"Трагедію в Маріуполі я ні з чим не можу порівняти," — Сергій Тарута

"Трагедію в Маріуполі я ні з чим не можу порівняти," — Сергій Тарута

"Трагедію в Маріуполі я ні з чим не можу порівняти," — Сергій Тарута
Суспільне

Народний депутат, ексголова Донецької ОДА Сергій Тарута працює у Києві. Колишній співвласник корпорації ІСД та колись один з найбагатших бізнесменів України каже, що бере участь у роботі кількох штабів, офіційно вступив до Голосіївської територіальної оборони. Тарута активно коментує події у Маріуполі, де свого часу багато працював і де досі лишається частина знайомих, близьких та родичів. Що відбувається у Маріуполі та до яких наслідків це може призвести, — в інтерв'ю Тарути Суспільному.

— Чим Ви зараз займаєтеся у Києві?

— Якщо офіційно — територіальна оборона Голосіївського району. Я там близько живу, хочеться допомагати. Це маленька доля того, чим я займаюся — щоб зсередини побачити, наскільки ефективно була побудована модель роботи з блокпостами, взаємодія, підготовка, інженерні споруди, бо сьогодні в країні мало в кого є цей досвід. Ми свого часу самі, за власні кошти працювали з цим і ухвалювали рішення в Маріуполі. Це були оборонні споруди, які ми розробили, і система, яка тоді дала відсіч російській армії. Ми бачимо залученість влади Києва, також у межах Сухопутних військ є максимальна взаємодія, залученість до рекомендацій, які виправдані життям. 8 років життя на Донбасі і стримування багато чому навчили.

— Бачимо, що у Києві сьогодні перебувають люди з попередніх урядів, різних політичних сил. Якою є сьогодні ця взаємодія?

— Я не встигаю займатися цим. Я працюю фактично зв'язковим по 10-15 годин на день, щоб створити всі можливості для протидії. Є багато речей, про які я не можу казати, але ми робимо дуже багато, аби не було можливості взяти Київ у кільце. У них [російської армії] завдання зараз нас оточити, наблизити лінію фронту, створити хаос і паніку. Наше завдання — зробити так, щоб сюди ніколи близько не підійшли. Зі мною працює, наприклад, Андрій Ніколаєнко (колишній заступник Тарути на посаді голови Донецької ОДА у 2014 році, — ред.). Ми постійно поруч. Наша цінність — не автомат. Хоча стріляємо і він, і я непогано. Є проблеми вищого рівня. Якщо ми їх вирішимо, зможемо рятувати тисячі життів.

— Що відбувається у Маріуполі? Як це стало можливим?

— Мені важко пригадати в історії війни, де ось так спеціально знищують мирне населення. Я би порівняв це з українською Хіросімою. Путін робить мирних людей заручниками, щоб військові здалися і щоб тиснути на керівництво країни — ухвалити рішення, які їм треба. Вони оточили місто. Перше, що зробили, — знищили всі підстанції, які забезпечували електрикою міську інфраструктуру: 11 підстанцій були зруйновані в перший же день. Зазвичай туди засилаються диверсанти, виставляють мітки, маячки. Після цього почали бомбардувати усі великі магазини, щоб не було продуктів. Били по тому, що може людей годувати, давати світло, тепло. Потім став зникати мобільний зв'язок, люди почали ховатися по підвалах. А далі — холод, голод, відсутність води. Це все було зроблено спеціально.

Читайте також: "Гітлер номер два. Тільки через 80 років". Розповіді людей, які були вимушені виїхати з Київщини

Деякі близькі, які змогли вийти з Маріуполя, нещодавно дзвонили, казали: ми йшли звідси, знаючи, що нас можуть вбити, на власний страх і ризик, бо лишатися вже просто неможливо — два тижні без води, їжі, без тепла. А уявіть, скільки там людей з інвалідністю, людей літнього віку, які не можуть просто вийти зі своїх будинків. Немає кому лікувати, немає кому ховати, немає кому діставати людей з-під завалів. Таку трагедію, як в Маріуполі, я не можу ні з чим порівняти. Путін зробив заручниками 400-тисячне місто для того, щоб тиснути через людей, щоб отримати ті умови, які він хоче і які для нас є неприйнятними. З іншого боку, безвихідь російської армії ще й в тому, щоби перемогти в бою. Це злість і імпотенція — вони просто руйнують все підряд, щоб вивісити прапор на руїнах. Нині вони кажуть людям, що буде гуманітарний коридор. Люди вилазять з підвалів, інформації немає, лише "сарафанне радіо". Їх саджають на автобуси і вивозять у бік Таганрогу. Там вони нікому не потрібні.

— Які сили спрямовані на захоплення Маріуполя?

— За тією інформацією, яку маємо, це угрупування у 12-14 тисяч елітних військ Росії — десантники. По деяких убитих можемо сказати, що це можуть бути бійці спецпідрозділу "Вимпел". І вони не можуть взяти місто цілком, там тривають бої — все-таки ми так довго його тримаємо в оточенні супротивника, який перевершує за кількістю. Місто непідконтрольне, бо перше, що б вони зробили, — повісили би вже прапор. Хлопці, які там, — багатьох я з них знаю особисто, — будуть битися до останнього. Це люди, які там з 2014 року. Ми бачимо, що ця армія геть не сильніша за українську. Я не розумію, чому світ її так боїться і перебуває весь час у якійсь конвульсії страху. Ви не закриваєте небо — ОК. Тоді дайте нам літаки, безпілотники, системи ППО.

— Що означатиме тимчасова втрата контролю над містом?

— Маріуполь — це символ, моральний дух. Звісно, це страшні втрати. Але час покаже, життя візьме своє. Ми все відіб'ємо, все відбудуємо. Якщо світ хоче перемогти зло, розвиватися і не виділяти величезні кошти на озброєння — а це величезні кошти, які можна спрямовувати на те, що допоможе світ зробити кращим, — треба допомагати Україні.

Читайте також

Щоденники війни. "Рипнешся, відразу будемо стріляти на "поражение" — cпроба вирватися із Ірпеня

"Зараз їхніх сил недостатньо, аби взяти Миколаїв". Бліц-інтерв’ю з Віталієм Кімом

Вони вважали, що скажуть: "Путін, поможи", а кажуть: "Путін, здохни". Як живе Охтирка під бомбами РФ

Щоденник війни. Гостомель. "Раптом якась людина зробила так, що все твоє життя впало"

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди