Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін

Ексклюзивно
Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
. Фото: Суспільне

Сурогатне материнство – один із найзакритіших бізнесів в Україні. До пандемії він нарощував потужності і, як прогнозують учасники цього ринку, попит на послуги сурогатних мам тільки зростатиме у майбутньому. Та попри мільйонні доходи агентств та клінік, держава не лише достатньо не контролює цю сферу, а й навіть не цікавиться, що у ній відбувається.

Чи захищеними у таких умовах є біологічні батьки, сурогатні матері та, у першу чергу, ті, на кому тримається цей бізнес, – діти? Про це — у розслідуванні Суспільного "Торговці мріями".

Покинуті діти

"5 квітня у мене відкрилася кровотеча. Ми викликали швидку, поряд був пологовий. Швидка дуже швидко приїхала. Лікарі сказали: "Ми навіть зараз за дитину не думаємо, ми рятуємо ваше життя", – розповідає харків’янка Наталія. Жінка двічі була сурогатною мамою. І другий її досвід був невдалим.

Ми зустрілися з Наталією біля київської клініки "Біотехкома", у якій вона стала сурогатною мамою. На той момент жінка добивалася, щоб з нею розрахувалися, як і обіцяли. Саме конфлікт з клінікою підштовхнув її до розмови із журналістами. Та показувати своє обличчя Наталія не хоче.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Наталія вперше стала сурогатною мамою понад 10 років тому. Їй тоді був 31. Фото: Суспільне

Жінки, які стають сурогатними матерями, рідко говорять назагал. Бояться як осуду суспільства, яке неоднозначно ставиться до сурогатного материнства, так і реакції клінік та агентств, на які працюють або працювали.

Наталія вперше стала сурогатною мамою понад 10 років тому. Їй тоді був 31. Побачила оголошення про пошук сурогатних матерів у рідному Харкові – і зателефонувала. Про те, що була сурмамою, від знайомих особливо не приховувала.

"Я так і казала, що я – сурогатна мама. Ну, багато хто робив очі круглі, багато хто казав, що молодець, що не кожна зможе. Дехто, звісно, засуджував: "Як це, віддати свою дитину?". Я казала: "Вона – не моя дитина, я для неї – просто хатинка, – розповідає Наталія. – У нас з чоловіком троє дітей, житло тоді було маленьким. Загалом сума вийшла 11700 доларів. На той момент, 10 років тому, це були непогані гроші. Ми за ці гроші воду, газ провели, побудувалися – все на хату пустили".

Наталія народила хлопчика для подружжя з Москви. Розповідає, що провела з малюком тиждень у палаті (хоча переважно дітей одразу забирають від сурогатних матерів), тож прощатися було важко.

"Поплакала, щоб ніхто не бачив, але я розуміла, що дитина – не моя. Важкувато було. Коли малюку було три місяці, вони припинили телефонувати, спілкуватися. Я стерла номер. Якщо вони не хочуть спілкуватися, навіщо я буду нав’язуватися? Я свою роботу зробила – і все", – каже Наталія.

Вдруге стати сурогатною мамою вона вирішила два роки тому. Побачила в інстаграмі оголошення столичного "Біотехкома", який набирав сурогатних мам до 44 років, а не до 33-38 років, як інші. На той момент, розповідає жінка, хотіла допомогти придбати старшому синові власне житло:

"Наразі ніде не працюю. А працювала на виробництві. Там гумові тапочки виливалися. А чоловік у мене – кранівник баштового крана. У мене сини – контрактники, служили в АТО. Старший вже – дембель. Найменшому у мене – 14 років… У мене не було такого, що я кілька років думала, піду чи не піду. Просто інстаграм перегортала, побачила і зателефонувала".

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

Наталії підсадили ембріон китайської пари у вересні 2020 року. На той момент їй уже було 40 років. У січні клініка наполягла, щоб Наталія переїхала до Києва, бо була загроза викидня. Переїзди сурогатних матерів практикують усі агентства та клініки: переважно на останніх тижнях вагітності жінки приїздять до великих міст, щоб бути ближче до комунальних пологових будинків, з якими в агентств та клінік є домовленості.

Частина агентств та клінік для кожної вагітної сурогатної матері підбирає окреме житло та дозволяє не розлучатися із родиною (жінки приїздять з дітьми, а інколи і чоловіками). "Біотехком" своїх сурогатних матерів селить групами. Наталія жила з чотирма іншими вагітними жінками у трикімнатній квартирі київської висотки.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Квартира, де жила Наталія. Клініка, з якою вона співпрацювала, селила вагітних жінок групами в одну квартиру. Фото: Суспільне

"Ми уп’ятьох жили, а в основному на інших квартирах по шестеро жили. Додому їздити не дозволялося. Перші два тижні плакала, але потім вже втягнулася. Добре, що зараз є мобільні, вайбери, можна й так поспілкуватися. А спочатку плакала, додому хотіла", – пригадує жінка.

5 квітня, на 28 тижні вагітності, у Наталії відкрилася кровотеча. Китайський хлопчик, якого виношувала, народився недоношеним і важив 1,4 кілограма.

"Я, коли отямилася, перше, що запитала: "Що з дитиною?". Сказали, що не відкрилися легені. Ну, а потім у нього почалися крововиливи у лікарні. Кажуть, що у малюка – гідроцефалія", – розповідає жінка.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
На 28 тижні вагітності у Наталії відкрилася кровотеча. Китайський хлопчик, якого виношувала, народився недоношеним. Фото: Суспільн

На третій день Наталю виписали з пологового, вона поїхала додому. Народженого хлопчика згодом перевели до міської дитячої лікарні №1 у Києві, а потім до "Охматдита". Китайські батьки відмовилися забирати хвору дитину. У жовтні малюк потрапив до дитячого будинку.

Після втручання Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини дитину, яку народила Наталія, таки зареєстрували на китайських батьків. Через Міністерство закордонних справ, як повідомила нам представниця Уповноваженого Верховної Ради з дотримання прав дітей Аксана Філіпішина, намагаються зв’язатися з китайцями, щоб вони все ж таки забрали малюка.

Якщо хлопчика не заберуть рідні батьки або його не всиновлять, він ризикує назавжди залишитися у системі інтернатних закладів України.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

До будинку дитини могла потрапити і Вікторія – ще одна китайська дівчинка, народжена українською сурогатною мамою і полишена біологічними батьками. Та її історія стала щасливою.

Вікторія народилася у серпні 2018 року у Києві. Її народження китайська пара теж замовила клініці "Біотехком". Проте після того, як з’ясувалося, що у дівчинки невиліковне генетичне захворювання, китайці забирати дитину відмовилися.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

За місяць після народження дівчинки її стала доглядати Анна. Жінка за освітою – медсестра, довгий час працювала у перинатальному центрі у Рівному, а у 2016 році влаштувалася на роботу нянею у "Біотехком".

"17 вересня їй виповнився місяць, а я прийшла 12-го, – пригадує Анна Ситник. – Коли я її вперше побачила, це був безумовний жаль до цієї дитинки. Я ще всіх подробиць не знала, просто сказали, що є дитина без батьків. Ну, так буває часто, що дитинка народжується, а батьки ще не можуть прилетіти з якихось причин, їхній візит відкладається. Вона була замотана, я її розгорнула і побачила цей жах, що там відбувається. Це був такий жаль і біль за цю дитину, що скільки їй доводиться страждати".

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Анна стала доглядати Вікторію після того, як батьки відмовились від неї. Фото: Суспільне

"Коли вона народилася, там зразу стало питання по її стану здоров‘я. Був виставлений попередній діагноз – синдром Блоха-Сульцбергера. Це генетичне захворювання, яке передається через Х-хромосому. У це захворювання втягнуті майже всі органи. У першу чергу, що впадало в очі, це була її шкіра. Вона була вся уражена, ушкоджена. Були такі пухирі, які потім лопалися, гноїлися. А так взагалі у весь процес втягується нервова система, органи зору. Можуть уражатися зуби, виникати порушення опорно-рухового апарату. За всім треба спостерігати".

Китайська дівчинка, яку Анна ласкаво почала називати доця, прив’язалася до своєї няні. Як і Анна до дівчинки: "Ця травма, яку вона пережила – покинутості, вона відіграла цю роль, що вона до мене мала таку надзвичайно сильну прив’язаність. Десь у жовтні прийшов лікар – робити процедури для загоєння шкіри. І така інформація була з уст лікаря, що, скоріш за все, що дівчинку не заберуть. Я тоді вийшла на балкон, тому що у мене потекли сльози. Я навіть не могла собі уявити, як цю дитину можна буде віддати у дитячий будинок. Цей момент став тою краплиною, тою точкою, від якої я почала тоді думати над тим, що я хотіла би її вдочерити".

У лютому, за шість місяців після народження доньки, до України, розповідає жінка, прилетів китайський батько дитини. Подивитись на доньку не прийшов. Анна з чоловіком, не маючи власних дітей, вирішили удочерити Вікторію.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Анна із чоловіком вирішили удочерити Вікторію. Фото: Суспільне

Офіційно мамою дівчинки Анна стала у вересні 2020 року, за два роки після їхньої першої зустрічі.

"Я дуже боюся сліпоти… Для мене це дуже страшно. Тому що якщо з зубами ми можемо якось вирішити а вже зір, якщо настає сліпота, то як його повернеш? Тому кожного разу, коли ми йдемо до окуліста, я дуже хвилююся, я тримаю там пальчики. Я молюсь до Бога, щоб все було добре", – хвороба Вікторії потребує постійного нагляду. Анна бореться з її симптомами та уже думає, як буде розповідати дівчинці її історію, коли та підросте. Найбільше Анна боїться говорити з Вікторією про те, чому батьки не прилетіли: "По суті, є причиною хвороба. Я не знаю. Можливо, я буду звертатися якось до психолога".

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

Анна досі боїться, що китайський батько дівчинки передумає і захоче забрати у неї доньку. Та додає: вона щаслива, що має Вікторію: "Можливо, він і шкодує. Я не знаю. Я знаю, що я щаслива. І коли я про це розповідаю, мені важко стримати усмішку. Ну, надзвичайно щаслива зараз".

Обдурені сурогатні матері

Наталії не виплатили всю обіцяну суму. Після передчасних пологів, розповідає жінка, з клініки їй зателефонували і запропонували 2000 євро замість 7600, які мали виплатити біологічні батьки дитини (частину виплат сурогатні матері отримують під час вагітності), – як за мертву дитину. Жінка не погодилася. Після того, як вона звернулася по допомогу до громадської організації та журналістів, клініка таки виплатила їй 5600 євро – своїх коштів.

Саме через конфлікт з клінікою Наталія дізналася, що договір, який вона мала на руках, їй мало би допоміг. Наказ МОЗ – єдиний, який регулює сурогатне материнство в Україні – передбачає, що клініки не можуть перенести ембріон сурогатній мамі без нотаріально завіреного договору, який підписують сурмами та біологічні батьки. Договору між сурмамами та клініками чи агентствами закон не вимагає, тож жінки часто і не мають ніяких офіційних правовідносин зі структурами, з якими співпрацюють і які контролюють їхню вагітність та спосіб життя під час неї.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

Договір, який клініка дала Наталії, не був нотаріально завірений. Окрім того, дані китайської пари не дублювалися ні українською, ні англійською.

"Підписувала договір на 10 тижні вагітності, – розповідає Наталія. – Договір ти до толку і не знаєш. Я довіряла клініці, тому багато запитань не ставила. Я його підписала, спізнювалася на потяг – і все, і так він у мене і провалявся всю вагітність. Є дівчата, що отримували договір уже після пологів і на 20 тижні".

Марина, ще одна сурогатна мама, розповіла, що з нею договір підписали у день перенесення ембріону. Змінити умови договору, навіть якби хотіла, вона не змогла б. Окрім того, уже після того, як їй перенесли ембріон німецької пари, вона дізналася, що має на камеру підтвердити, що у неї не буде претензій до клініки, якщо з нею щось станеться.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Вже після перенесення ембріона Марину дізналася, що має на камеру підтвердити, що у неї не буде претензій до клініки, якщо з нею щось станеться. Фото: Суспільне

В Україні немає закону про замінне материнство, тому договір є основним документом, який все вирішує. Світлана Бурковська, засновниця ГО "Сила матері", яка захищала права сурогатних мам, розповіла, що важливо, аби в договорі були прописані всі ризики, з якими можуть зіштовхнутися у замінному материнстві і сурогатні мами, і відповідно, батьки.

"Замінна мама повинна знати, що перед вступом у програму вона повинна ознайомитися з договором, який вона потім буде підписувати у нотаріуса. Якщо їй не дають договір на ознайомлення, щоб вона розуміла, куди вона йде, на які умови, то їй просто потрібно прощатися з цим агентством, з цією клінікою або з батьками", – каже Бурковська.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

Ні Марина, ні Наталія не зустрічалися для підписання договорів з біологічними батьками дітей, яких виношували. Клініка, у якій вони були, забороняє зв’язок між замовниками та сурмамами. Як пояснив під час інтерв’ю журналістам Суспільного власник "Біотехкома" Альберт Точиловський, так убезпечують біологічних батьків (найчастіше іноземців) від того, що сурогатні мами будуть просити додатково гроші, шантажуватимуть їх чи просто лякатимуть, коли виникатимуть труднощі з вагітністю.

Проте відсутність комунікації між біологічними батьками та сурогатними матерями, вважає психологиня Ірина Валявко, у першу чергу, негативно впливає на дітей: "Дитина, яка є підсумком і такою заповітною мрією у цьому процесі, досить часто буває позабутою і відчуженою у психоемоційному плані. Тобто про неї завжди піклуються як про ембріон, як про яйцеклітини, сперматозоїди, матки і т.і., але її забувають як особистість, яка формується протягом дев’яти місяців. І батьки, які не спілкуються з сурогатною матір’ю, і так би мовити, її ігнорують, вони також не додають психологічного балансу і імпульсу своїй дитині".

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Психологиня Ірина Валявко вважає, що відсутність контактів сурогатної матері із батьками може зашкодити дитині. Фото: Суспільне

"Матері, які приходять у програму, вони достатньо часто мають відчуття сорому, що вони роблять щось не дуже гарне, – каже Валявко. – І коли я питаю, як ви відчуваєте себе, достатньо багато матерів повторюють, як певну мантру: "Я не роблю нічого погано". Дехто з батьків, хто контактував з сурогатною мамою, обирають шлях контакту і надалі. Вони висилають фото дитини. Вони дуже вдячні їй. І я думаю, що це дуже позитивно впливає і на саму дитину, і на матір, коли вона відчуває гордість за те, що вона допомогла. Вона бачить результат, вона бачить, що люди щасливі, що вони вступили у цей процес батьківства і насолоджуються ним. І це додає їй впевненості у тому, що її робота не соромлива, а вона принесла радість іншим людям".

Марина ослухалася клініки і знайшла біологічних батьків дівчинки у соцмережі. Зав’язалося спілкування. Саме від неї німці дізналися, що клініка, не попередивши їх, зробила редукцію – абортувала другий ембріон, який підсаджували Марині. Хоча німецька пара, каже Марина, хотіла саме двійню.

Ставлення до жінки після того, як вона розповіла біологічним батькам правду і поспілкувалася із журналістами, погіршилося. Звучали і погрози штрафами та навіть абортом.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Марина ослухалася клініки і знайшла біологічних батьків дівчинки у соцмережі. Фото: Суспільне

Погрози та залякування, зобов’язання звітувати, де перебуває сурогатна мама ввечері, та навіть вимоги наприкінці вагітності їхати народжувати за кордон – з цим стикаються сурогатні матері в Україні, та поскаржитися на недоброчесність клінік, агентств та біологічних батьків їм практично нікуди.

Проте якщо сурмам та біологічних батьків принаймні можуть захистити законно укладені договори, то що захищає народжених дітей?

Що таке сурогатне материнство та яким воно є в Україні

Україна – одна з небагатьох країн у світі, де дозволене комерційне сурогатне материнство як для самих українців, так і для іноземців. Тобто сурогатні матері мають право отримувати кошти за надану послугу. Практикується також альтруїстичне, коли жінці біологічні батьки хіба оплачують її поточні витрати під час вагітності. Зазвичай такими сурогатними матерями є родичі або друзі родини. В Україні сурматеринство регулюється лише наказом МОЗ 2013 року. Відповідно до нього, дозволене лише гестаційне сурогатне материнствоЄ два типи сурогатного материнства. Гестаційне, коли беруть яйцеклітину жінки, сперматозоїд чоловіка або, наприклад, донорську яйцеклітину і сперматозоїд чоловіка, з'єднують in vitro (з латинської – у склі), тобто запліднення, і отриманий ембріон переносять у порожнину матки сурогатної матері. Є традиційне сурогатне материнство, під час якого жінка, яка виношує, є біологічної матір’ю дитини. В Україні дозволено і виконується винятково гестаційне сурогатне материнство. Сурогатна мама є так званою birth mother, тобто вона народжує дитину. Але вона виношує не свій ембріон., під час якого сурогатна мати генетично не пов’язана із дитиною, яку виношує.

Сімейний кодекс передбачає, що батьками дитини, народженої сурогатною матір’ю, визнаються саме біологічні батьки. Їх вписують у свідоцтво про народження під час реєстрації дитини в українських РАЦСах. До документів також подають нотаріально засвідчену відмову сурогатною матері та довідку про генетичну спорідненість, видану клінікою, в якій відбувалося перенесення ембріону. ДНК-експертизи законодавство не вимагає.

"Клініка надає послуги закритого циклу. Сама здійснює підбір, сама супроводжує укладання договору, сама робить довідки про генетичну спорідненість, сама надає послуги із запліднення. Тому наскільки всі пари, які користуються методами сурогатного материнства, реально є біологічними батьками дітей, які є народжені і на яких видані довідки про генетичну спорідненість, ми можемо здогадуватись. Але можна припустити, що не всі клініки є доброчесними", – зазначає представниця Уповноваженого з дотримання прав дітей Аксана Філіпішина.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Аксана Філіпішина, фото: Суспільне

За даними МОЗ, в Україні є 54 клініки, які працюють у сфері допоміжних репродуктивних технологій. За нашими підрахунками, більшість із них надає послугу сурогатного материнства. За словами Світлани Бурковської, на ринку працює і близько 50 агентств, які виступають посередниками між біологічними батьками та сурогатними матерями.

Сурогатне материнство в Україні переважно орієнтоване на іноземців – тих, які можуть заплатити від 35 тисяч доларів або євро за послугу. Сурогатним матерям із цієї суми дістається 14-23 тисячі. Ціна для батьків залежить від кількості наданих послуг. Наприклад, чи потрібні парі донорські яйцеклітини або сперма, яку кількість спроб підсадження ембріонів вони хочуть замовити та які послуги немедичного характеру отримають в Україні (житло, харчування, трансфери, присутність на пологах і т.п.).

Жінкам, які стають сурогатними матерями, можуть доплачувати за двійню, за повторний вступ у програму і штрафувати за порушення. Наприклад, за куріння, вживання алкоголю чи навіть за пізнє повернення додому.

Незахищені: чому сурогатне материнство в Україні потребує змін
Фото: Суспільне

Київський "Біотехком", за неофіційними даними, – найбільша у сфері сурогатного материнства клініка в Україні. На її сайті англійською мовою зазначено, що щомісяця з аеропортів Києва відлітає близько двох тисяч дітей, народжених за допомогою сурогатного материнства в Україні. Власник клініки Альберт Точиловський під час інтерв’ю журналістам Суспільного заперечив такі дані. Наполягав, що у рік у "Біотехкомі" народжується близько 300 дітей за допомогою сурогатних матерів.

Скільки загалом в Україні народжується таких дітей, держава не рахує. Є лише загальна статистика щодо допоміжних репродуктивних технологій, та й то востаннє її збирали три роки тому. На журналістський запит у МОЗі повідомили, що у 2018-му в Україні провели близько 27,6 тис. лікувальних циклів методами допоміжних репродуктивних технологій. Додали, що кількість неплідних подружніх пар в Україні становить уже більше 25%.

Попри зростання популярності сурогатного материнства в Україні, за порушення навіть чинних вимог притягнути до відповідальності не вдається нікого. Правоохоронці відкривають кримінальні провадження за 149 статтею Кримінального кодексу, в якій йдеться про торгівлю людьми. У таких провадженнях на сьогодні фігурують близько 10 агентств та клінік, та засуджено не було нікого.

У 2018 році Верховна рада внесла зміни до 149 статті Кримінального кодексу. Зі статті зникло словосполучення "інша незаконна угода щодо людини". А обов’язковою умовою торгівлі людьми стала "експлуатація", яку у випадку з новонародженими довести неможливо.

Читайте також: "Пошкоджена" дитина. Як індустрія комерційного сурогатного материнства віддає дітей державі

Читайте Суспільне у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок