Письменник і лідер гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк підтримує ревізію радянського книжкового спадку

Письменник і лідер гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк підтримує ревізію радянського книжкового спадку

Письменник і лідер гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк підтримує ревізію радянського книжкового спадку
Сергій Мартинюк

Нещодавно в Україні створили Раду з розвитку бібліотечної сфери під час війни. З-поміж іншого, вона має вирішити подальшу долю радянських і російських книжок, якими переповнені українські бібліотеки.

Чи потрібно вилучати книжки та які саме – ведучі Радіо "Промінь" Анна Заклецька і Дмитро Захарченко розпитали письменника й лідера гурту "Фіолет" Сергія Мартинюка.

Письменник і музикант Сергій Мартинюк
Письменник і музикант Сергій Мартинюк.

Сергій "Колос" Мартинюк – український музикант, письменник, громадський діяч і лідер гурту "Фіолет". Його пісня про бібліотеку минулого року запустила новий тренд у ТікТок і очолила чарти. За лічені дні фразу з пісні "найкраще місце для хорошого сексу – бібліотека!" розтягнули десятки тисяч тік-токерів. А на YouTube у неї вже майже чотири мільйони переглядів.

"Чи варто вилучати з українських книгозбірень радянські й російські книжки? Однозначно, так, – переконаний він. — У мене перша думка була про бібліотеку в рідному Дубні (на Рівненщині) – про кількість радянської російськомовної літератури, яку я свого часу прочитав, бо не було альтернативи. Я любив наукову фантастику, і в середині 1990-х здебільшого такі книжки були видані за Радянського Союзу". Сергій Мартинюк вважає, що ці книги треба вилучати насамперед, бо вони цензуровані: "На мій погляд, література часів Радянського Союзу не має ніякої ні освітньої, ні культурної цінності”.

Ба більше, за роки незалежності виникли десятки, як він каже, "крутезних" видавництв та адекватних перекладів. І в бібліотеках варто звільнити місце під сучасну літературу, переконаний письменник.

Дитяча бібліотека на Подолі
Дитяча бібліотека на Подолі. blog.yakaboo.ua

Складніше повернути людей до українських бібліотек, бо рівень відвідуваності критично низький, вважає Мартинюк. У перші дні війни він потрапив до села Волинської області поблизу Берестечка. Каже, був вражений їхньою бібліотекою: "Я там побачив Любка Дереша, Ірену Карпу, Юрія Андруховича, Андрія Кокотюху, Василя Шкляра, Макса Кідрука". Але читачів у бібліотеці бачать рідко. Зміни давно просяться, тому, на думку Сергія, необхідно почати з ревізії бібліотечних фондів: "Я не хотів би, щоб мої діти, як я, на уроках зарубіжної літератури вчили вірші про дуби біля Лукомор’я й усю цю крінжовану тему".

Щодо власної бібліотеки Мартинюк зізнається, що й у нього є російські класики: "Стоїть у мене тут на нижній поличці кілька, от Цвєтаєву бачу, Єсеніна, українофоба Бродського, Осипа Мендельштама й бачу одну книгу Пєлєвіна". Каже, що не влаштовуватиме з ними буккросинг: "Книжки, які мені не зайшли або я не розумію їхньої подальшої цінності, я зношу в під’їзд на перший поверх, в нас там така поличка є для буккросингу. Люди віддають свої книжки, інші читають. Туди я точно не буду віддавати. Не хочу, щоби це популяризувалося. Тому не знаю. Можливо, якийсь перформанс проведу".

Редакторка текстової версії Тетяна Познякова.

Читайте більше новин і матеріалів про книжки

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІншеРозкладКонцертиПрограмиПодкастиСПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВARTИЛЕРІЯ