Американський діловий журнал Forbes опублікував список "30 до 30", у якому відзначив топ-30 діячів Європи, віком до 30 років у сфері спорту та ігрової індустрії. Серед переліку, зокрема, гравці "Ліверпуля" Мохамед Салах та "ПСЖ" Кіліан Мбапе. Потрапили до цього списку і двоє українців: кіберспортсмен Олександр Костильов і біатлоніст-паралімпієць, уродженець Вертіївки Ніжинського району Дмитро Суярко. Як спортсмен із Чернігівщини відреагував на цю новину, які можливості відкриває перед ним цей перелік, Дмитро Суярко розповів Суспільному.
Про відзнаку
Це було для мене щось нове, бо потрапити до такого авторитетного журналу – це досить визначна подія, неочікувана. Все це почалось декілька тижнів тому, коли зі мною спілкувалась спортсменка зі США, у якої українське коріння. Вона мені сказала, що журналісти Forbes хочуть зі мною поспілкуватися, потрібно дати мої дані. Коли я надав всю інформацію, мені на електронну пошту надійшов лист-звернення, що мене відібрали як кандидата на потрапляння у цей список, і потрібно заповнити певну форму. Я все зробив. І навіть не знав, чи потраплю, чи ні. Бо читав, що велика кількість заявок подається, а там уже журі обирає представників. А коли я дізнався, що потрапив у цей список, це мене дуже приємно порадувало. Зовсім не очікував, бо спортсмен – це така вузька сфера діяльності. Якби це якесь спортивне видання опублікувало список чи рейтинг – тоді так. А тут саме економічний, що мої результати приводять до якогось розвитку спорту, і різних речей в Європі – це дуже приємно. Я дуже вдячний, що мене додали до такого списку. Думаю, це на майбутнє допоможе мені повідомляти про мою теперішню діяльність – волонтерську.
Про передісторію
Вважаю, що завдяки Паралімпійським іграм і завдяки тому, що до нашої країни була прикута масова увага (бо за день ми давали велику кількість коментарів різним світовим ЗМІ), тому, мені здається, саме Паралімпійські ігри дали поштовх для потрапляння до цього списку. Так само, можливо, і результат.
Про реакцію на потрапляння до списку Forbes
Якщо чесно, через війну в Україні я не отримував того повноцінного задоволення від результату, від медалей на Паралімпійських іграх. Так і зараз – я не можу насолодитись повноцінно, що я у списку Forbes. Добре, що не по фінансах, а по розвитку спорту (сміється). Вважаю, що це більше таке відлуння після Паралімпійських ігор, яке показує, що під час бомбардування Чернігова я не зламався і зміг зробити результат. Тому, можливо, це як іще одна нагорода після виступу на Іграх.
Про можливості
Мене запрошують до Тель-Авіву на саміт цих учасників зі списку. Але я поки не знаю, чи зможу я туди потрапити. Бо у нинішній час і за умов воєнного стану я не знаю, чи зможу виїхати. Тож поки, певно, моє зобов’язання – відвідати цей захід.
Це список не України, а Європи, і що із-за кордону люди дізнаються про те, що людина робить, відповідально робить. Вважаю, що це буде ще такий інформаційний прорив для того, щоби привернути максимальну увагу до Фонду і максимально допомогти нашому місту, людям. Але зараз, поки тихіше стало в Чернігові, думаю, треба допомогти хлопцям, які зараз на Сході України. Мені б дуже хотілося, щоб завдяки Forbes знайшлись люди, які допоможуть нашій країні саме через мене. Бо, як і в спорті, мені тут складно починати. Зараз я витрачаю свої кошти, із Фонду майже не чіпаю. Бо до нас зараз звернулися бійці, які до цього обороняли Чернігів, а зараз на Сході, їм потрібні бронежилети і каски. А наша безпека і наші життя в їхніх руках.
Останніми днями я роздумував над тим, що потрапивши на той саміт, можна привернути увагу людей ще на тій платформі, залучити ще якихось людей, бо там не тільки у сфері спорту, а й культури, бізнесу, багато інших людей, які мають значні фінанси. То, можливо, оцей список допоможе залучити кошти для нашої країни. Але все буде видно.
Про волонтерську мрію
Щоби більше хлопців повернулися зі Сходу живими – це моя мрія, моє бажання і моя ціль. Щоби якомога менше людей загинуло зараз, як цивільних, так і військових.
Зараз у мене особистих цілей, як для своїх благ, немає. Здобувши медалі Паралімпійських ігор, я відчув життєвий баланс. Я дійшов до того, до чого ішов дуже довго. І як я починав у спорті, зараз починаю у благодійній діяльності. І хочу дійти теж до якихось більш масових перемог саме завдяки Фонду – щоби якомога менше смертей було в нашій країні.
Читайте також:
Третє золото поспіль: чернігівський плавець Олексій Коломієць знову на п’єдесталі Дефлімпіади
