Молоко згодовують коровам, бо немає збуту. Така ситуація у тваринницьких господарствах від початку війни на Новгород-Сіверщині. У віддалених громадах, куди до 24 лютого щодня їздили за сировиною молоковози, тепер можуть здати молоко двічі на тиждень.
"У зв’язку з війною молоко нікуди було дівати – от і підкормлюємо корів", – розповідає працівниця ферми Валентина.
Жінка працює на фермі 10 років. До цього часу виливати молоко у корм коровам їй не доводилось. Дві третини молока вдається здати, третина – залишається.
"В довоєнні місяці доїли, на одну голову, 27 літрів молока, що, я вважаю, для України хороші результати, але … з вторгненням Російської Федерації, з цими нашими проблемами, доїмо на голову 11 літрів і то не знаємо, куди подіти те молоко", – говорить голова фермерського господарства "Білі Роси" Юрій Кобизський.
Купувати молоко у господарства перестали від початку війни.
"З першого ж дня війни, нам повернули молоковоз, біля 20 тон. Були зруйновані мости. І ми нічого не придумали, як просто його вилити", – каже Юрій Кобизський.
Тоді молоко з ферм господарства почали роздавати населенню безплатно. Але надоювали більше, ніж могли спожити люди в Понорницькій громаді:
"В селах майже в кожному дворі є корови і є своє молоко, тоді було прийнято рішення випоювати корів знову ж своїм молоком. Так можна зекономити на кормах, які дорого коштують і протриматись певний час".
Ця ферма виробляє молоко екстра ґатунку. До війни його забирали переробники, чия продукція орієнтована на експорт. Через війну ускладнена логістика, ринки втрачені, і молоковози приїжджають не щодня, як раніше, а два рази на тиждень, каже фермер. Господарство третій місяць працює у збиток.
"В плані рентабельності – це мінус 50% на сьогоднішній день. Тобто якщо вкласти тисячу гривень. То на виході залишитесь у боргу на 500 гривень".
Так ситуацію з молочним тваринництвом у громаді після початку війни коментує Понорницький голова:
"Я думаю, що вони не витримають такого навантаження і просто будуть збувати скот за безцінь. На сьогоднішній день у них є друга проблема – м'ясо не закуповують. Проблема – продати м'ясо і проблема – продати молоко", – говорить Віктор Іващенко.
На іншому кінці Новгород-Сіверського району від початку війни у молочному тваринництві проблеми подібні.
"У нас не було можливості доїхати до ферми в Грем’яч, тому що стояли російські війська, у нас не було можливості вивозити молоко, тому нам доводилось віддавати населенню. Частково ми повернули в корми, а те, що не забирало населення і не їли корови, ми виливали на вулицю", – сказав керівник аграрного підприємства Дмитро Купавцев.
Фермер з Понорниці Юрій Кобизський займається тваринництвом 15 років, пояснює, чому попри збитки, продовжує утримувати ферми:
"Тварина потребує, щоб її погодували, полікували, прийняли роди – це процес на який потрібні роки, десятки років, щоб все це налагодити. А поламати можна в один день. То ми надіємося, що ще якийсь час – і може щось покращиться".
Більше дивіться у відео:
Читайте також:
"Золота картопля": на Чернігівщині майже втричі зросли витрати на висадку картоплі
