Українська співачка Ulia Lord випустила нову пісню "Війна" разом із польським гуртом Antynomia. В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо Промінь Ulia Lord розповіла про співпрацю з польськими музикантами, що відчувала від початку повномасштабної війни в Україні, а також про те, яким бачить своє майбутнє після перемоги.
"Я відчувала себе наче замерзлою усередині"
Юліє, розкажи, де ти зараз, як ти?
Я в порядку, зараз перебуваю у Великій Британії, останнім часом опановую різні мови. Зокрема в березні-квітні було дуже багато польської мови. Я, перебуваючи в Польщі, брала участь у декількох благодійних акціях, які відбувалися на підтримку України, на підтримку українських жінок і дітей, які знайшли прихисток в Польщі. Я познайомилася з дуже позитивною спільнотою ротарі-клабів. Вони докладають багато зусиль для того, щоб зробити більш комфортним життя вимушених переселенців та біженців з України.
Творчість моя зараз не на паузі, але на паузі можливість робити релізи. Але, як бачите, я презентувала нову пісню "Війна". Я написала її, перебуваючи у Польщі. Уся ця ситуація мені боліла. Це був дивний стан: я емоційно відчувала себе повністю замерзлою усередині, не могла ділитися якимись емоціями. Певні рефлексії я оприлюднювала, але у творчому питанні все було затиснуте. Був шок, все всередині перевернулося.
Росія розпочала проти нас війну вісім років тому, але повномасштабний напад відбувся 24 лютого. І світ нас попереджав про це, але особисто я до останнього не вірила, що це відбудеться. Були сподівання, що людяність і здоровий глузд переможуть, але ні: зранку 24 лютого мене, як і всю країну, розбудили вибухи ракет поблизу мого дому.
І все життя змінилося. Певний час бракувало слів, але я знайшла сили висловити всю свою огиду і ненависть до росіян, а також любов і величезну повагу до героїчного подвигу, який здійснюють Збройні Сили України та кожна людина, яка зі свого боку робить усе, щоб наблизити нашу перемогу.
Цю композицію ти створювала з польським гуртом Antynomia. Як ви з ними познайомилися?
Я написала пісню і в мене в думках була ідея записати її з польськими музикантами. І якось так відбулося, що я познайомилася з певними музикантами, серед яких — Матеуш Кушьмєрек, фронтмен Antynomia. Він послухав пісню і запропонував спробувати разом її заспівати. Він дописав свою частину тексту, у другому куплеті він співає власний текст. Я адаптувала український приспів польською мовою. А запис ми зробили з ними разом, на студії в Кракові, з якою вони співпрацюють.
"Здобувають лише ті, хто знаходить можливості й сили для співпраці"
У 2014 році, коли почалася війна, ти поїхала на Донбас до добровольців, а зараз ти поїхала якомога далі від війни. У чому різниця між тим, що відбувалося вісім років тому, і зараз?
У 2014 році, як і багато інших людей, я приєдналася до волонтерського руху. Мій досвід був пов'язаний з концертами для військових у різних частинах, у різних місцях. Найбільше мене вразила поїздка в місто Щастя до батальйону "Айдар".
І потім я повернулася для того, щоб зняти відео на пісню "Єдина", яку я написала, вже рефлексуючи на все це. Для відео я зібрала портрети тих людей, з якими мені довелося зустрітися в "Айдарі".
А те, що відбувається зараз, — це те, що відбувалося на Донбасі всі вісім років. Просто тепер це відбувається скрізь. Звірство, про яке багато хто не знав, багато хто не хотів знати — тепер цього не можна уникнути і доводиться дивитися цьому у вічі. Це жахає. У цій війні винен не тільки Путін, бо багато людей цивільних це все поділяють, слідують за цією риторикою, вони дійсно вважають себе якимись переможцями.
Дехто з росіян висловлює думку, що по нас треба вдарити ядерною зброєю. І світ має переконати цих заблукалих людей, що такій нелюдяності немає місця тут. Не місце взагалі такому світогляду, коли ти здобуваєш конкуруючи, опонуючи до світової спільноти. Здобувають насправді лише ті, хто знаходить можливості й сили для співпраці, для кооперації. Такий приклад показує цілий світ: об'єднана Європа і решта.
Я вдячна за допомогу, за те, що всі все більше включаються. Я знаю, що в Америці вже підписали закон про виділення Україні 40 мільярдів доларів допомоги. Це все дуже потужно і це все дійсно допоможе нам перемогти. І це демонструє віру світу в те, що ми переможемо.
"Лють щодо злочинів проти людяності – це нормально"
Якщо говорити про людяність: війна війною, але як залишитися людиною під час війни? Ти ставиш собі це питання?
Насправді лють щодо злочинів проти людяності – це нормально. Інша справа, в що це потім виливається. Я не бачу якихось хворобливих сигналів. Звісно, що це травма, з якою наше покоління не впорається. Ми це переживемо, ми мусимо це перейти, але це рани, які ніколи не загояться.
Питання в тому, щоб зберегти країну для наступних поколінь. Безумовно, ми вже ніколи не знайдемо спільної мови з росіянами. Принаймні допоки вони не визнають і не вибачаться, і не скажуть вголос, що це не просто помилка, а злочин, і що вони не знають, як спокутувати свою провину. Але це явно буде не наше покоління і, напевно, не наступне. Не знаю, через скільки поколінь ми зможемо перейти через цю травму.
Яким буде твоє життя в умовах миру? У тебе вже є розуміння цього?
Я не думаю, що в когось є це розуміння. Навіть те, що зараз зі мною відбувається, я ніколи не планувала. Я не сподівалася, що раптом, в сорок п'ять років, мені доведеться багато що робити наново. Тому важко сказати, що мене чекає, коли нарешті наша країна переможе, коли ми це відсвяткуємо.
Звичайно, я буду все робити для відновлення країни, для відновлення свого світу. І так робитиме кожен. І таким чином ми відновимо наш спільний світ. Але безумовно я не бачу свій світ без музики, без творчості. Це все одно буде невіддільною частиною мене, як і всі роки, які ви мене знаєте і які себе знаю я.
Зараз я перебуваю у Великій Британії й моє серце не перестає тішитися і бути враженим тим маніфестом людяності, який демонструє цілий світ, приймаючи наших біженців, допомагаючи нам в протистоянні перед такою потужною, але абсолютно деструктивною силою.
Я спостерігаю, як британці рефлексують, наскільки вони проявляють емпатію щодо нас, намагаються кожен на своєму рівні продемонструвати та зробити якнайбільше з тих можливостей, які вони мають. І завжди, коли я зустрічаюся з різними людьми, я дякую їм персонально і країні в цілому. І ще ніхто не сказав щось інше, крім того, що: "О, я знаю, що ми можемо робити більше!".
Редактори текстової версії інтерв’ю: Ганна Кор, Валерія Федченко.
Війна — усі останні новини
- Костянтин Трембовецький: про гумор під час війни, українізацію та вміння переглядати позицію
- "Вперше за довгий час почула звуки. Це були вибухи": автори документальних фільмів про те, як війна змінила їхніх героїв
- "Втомились, не втомились — у нас люди гинуть кожен день": інтерв'ю з Олександром Яцентюком, актором фільму "Памфір"
- "Відчуття, що важливе послання про вбивства людей подали між кавою і десертом": Ірина Цілик про Каннський кінофестиваль
- Юлія Юріна (ЮЮ): "Складно пробитися крізь пропаганду, яка зомбує людей"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
