"Росії потрібен обмінний ресурс". Режисер Лавренчук розповів, чому його затримали за запитом РФ

"Росії потрібен обмінний ресурс". Режисер Лавренчук розповів, чому його затримали за запитом РФ

Ексклюзивно
"Росії потрібен обмінний ресурс". Режисер Лавренчук розповів, чому його затримали за запитом РФ Фото: УНІАН

Українського режисера Євгена Лавренчука за запитом Росії було затримано в Італії на початку 2021 року. Пізніше суд відправив його під домашній арешт, а Інтерпол відмовився видати РФ через відсутність доказів провини.

В ефірі радіо "Культура" режисер розповів, у чому саме його звинувачує російська прокуратура, які має докази та коли він зможе повернути в Україну.

Які умови перебування під домашнім арештом в Італії?

Я в прекрасних умовах перебуваю, українська громада тут, в Італії, тримається разом, вони дуже дружні, і українське консульство мене підтримує: виділили квартиру, усім забезпечують. Я щасливий, що нарешті можу працювати, маю доступ до книжок та інтернету.

У чому полягають звинувачення Росії?

У чому мене звинувачує Росія, мені здається, вона сама до кінця не розуміє. Вона розраховувала на якийсь інший розвиток сценарію, тому що в так званому брифі, за яким мене затримано в Неаполі на летовищі, було сказано, що я Таганським районним судом Москви звинувачений у шахрайстві, різних фінансових махінаціях, і засуджений на 10 років ув’язнення.

Більш того, там вказана навіть сума, 4 млн рублів, на сьогодні це десь 45 тис. євро, які я нібито вкрав. Але коли італійська сторона запитала про доказову базу й документи, Росія, не маючи вищевказаних, просто сказала, що доказів немає, адже Євгена ще не звинувачуємо, ми тільки попередньо ведемо слідство й просимо нам сюди його видати, а ми протягом двох місяців, не бійтеся, точно щось знайдемо, тобто це означає, виб’ємо свідчення. Якщо вони за 8 років не знайшли жодного доказу, то екстрадиція не може бути запобіжним заходом. Щоб людину, громадянина України, третя сторона Італія видала другій стороні Росії – це має бути залізна доказова база. Італія не є в такому випадку туроператором, який забезпечує просто транспортування моєї особи до країни-агресора.

Я декілька разів перечитував текст брифу, навіть якщо по суті погодитися зі всіма абсурдними звинуваченнями, то навіть між пунктами документу є алогізми й суперечності. В одному пункті вказано одну адресу, за якою щось там відбулося, в іншому пункті – іншу, хоча мова йде про один факт. Мій підпис було сфальсифіковано. Скажу чесно, коли я очікував документи від Росії, то дуже хвилювався. Керуючи організацією протягом багатьох років, маючи право фінансового підпису, я припускав, що міг наробити помилок без злого умислу. Навіть не розумів, з якого боку вони "підкопали під мене" за 8 років, що я там такого накоїв. Але коли я наочно побачив сфабриковані документи, то заспокоївся. Занурюватися по суті в логіку брехунів, людей, які мають на меті лише одне – наклепати на тебе, – це невдячна справа

Інтерпол – досить серйозна міжнародна організація, вони так просто не можуть затримати іноземного громадянина, мають бути в брифі вказані вагомі на це причини. І Росія їх вказала, не маючи на це жодних підстав. Потім, коли Інтерпол зрозумів, з ким має справу, то визнав, що це є політичне переслідування і зняв "червону картку". Але мене вже затримали, і тепер справа – в прокуратурі. Росія трішки наплутала зі мною, і зганьбилася, тому що вчинила зі мною так, як, наприклад, з Кирилом Серебреніковим, забувши, що я не є і ніколи не був громадянином Російської Федерації, і зі мною не можна так, що "ми його ув’язнимо, а далі будемо розбиратися, і через 3–4 роки скажемо, що людина не винна, й відпустимо".

Вони забули, що театр, який я заснував і яким керував, є приватною інституцією. І "красти" гроші з власної кишені й перекладати до іншої – фізично неможливо. Люди, які поруч зі мною працювали, зараз у шоковому стані, не розуміють, звідки й у кого я міг вкрасти.

Чи є підтримка театрального середовища Росії?

З театральним російським осередком я не дуже спілкуюсь, хоча люблю тих людей, вони мені рідні, за понад 10 років роботи ми стали однією родиною. Проте вони самі є залежними людьми, і я чудово розумію, що не всі прагнуть спілкуватися. Ми переписуємось, але вони "живуть, під собою не відчуваючи країни", як казав Осип Мандельштам. Це навіть не боягузтво, це певний ментально-психофізичний стан. Я підтримую зв'язок, але спілкуюсь з дистанцією.

Ми стежимо за всіма матеріалами ЗМІ, про факт мого арешту й звинувачення в Росії дуже багато сказано, більш того медіа додали ще якісь "підсилювачі", що не мають нічого спільного з реальністю. Нібито в Україні мене переслідували за статтями про поширення порнографії, це навіть не смішно. Але про факт зняття Інтерполом "червоної картки" й визнання політичного переслідування – досить важливий, до речі, у справі, якщо розглядаємо її об’єктивно, то жодного слова в російських медіа не було сказано. Це свідчить про те, що ЗМІ дуже фільтрують інформацію, лобіюють певну лінію, а не виступають за правду і всебічне висвітлення події.

Чи є ймовірність повернення в Україну?

Ймовірність, що все завершиться добре, – дуже висока. Італійці кажуть, "ми на хорошій дорозі". Зараз справа – в італійській прокуратурі, ми сподіваємося, що там її розглядають компетентні люди, і вона не дійде до суду з декількох причин. По-перше, багато порушень було зі сторони Росії суто процедурного характеру. Навіть якби я скоїв важкий злочин, і вони б мали залізну доказову базу з фотографіями, свідченнями та моїм визнанням вини, то навіть тоді, зважаючи на процедурні порушення, яких Росія припустилася, екстрадиція була б неможливою. По-друге, якщо зануритися в цю документацію, то стає зрозуміло, справа "в кишені". Але в юриспруденції немає ніколи стовідсоткової гарантії, тому що всі позиції можуть інтерпретуватися так, як вигідно зацікавленій стороні. Тож гарантованої "пташки в кишені" ми не маємо.

Чому довелося опинитися в такій ситуації?

Мені стала відома певна інсайдерська інформація, що в Росії існує неофіційний список публічних людей, громадян України, які колись мали необеженість працювати в Російській Федерації чи співпрацювати з нею, не важливо, до чи після війни. І Росія має поповнювати свій резервний список так званого "обмінного ресурсу". Якщо в Україні затримають якогось хакера, "жирну пташку", з Росії, остання матиме людський ресурс, на кого її поміняти. Обирають людей не з шоубізнесу, бо Україна скаже, що вони – зрадники, і нема було чого співпрацювати з агресором, а саме митців.

Довідка:

Євген Лавренчук – український театральний режисер, лауреат державної театральної премії України імені Леся Курбаса. Був засновником і художнім керівником "Польського театру" в Москві. У 2014 р. повернувся в Україну, виступав проти російської агресії. У 2018–2021 рр. був головним режисером Одеського національного академічного театру опери та балету. У грудні 2021 р. Євгена Лавренчука затримали в Неаполі за запитом Росії про його екстрадицію. У Російській Федерації його звинувачують у фінансових зловживаннях. Спочатку Євген перебував у в’язниці, а з січня йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт. Режисер досі перебуває в Італії.

Читайте також

Митці надсилають листи на підтримку затриманого у Неаполі режисера Євгена Лавренчука

Мер Львова Садовий та експолітв'язень Сенцов підтримали затриманого в Італії режисера Лавренчука

"Говоримо через адвоката": мама режисера Лавренчука розповіла деталі його затримання у Італії

Підписуйтесь на розсилку Суспільного — головні новини та тексти тижня в одному листі.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди