Йдеться про книжку The War: the Children who will Never Get to Read Books, що вийшла у видавництві "Моя книжкова полиця". Національна психологічна асоціація склала лист-рецензію на неї та не рекомендувала її для читання дітьми як з України, так і з інших країн. Рецензію опублікували на сайті асоціації, пише Читомо.
Авторка книги — Марія Сердюк, ілюстраторка — Тетяна Калюжна. В анотації до книги зазначено, що це "тринадцять історій дітей, які загинули від куль, ракет і снарядів російської армії. Діти, які більше ніколи не читатимуть книжок".
Суспільне Культура раніше писало про цю книгу й конфлікт серед українських літераторів, який розгорнувся навколо неї.
Тепер її переглянула Національна психологічна асоціація. Вони повідомляють, що
У своєму висновку психологи зазначають, що діти, травмовані війною, піддаються ретравматизації при перегляді подібного контенту, наслідком чого може стати розвиток ПТСР.
"Якщо ми говоримо, що книга спрямована на інформованість дітей, які не перебували у зоні бойових дій (зокрема дітей з інших країн), про війну, то ми маємо знати, що діти мають природну егоцентричну схильність, яка унеможливлює розуміння того, що ситуація, яка сталася десь далеко, з іншими, зокрема з дітьми зі сторінок книги, не зашкодить і їм", — ідеться у рецензії психологів.
Також рецензенти наголошують, що через особливості сприйняття дітей дошкільного та молодшого шкільного віку вони не завжди можуть відрізнити реальні та контент-переживання, що спричинить подальшу неспроможність відрізнити чужу травму від власної.
"Навряд чи малі діти 3-7 років зрозуміють сенс того, про що вони читатимуть або про що їм читатимуть дорослі – тобто тих жахіть, про які йдеться в книжці. Насамперед діти будуть відчувати тривогу, роздратованість, злість і ненависть до батьків, які їм будуть це читати. З великою ймовірністю діти також відчуватимуть агресію, яка може бути спрямована не проти "абстрактних" далеких росіян, як того хоче автор книжки, а проти інших дітей, яких можуть віктимізувати, даючи прізвиська "росіянин", — пишуть в рецензії.
У висновку також йдеться, що у колишньому Радянському Союзі, а зараз у Росії та ОРДЛО, дітей знайомлять з контекстами війни, романтизують і сакралізують війну, починаючи з дошкільного віку.
"Це не лише дитячі свята, на яких діти декламують вірші про війну, а й перегляд ними під наглядом дорослого картинок, фото, на яких зображені страждання (поранення, стікання кров’ю, тортури) людей різного віку, а також різні перфоманси, в яких діти виступають у ролях як жертви війни… Базове відчуття довіри до світу, яке надалі є фундаментом стресостійкості, не сформоване в дитинстві. А формування такої бездушної, нерозумної людини починається з розгойдування емоційної сфери дитини в дошкільному віці, з читання дорослими книжок про війну, зі споглядання картинок, які містять образи руйнування тіла та смерті людини", — відзначаюь у рецензії.
Психологи наголошують, що книзі бракує метафоричності, яка полегшує сприйняття дітьми історії:
"Сам виклад контенту книжки має форму уривків з інформаційної стрічки новин, а не розповіді, вірша, казки – того, що можуть сприйняти діти до 10 років. Історії, що представленні у "книжці", розірвані, не мають головної думки, яку могли б зрозуміти маленькі діти".
Висновком психологів є те, що читання або перегляд книжки The War: the Children who will Never Get to Read Books спиятиме насильницькому внесенню в її голову настановлення про жахливий світ, про припустимість таких злочинів серед людей.
Висновок комісії можна прочитати за посиланням.
Рецензентки книги:
- Олена Вознесенська, кандидатка психологічних наук;
- Єлизавета Давоян, докторка філософії (PhD) з психології, психологиня психоаналітичного спрямування, дитяча психологиня;
- Дар’я Кирилова, психологиня психоаналітичного спрямування, дитяча та сімейна психологиня;
- Ганна Красіна, докторка філософії з педагогіки (PhD), психологиня кататимноімагінативного спрямування;
- Тетяна Маруда, практична психологиня, дитяча та сімейна психологиня, спеціалістка з роботи з горем та втратою, членкиня української та європейської асоціацій транзакційного аналізу;
- Лідія Чорна, кандидатка психологічних наук, завідувачка лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин ІСПП НАПН України.
Видання Читомо наводить коментар дитячої й сімейної психологині та письменниці Світлани Ройз, де вона зазначила, що "усе, що публікується людьми, що вміють працювати словом і емоціями, зі стану гострої травми — провокує вторинну травматизацію у читачів, слухачів, глядачів. Ми всі зараз тою чи іншою мірою в стані травматизації. Саме ця книжка, про яку йдеться, – травмує. І точно не для дітей. Там немає дитячої вікової категорії взагалі".
Натомість видавчиня The War: the Children who will Never Get to Read Books Наталя Мосьпан на своїй сторінці у Facebook відповіла на критику й на рецензію: "Боротьба з невиданою книжкою триває. Отримали рецензію, текст якої в кілька разів довший за текст самої книги. "Вважаємо, що друк будь-якими мовами є неможливим". Цю б енергію, та в правильне русло".
Війна — усі останні новини
- Загадкова душа: як достоєвщина формує російське суспільство
- 30 років українського книжкового ринку: як це було та що потрібно змінити
- Офіси та склади 22% українських видавництв пошкоджені в результаті бойових дій
- Книжковий Арсенал у травні 2022 року не відбудеться
- Книги про українську історію викликали надзвичайний інтерес на Лондонському книжковому ярмарку — УІК
- Американський письменник Мітч Каллін написав листа до українців і українок
- У п'яти країнах Європи надруковано 25 716 книжок для українських дітей-біженців
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
