"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора аварії на ЧАЕС з Кропивницького

"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора аварії на ЧАЕС з Кропивницького

"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора аварії на ЧАЕС з Кропивницького

Ігор Мандрика був 20-річним солдатом, коли на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стався вибух із викидом радіації. Щоб ліквідувати наслідки, він чотири рази приїжджав на станцію. Про першу поїздку на станцію та свої спогади, чоловік розповів Суспільному.

Чорнобильська аварія сталась у ніч на 26 квітня 1986 року у місті Прип’ять Київської області. Два теплових вибухи зруйнували четвертий енергоблок атомної електростанції. На даху почалася пожежа. Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара. Вона накрила територію сучасних України, Білорусі та Росії, більшу частину Європи, східну частину США. 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Майже 200 тисяч людей евакуювали із зон забруднення.

В листопаді 1985 року Ігоря Мандрику призвали на строкову службу у Київ. 15 грудня у столицю до солдата на присягу приїхали батьки. "Вони так раділи, що я служитиму у такому гарному місті. Ніхто не знав, що через півроку буде Чорнобильська катастрофа".

В армії чоловік прослужив шість місяців. 26 квітня 1986 року був на навчаннях під Києвом. "Ранок суботи. Сказали, що на Чорнобильській станції щось вибухнуло. Якась пожежа. Бігав комісар і розказував, що нічого страшного не сталося. А ми і не боялися, бо інформації не було ніякої. Думали, що пошкодження, не знали що вибух ядерний".

Спершу троє солдатів-водіїв бензовозів, зібрали та відправили до атомної станції. "А 30 квітня нас вишикували і спитали, у кого ще залишились бензовози у Києві. Нас вийшло 10-15 людей. Я не ховався. Бо як не мене, іншого хлопця послали б".

"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора з Кропивницького
Ігор Мандрика, серпень 1987 року. Фото Ігоря Мандрики

Бійці заправили свої машини, взяли сухпайки, речі та відправились у бік аварії. "Я пам’ятаю ці дороги до Чорнобиля. Вони були страшенно завантаженні. Їхали звідти автомобілі, автобуси із людьми. Із Прип'яті тоді вже всіх евакуювали, а це везли з ближніх сіл. В Іванкові я побачив зашторений автобус. Через вікно водія було видно людей на ношах. Це евакуювали хворих до лікарень. Психологічно було важко. Думав: куди ми їдемо?"

Ігор Мандрика їхав у колоні з 15 бензовозів. Коли зупинились перепочити та сплануватися в одному із сіл, зустріли там трьох перших ліквідаторів зі своєї частини.

"Вони були втомлені та голодні. Двох я взяв у свою машину. Кажу, розповідайте. Вони розповіли, як допомагали. Як офіцери разом з місцевими грузили пісок зі свинцем у мішки і кидали в реактор. Це робили на літаках. До речі, одні із перших були саме наші льотчики з Олександрії. У перші дні, сказали, з харчуванням було погано".

Читайте також: "На реактор зайшов командир, другим я". Олександрійці перші гасили пожежу на ЧАЕС з повітря

1 травня солдати натрапили на пилові бурі. Якщо 26 квітня вітер був у напрямку Білорусі, то з 1 травня розвернувся у бік Києва. Також, ліквідатор часто згадує розмову з місцевими жителями одного з сіл. "Ми побачили діда та бабу, які набирали воду з криниці. Вони запитали нас, чи ми їх не виселимо? Я відповів, що ми зробимо все, аби не довелося. Я не збрехав. Жителів цього села не евакуйовували".

Ігор Мандрика разом з іншими солдатами передав пальне та повернувся у Київ. Як раз тоді закінчилася першотравнева демонстрація на Хрещатику. "Ми не їхали по центральним вулицям, а околицями. Тоді я побачив повітряні кульки та прапорці з гаслами "Мир. Труд. Май", які просто валялися на землі. Мабуть, не встигли прибрати. Їх було так багато, що нам довелося по ним їхати. Це було незвично, це ж такі речі були...".

"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора з Кропивницького
Ігор Мандрика в армії. Фото Ігоря Мандрики

Солдати возили пальне та поверталися у Київ. Так було до 11 травня. "А потім мені сказали, що моя черга на станцію. Перед цим ми тоді сиділи з хлопцями на базі за 38 кілометрів від станції. Були росіяни і білоруси. Нам поставили питання: що будете робити, якщо пошлють на станцію? Вони відповідали, що якщо наказ буде, то поїдуть. А мені навіть наказу не треба було. Я з України. Це наша земля. Це була моя мотивація".

Взявши бензовоз, Ігор з офіцером поїхали на станцію. Солдат звернув увагу, що офіцер був у звичайному робочому одязі, а не у військовій формі. Згадує, як вперше побачив станцію. "Ми зупинились і дивилися на неї. І хоча жоден прожектор на неї не світив, її було видно. Після цього я багато разів бачив той реактор, але перший раз дуже запам'ятався. Потім ми поїхали через пожежну частину, яка бачила вибух. Офіцер сказав пришвидшитись, бо там була велика радіація".

Завдання Ігоря Мандрика на станції було заправляти машини. "Були машини, які відкачували воду з підвальних приміщень станції. У них пальне закінчувалось за дві-три години. Знаходитись біля них було дуже небезпечно, тож треба було швидко заправити і тікати".

Також заправляв японський бульдозер Komatsu D-355W, що розчищав радіоактивний ґрунт. Управлялася машина дистанційно за допомогою спеціального пульта. "До того трактора було заборонено підгодити на шість-сім метрів. А мені треба було на нього залізти та залити пальне. Бак у нього – 570 літрів. Тобто до семи хвилин я був на цій машині і не один раз за день".

"Куля б'є одне місце, радіація — все тіло". Історія ліквідатора з Кропивницького
Японський бульдозер на радіокеруванні. Фото: glacom.ua

Із засобів захисту мав тільки респіратор та білий бавовняний костюм. "Ця машина опромінювала мене. Вона отримувала первинне опромінення, а я від неї вторинне. Ті хлопці, які працювали на даху реактора у жовтні мали хоч якийсь захисний одяг".

Щоб ліквідувати наслідки Чорнобильської катастрофи, чоловікові довелося їздити до станції чотири рази. Це вплинуло на здоров'я, розповів Ігор Мандрика. Нині має статус особи з інвалідністю внаслідок війни та особи з інвалідністю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС. "Куля б'є щось одне. А радіація від кінчиків волосся до п'ят. Це і очі, і серце, і легені. Я й досі борюсь із наслідками від радіації".

Що відомо

  • Росіяни захопили ЧАЕС 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
  • 10 березня Міністерство оборони Росії погодилося допустити українську ремонтну бригаду до Чорнобильської атомної станції для відновлення пошкодженої лінії електропередач.
  • Офіс генерального прокурора України зареєстрував низку кримінальних проваджень за статтею "екоцид" через дії Росії на Чорнобильській та Запорізькій АЕС.
  • 9 березня в Енергоатомі повідомили, що Чорнобильська АЕС та всі ядерні об‘єкти зони відчуження залишились без електропостачання.
  • Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило, що більше не отримує даних від системи моніторингу ядерних матеріалів на Чорнобильській АЕС.
  • 31 березня російські військові залишили ЧАЕС і двома колонами вирушили в бік українського кордону з Білоруссю.
  • 19 квітня Міжнародному агентству з атомної енергії (МАГАТЕ) вдалося відновити прямий зв'язок з Чорнобильською АЕС, яка раніше була тимчасово окупована російськими військами.

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди