Оперували, а стіни тряслися від обстрілів — так працювали під час масованих обстрілів лікарі в Інституті загальної та невідкладної хірургії імені Зайцева, говорить його директор Валерій Бойко. Зараз, за його словами, пацієнтів з осколковими пораненнями поменшало.
Надходило багато цивільних
В ординаторській Харківського інституту хірургії від початку війни живе та допомагає першокурсниця медуніверситету Єлизавета Коваленко.
"Коли почалася війна, я вирішила, що, напевне, тут може бути дуже багато пацієнтів і потрібна буде якась допомога. Навіть підлогу помити", — згадує Коваленко.
У мирний час медзаклад приймав до 6 тисяч пацієнтів на рік: виконував планові й невідкладні операції. Зараз більшість людей оперують уражених осколками, каже директор Інституту загальної та невідкладної хірургії Валерій Бойко.
"Дуже багато поступало мирних жителів. На жаль, особливості сучасної бойової травми такі, що вони дуже вражають людей і тому надходять дуже тяжкі хворі, тяжкі поранення. Довелося оперувати в таких умовах, коли будівля здригається від вибухів", — говорить Бойко.
Відновили планові операції
За його словами, відновили прийом планових пацієнтів тут від початку травня. Уже тиждень в Інституті лікується жителька Мерефи Ганна Холоша. Каже, вибухи чутно.
"У мене проблема з ногами, дійшло вже до того, що сказали, що якщо я сюди терміново не приїду, то можуть відрізати ногу. Оце дні чотири дуже було чути, що довелося і в коридор виходити й вікна у чоловічій палаті, посипалося скло", — розповідає пацієнтка.
"Життя ламається від секундного вибуху"
Лікаря-інтерна Михайла Свірського війна заскочила вдруге. Перші звуки вибухів чув у рідному Донецьку у 2014-му, тоді він ще навчався. Потім перебрався до Харкова. Коли військові дії почалися тут — переїхав жити до лікарні. Скількох пацієнтів лікував за час війни — не рахував, каже Свірський. Серед них були й діти.
"Поранений хлопчик був з Салтівки, 13 років. Страшно бачити, як життя людини, яка начебто повинна бути ще безтурботною, радісною, простою, дуже ламається. Ламається від якогось секундного вибуху. Це тепер зовсім інша людина, і назвати її дитиною тепер, мабуть, не вийде", — каже Свірський.
Більшість лікарів три місяці жили у лікарні, каже директор медзакладу Валерій Бойко. Зараз вони вже повертаються відпочивати додому.
Читайте також
"Хочу, щоб не гриміло, коли народжують": як працює під час війни перинатальний центр у Харкові
