зайняти більш укріплені позиції, але затримали їх наступ. "Після нашого відходу росіяни забрали з поля бою три повні "Урали" своїх 200-х, ми бачили це з дрона. Тобто їхні безповоротні втрати близько склали близько роти, а поранених, за статистикою, зазвичай утричі більше", — пояснює захисник.
У ті кілька днів їх дуже виручив позашляховик від волонтерів. Вони здійснили на ньому 25 евакуацій поранених. Антон згадує, машина використовувалася так інтенсивно, що в кінці другого дня закипіла, двигун заклинило. Але свою роль вона виконала.
Читайте також: Близько ста евакуацій поранених. Історія закарпатського бойового медика
"Для мене особисто переломний психологічний момент настав на другий день війни. Ми заходили в одне містечко на сході країни, на околиці стояла чебуречна. Це відома точка, наші хлопці часто там зупинялися, бо чебуреки дійсно були дуже смачні. І власники — чоловік, дружина й двоє дітей років 5 і 14 — вийшли й махали нам руками на знак вітання. Вони раділи, що ми заходимо в місто й будемо захищати їх. Через кілька днів ми поверталися тією дорогою й побачили, що всі будівлі навколо знищені — їх накрили російські "Гради" й "Урагани". Ми зайшли в ту чебуречну, хоча не думали, що там хтось є. І побачили тіла тієї сім’ї — подружжя й двох дітей. Пізніше я бачив і інших загиблих дітей — у квартирах, приватних будинках, підвалах", — розповів воїн.
Він каже, що російська артилерія накривала міста й села без розбору, в деяких населених пунктах не було жодного будинку, у який не влучив би принаймні один снаряд. "Загиблі цивільні, особливо діти, викликають зовсім інші відчуття, ніж загиблі військові. І тоді я зрозумів, що треба вичистити цю нечисть із нашої країни до остатку, до самого кінця", — розповів Антон.
Читайте також:
- Вторгнення Росії в Україну, день 138. Текстовий онлайн;
- Жертвами війни в Україні стали 995 дітей — ОГПУ;
- Росіяни посилюють удари, щоб відрізати Бахмут — ISW;
- Верещук закликала українців евакуюватись з півдня, щоб не заважати ЗСУ.
