"Не вірила, що доживу до цього дня". Жителька Олександрівки відзначила 100-літній ювілей

"Не вірила, що доживу до цього дня". Жителька Олександрівки відзначила 100-літній ювілей

"Не вірила, що доживу до цього дня". Жителька Олександрівки відзначила 100-літній ювілей
фото Суспільне Кропивницький

Жительці селища Олександрівка Кіровоградської області Олені Крамар виповнилося 100 років. Жінка виховала двох дітей. Більше 30 років пропрацювала секретарем Красносілківської сільської ради. У 1977 році жінка вийшла на пенсію. Нині проживає разом з донькою.

Читайте також: "Молюся і плачу за тих, хто нині на війні", – 99-річна жителька Кіровоградщини

Закінчила десять класів школи

Олена Крамар народилася 3 травня 1922 року у селі Красносілка колишнього Олександрівського району (нині Кропивницького). У 1940 році закінчила десять класів місцевої школи. Потім вступила у Черкаський педінститут.

"Але вчитись не довелось, бо за навчання треба було платити гроші. Мої батьки працювали у колгоспі і за це нічого не отримували. Я була засмучена, адже добре склала іспити, мені дали кімнату в гуртожитку. Я дуже плакала, що треба було повертатись додому. Через рік планувала знову вступати, але почалась війна".

бабусятко
Олена Крамар з правнучкою, онуком та донькою. Суспільне Кропивницький

Чоловік загинув на фронті

Після Черкас Олена Крамар повернулася додому у Красносілку. Працювала у місцевій школі піонер-вожатою. У 1941 році разом з з жителями села копала протитанкові рови у Попівці Черкаської області.

"Коли почалась війна, то до 1943 року село Карсносілка перебувало в окупації. Але німці не були такі зухвалі, як нині росіяни, – пригадує жінка, – коли їхній кухар хотів накопати на городі картоплі, то приходив і запитував дозволу у моєї матері, але сам її ніколи не брав".

Після звільнення села у 1943 році жінка вийшла заміж за Івана Крамара – сусіда, через дві хати від її батьків. "Івана призвали в армію у липні 1941 року. Він воював під Одесою, поранений потрапив у полон. Повернувся звідти у травні 1943 року. А вже 20 січня 1944 знову пішов на фронт. Загинув 5 січня 1945 року, похований в Угорщині. Мій син Іван Крамар народився 7 квітня і батька свого ніколи не бачив ".

Любить поговорити з людьми та читати газети

З 1945 року Олена Крамар працювала секретарем у Красносілківській сільській раді. У 1977 році вийшла на пенсію. Нині проживає у доньки Марії в Олександрівці, переїхала сюди 20 років тому.

"У свої 100 років мама добре себе почуває, ноги правда трохи болять, але попри поважний вік вона при світлому розумі, любить поговорити з людьми. Коли почалась війна в Україні, то мама плакала, тому нині не даю їй дивитись телевізор, щоб не засмучувалась. Вмикаю радіо чи службу з храму, ще любить газети читати".

За словами доньки Марії, жінка у харчах неперебірлива, дуже любить поласувати солодощами. "Солодке, а особливо торти, якусь смачну цукерку – ніколи не проти з'їсти. Коли насипаю у чай одну ложку цукру, то говорить, що я їй пожаліла. Солодкоїжка вона у нас".

"Не вірила, що доживу до цього дня". Жителька Олександрівки відзначила 100-літній ювілей
Олена Крамар з квітами у свій 100-літній ювілей. Суспільне Кропивницький

Олена Крамар все життя важко працювала, тримала господарство – свині та корову, підтримувала дітей. Зі слів Марії, мама не вірила, що доживе до свого сторіччя.

"Мій дідусь прожив до 90 років, рідна сестра бабусі – до 94. І найстарша довгожителька у нашій сім'ї – це мама. Хоча вона і сама не вірила, що доживе до цього дня".

Читайте також

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди