За вісім років від початку війни змінився в кращий бік… Так про рідний Краматорськ говорить його жителька Олена Вороніна. Через війну жінка вже вдруге покинула рідний дім, зараз з дітьми проживає в Новій Ушиці.
Вперше з Краматорська Олена Вороніна тікала з родиною в 2014 році. Згадує, на той час була вагітна донькою. Повернулися додому влітку, відразу ж після звільнення Краматорська українською армією. Її життя в рідному місті весь цей час, говорить, було спокійним.
«Я працювала звичайним вихователем в звичайному садочку, чоловік працював на машинобудівному заводі, діти ходили до школи. В нас був невеликий будинок, дві кішки, дві собаки – все як у звичайних людей», - каже жінка.
Свій Краматорськ Олена Вороніна згадує зеленим містом, яке розвивалось швидкими темпами.
«Будувались парки, сквери, дороги. Ремонтувались лікарні, школи, садки. Місто почало процвітати», - згадує колишня жителька Краматорська.
Вивезти дітей вирішили в середині березня, коли місто почали обстрілювати ракетами, каже Олена. Її чоловік покидати Краматорськ не захотів, і дотепер залишається там.
«З чоловіком вирішили, щоб я вивозила дітей куди-небудь. Ми не знали, куди їхали», - розповідає жінка.
До Нової Ушиці прибули 21 березня, на день народження Олени. Помешкання знайшли через волонтерів.
«Ми не знали, що таке Нова Ушиця, де це знаходиться, як виглядає, їхали просто навмання», - говорить переселенка.
Зараз жінка чекає, коли зможе повернутися до рідного міста. Та каже – серед її оточення на батьківщині людей, які воліли б бачити в Краматорську «рускій мір» – не було.
«У нас садочок україномовний, ми і батьки розмовляли з дітьми тільки українською мовою. Всіх влаштовувало те, що є – українське місто Краматорськ», - каже Олена Вороніна.
Читайте також
- “Я знаю, як вибухають Гради”. Переселенка з Лисичанська мріє побачити свою домівку та повернутися у професію
- Створює патріотичні прикраси. Переселенка зі Слов’янська перетворила хобі у маленький бізнес
- У Хмельницькому студенти виготовляють мініелектростанції для ЗСУ
