На Рівненщині 91-річна Любов Погонюк, яка у свої 14 років була зв'язковою УПА, віддала на маскувальну сітку сукню, куплену на засланні у Воркуті. Волонтери вирішили її не різати, а віддати у музей. Жінка повернулася в Україну після майже двадцяти років заслання на чужині.
Любов Погонюк зі Здолбунова у 91 рік підтримує українських військових: жертвує гроші на армію та віддає власні речі для плетіння маскувальних сіток. Серед цих речей волонтери побачили зелену сукню, яку пані Любов купила за важко зароблені гроші на засланні у Воркуті.
"Зараз я вже її не надіну, то й віддала просто. Мені її не треба, я вже в ній ходити не буду, не можу. А це я багато речей дала, щоб робили для військових, щоб рятували нашу Україну. Я все, що маю, віддам: і життя своє, щоб мені врятували людей, які борються за Україну, стоять і в день, і в ніч. Я за них молюся кожний день", – каже Любов Погонюк.
Жінка розповідає, що у 14 років стала зв'язковою в Українській повстанській армії з псевдонімом "Сумна".
"Ми на хуторі під лісом жили, треба знати було, що куди. Дівчат не було, а я була, як то кажуть, молода, але погодилась. Я читала Тараса Шевченка, я з дитинства любила Україну і я пішла цією зв'язковою, і була зв'язковою з Кунина на Спасів", – пригадує вона.
У п'ятнадцятирічному віці її арештувала радянська влада. Після тривалих катувань і жорстоких допитів жінку відправили у табори на Колиму. Майже після двадцяти років заслання вона повернулася в Україну. Згадує, як важко працювала у таборах і те, як зморені безперервною працею українці, які добували у копальнях золото, масово гинули на чужині.
"Там мільйони людей загинули наших. Їх хоронили, вивозили. Ями копали, то там ведмеді їх розривали, кидали живих, які вже помирали. Це як Голодомор, так і там було. Страшне, що було на тій Колимі", – розповідає зв'язкова УПА.
Пані Любов додає, що українці на засланні єдналися та завжди підтримували один одного, мріючи повернутися на Батьківщину.
"Ми зустрічалися і молилися за нашу Україну, щоб повернутися додому, щоб спасли нас. Ви знаєте, я вам скажу, що ми там усі були щиріші, вірніші для України. Ми, як приїхали сюди, то мені самій було дивно через те, що тут багато людей не таких, щоб вони думали за Україну. Ось чому і є в нас зараз ті вороги", – вважає Любов Погонюк.
Вона також додала, що методи роботи так званого "братського народу" у період Другої світової війни нічим не відрізняються від тих, які російські війська застосовує зараз – і тоді, і сьогодні вони знищують український народ.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
