Київський інститут серця — одна із профільних столичних лікарень. У мирний час заклад надає медичну допомогу хворим із серцевими та судинними патологіями. Також лікарі проводять екстрені операції на серці. У воєнний час формат роботи дещо змінився. Персонал у закладі перебуває цілодобово, лікарі приймають поранених військових.
Як сьогодні працює інститут — в матеріалі Суспільного.
***
По прибуттю до лікарні зустрічаємо втомлених, але усміхнених лікарів. Дев'ята ранку — вони допомагають пацієнтам піднятися до палат. Уночі персонал та пацієнти спускаються до підвалу. А це понад 300 людей. Там облаштували сховище. Люди сплять на ліжках та матрацах. У підвалі, окрім дорослих є і малеча, проте це не пацієнти. Це родичі тих, кому тут довелося залишитися.
"Спускаємо вниз по максимуму людей. Це не тільки працівники та хворі, це також і родичі. Але певна частина персоналу залишається на поверхах разом із тими пацієнтами, яких через тяжкість ми не можемо забрати до підвалу. Це люди в реанімації. У нас таких 12", — розповідає головна медсестра Галина Чернєгова. Вона проводить нам екскурсію закладом.
Що змінилося в "екстрений" час роботи
Зараз в Інституті серця відтермінували планові операції. Деяким пацієнтам можна відкласти на довгий час, комусь — на місяць, є ті, кому чекати вже не можна. Якщо раніше в день кількість проведених операцій могла сягнути тридцяти, нині це не більше двох-трьох за добу.
Крім того, привозять сюди і поранених військових. У більшості випадків з осколковими або кульовими пораненнями в області серця.
Також лікарня надалі продовжує приймати профільних пацієнтів. Нині тут їх близько 60. Це і нещодавно прибувші, й ті, хто були тут ще до війни. Деякі з них вже одужали, та їхати їм більше нікуди, оскільки їхні будинки зруйновані. Разом зі своїми родичами, вони залишаються в Інституті.
"Найважче, напевне, це психологічний стан працівників"
За словами генерального директора закладу Бориса Тодурова, коли по всій території України розпочалася війна, із персоналом були проведені розмови, аби зрозуміти, хто з них може продовжувати працювати. Жоден із працівників не відмовився. Відтак сьогодні всі вони перебувають в інституті цілодобово.
"Бувають ротації, можемо когось відправити додому, якщо близько, по речі, але в основному більшість постійно тут", — розповідає Тодуров. У нього самого родичі — в Маріуполі. Два тижні з ними немає зв'язку.
Читайте також: Близько 500 маріупольців доїхали до Запоріжжя
"Найважче, напевне, це психологічний стан працівників, які тут уже три тижні. В багатьох сім’ї поїхали кудись далеко. У багатьох в зоні окупації. Тому стан дуже важкий. У мене мої родичі в Маріуполі. Два тижні з ними немає зв’язку. Це дуже важка ситуація. Я стараюся один-два рази в день обходити відділення, щоб просто поговорити, поспілкуватися і якось заспокоїти", — розповідає Тодуров.
Читайте також: Куди звертатися, щоб отримати безкоштовну психологічну допомогу
Автономно інститут зможе пропрацювати щонайменше три місяці
Зараз Інститут запасається електрогенераторами, водою, їжею та ліками. Найбільшу допомогу надають волонтери. Щодня прибувають по 10 автомобілів із гуманітарною допомогою. Інколи це можуть бути і звичайні громадяни, які приносять їжу з дому.
"Це і молочка, і овочі, і фрукти, і гречка, і закрутки. Тобто дефіциту сьогодні немає. Ми запустили кухню і годуємо всіх тричі на день. Дуже смачно, до речі, годуємо", — каже головна медсестра Галина Чернєгова.
Окрім їжі також привозять і ліки. Також ми зустріли волонтерів із гуманітарною допомогою з-за кордону.
"Це спеціальні апарати для того, щоб лікувати рани. Приміром один із них створює тиск в рані, за допомогою губки витягує всю інфекцію, допомагає загоюватися. Тут різноманітні препарати для загоєння ран, для зупинки кровотеч, інструментарій для проведення перев'язок", — розповідає кардіохірург Ігор Мокрик.
Зараз заклад медикаментами забезпечний повністю, однак готуються до більшого напливу пацієнтів. У разі загострення бойових дій у Києві та області готові приймати 100 поранених.
Читайте також
"Якщо всі поїдуть, буде простіше нас захопити". Як Миколаїв живе із російською армією на підступах
"Трагедію в Маріуполі я ні з чим не можу порівняти," — Сергій Тарута
Щоденники війни. "Рипнешся, відразу будемо стріляти на "поражение" — cпроба вирватися із Ірпеня
Вони вважали, що скажуть: "Путін, поможи", а кажуть: "Путін, здохни". Як живе Охтирка під бомбами РФ
