Українського режисера Євгена Лавренчука за запитом Росії було затримано в Італії на початку 2021 року. Пізніше суд відправив його під домашній арешт, а Інтерпол відмовився видати РФ через відсутність доказів провини.
В ефірі радіо "Культура" режисер розповів, у чому саме його звинувачує російська прокуратура, які має докази та коли він зможе повернути в Україну.
Які умови перебування під домашнім арештом в Італії?
Я в прекрасних умовах перебуваю, українська громада тут, в Італії, тримається разом, вони дуже дружні, і українське консульство мене підтримує: виділили квартиру, усім забезпечують. Я щасливий, що нарешті можу працювати, маю доступ до книжок та інтернету.
У чому полягають звинувачення Росії?
У чому мене звинувачує Росія, мені здається, вона сама до кінця не розуміє. Вона розраховувала на якийсь інший розвиток сценарію, тому що в так званому брифі, за яким мене затримано в Неаполі на летовищі, було сказано, що я Таганським районним судом Москви звинувачений у шахрайстві, різних фінансових махінаціях, і засуджений на 10 років ув’язнення.
Більш того, там вказана навіть сума, 4 млн рублів, на сьогодні це десь 45 тис. євро, які я нібито вкрав. Але коли італійська сторона запитала про доказову базу й документи, Росія, не маючи вищевказаних, просто сказала, що доказів немає, адже Євгена ще не звинувачуємо, ми тільки попередньо ведемо слідство й просимо нам сюди його видати, а ми протягом двох місяців, не бійтеся, точно щось знайдемо, тобто це означає, виб’ємо свідчення. Якщо вони за 8 років не знайшли жодного доказу, то екстрадиція не може бути запобіжним заходом. Щоб людину, громадянина України, третя сторона Італія видала другій стороні Росії – це має бути залізна доказова база. Італія не є в такому випадку туроператором, який забезпечує просто транспортування моєї особи до країни-агресора.
Я декілька разів перечитував текст брифу, навіть якщо по суті погодитися зі всіма абсурдними звинуваченнями, то навіть між пунктами документу є алогізми й суперечності. В одному пункті вказано одну адресу, за якою щось там відбулося, в іншому пункті – іншу, хоча мова йде про один факт. Мій підпис було сфальсифіковано. Скажу чесно, коли я очікував документи від Росії, то дуже хвилювався. Керуючи організацією протягом багатьох років, маючи право фінансового підпису, я припускав, що міг наробити помилок без злого умислу. Навіть не розумів, з якого боку вони "підкопали під мене" за 8 років, що я там такого накоїв. Але коли я наочно побачив сфабриковані документи, то заспокоївся. Занурюватися по суті в логіку брехунів, людей, які мають на меті лише одне – наклепати на тебе, – це невдячна справа
Інтерпол – досить серйозна міжнародна організація, вони так просто не можуть затримати іноземного громадянина, мають бути в брифі вказані вагомі на це причини. І Росія їх вказала, не маючи на це жодних підстав. Потім, коли Інтерпол зрозумів, з ким має справу, то визнав, що це є політичне переслідування і зняв "червону картку". Але мене вже затримали, і тепер справа – в прокуратурі. Росія трішки наплутала зі мною, і зганьбилася, тому що вчинила зі мною так, як, наприклад, з Кирилом Серебреніковим, забувши, що я не є і ніколи не був громадянином Російської Федерації, і зі мною не можна так, що "ми його ув’язнимо, а далі будемо розбиратися, і через 3–4 роки скажемо, що людина не винна, й відпустимо".
Вони забули, що театр, який я заснував і яким керував, є приватною інституцією. І "красти" гроші з власної кишені й перекладати до іншої – фізично неможливо. Люди, які поруч зі мною працювали, зараз у шоковому стані, не розуміють, звідки й у кого я міг вкрасти.
Чи є підтримка театрального середовища Росії?
З театральним російським осередком я не дуже спілкуюсь, хоча люблю тих людей, вони мені рідні, за понад 10 років роботи ми стали однією родиною. Проте вони самі є залежними людьми, і я чудово розумію, що не всі прагнуть спілкуватися. Ми переписуємось, але вони "живуть, під собою не відчуваючи країни", як казав Осип Мандельштам. Це навіть не боягузтво, це певний ментально-психофізичний стан. Я підтримую зв'язок, але спілкуюсь з дистанцією.
Ми стежимо за всіма матеріалами ЗМІ, про факт мого арешту й звинувачення в Росії дуже багато сказано, більш того медіа додали ще якісь "підсилювачі", що не мають нічого спільного з реальністю. Нібито в Україні мене переслідували за статтями про поширення порнографії, це навіть не смішно. Але про факт зняття Інтерполом "червоної картки" й визнання політичного переслідування – досить важливий, до речі, у справі, якщо розглядаємо її об’єктивно, то жодного слова в російських медіа не було сказано. Це свідчить про те, що ЗМІ дуже фільтрують інформацію, лобіюють певну лінію, а не виступають за правду і всебічне висвітлення події.
Чи є ймовірність повернення в Україну?
Ймовірність, що все завершиться добре, – дуже висока. Італійці кажуть, "ми на хорошій дорозі". Зараз справа – в італійській прокуратурі, ми сподіваємося, що там її розглядають компетентні люди, і вона не дійде до суду з декількох причин. По-перше, багато порушень було зі сторони Росії суто процедурного характеру. Навіть якби я скоїв важкий злочин, і вони б мали залізну доказову базу з фотографіями, свідченнями та моїм визнанням вини, то навіть тоді, зважаючи на процедурні порушення, яких Росія припустилася, екстрадиція була б неможливою. По-друге, якщо зануритися в цю документацію, то стає зрозуміло, справа "в кишені". Але в юриспруденції немає ніколи стовідсоткової гарантії, тому що всі позиції можуть інтерпретуватися так, як вигідно зацікавленій стороні. Тож гарантованої "пташки в кишені" ми не маємо.
Чому довелося опинитися в такій ситуації?
Мені стала відома певна інсайдерська інформація, що в Росії існує неофіційний список публічних людей, громадян України, які колись мали необеженість працювати в Російській Федерації чи співпрацювати з нею, не важливо, до чи після війни. І Росія має поповнювати свій резервний список так званого "обмінного ресурсу". Якщо в Україні затримають якогось хакера, "жирну пташку", з Росії, остання матиме людський ресурс, на кого її поміняти. Обирають людей не з шоубізнесу, бо Україна скаже, що вони – зрадники, і нема було чого співпрацювати з агресором, а саме митців.
Довідка:
Євген Лавренчук – український театральний режисер, лауреат державної театральної премії України імені Леся Курбаса. Був засновником і художнім керівником "Польського театру" в Москві. У 2014 р. повернувся в Україну, виступав проти російської агресії. У 2018–2021 рр. був головним режисером Одеського національного академічного театру опери та балету. У грудні 2021 р. Євгена Лавренчука затримали в Неаполі за запитом Росії про його екстрадицію. У Російській Федерації його звинувачують у фінансових зловживаннях. Спочатку Євген перебував у в’язниці, а з січня йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт. Режисер досі перебуває в Італії.
Читайте також
Митці надсилають листи на підтримку затриманого у Неаполі режисера Євгена Лавренчука
Мер Львова Садовий та експолітв'язень Сенцов підтримали затриманого в Італії режисера Лавренчука
"Говоримо через адвоката": мама режисера Лавренчука розповіла деталі його затримання у Італії
Підписуйтесь на розсилку Суспільного — головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
