Вижили, бо їли комбікорм для коней – спогади про голодні часи на Черкащині

Вижили, бо їли комбікорм для коней – спогади про голодні часи на Черкащині

Марафон
Вижили, бо їли комбікорм для коней – спогади про голодні часи на Черкащині Суспільне: Черкаси

Хліб обов'язково має бути на столі — таке правило у родині жительки села Ротмістрівка на Черкащині – дев’яносто дев’ятирічної Ганни Макоти. Жінка пережила два голодомори та війну. А от її односелець Володимир Бірюков хоч голодомор і не бачив на власні очі, про ці події знає чимало із вуст своєї матері.

Перед Днем пам’яті жертв Голодоморів, який щорічно відзначають у четверту суботу листопада, вони поділилися спогадами із Суспільним.

Історія Ганни Макоти з Ротмістрівки

Нині Ганна Макота ці часи називає жахливими. Саме тоді їй 11-річній доводилося часто бути голодною та боротися за крихту хліба.

На родинних світлинах Ганни Панасівни батьки, які у 33-му померли від голоду.

"У мене вся родина вимерла. Всі!", – розповіла жінка.

Історія протголодомор Ганни Макоти з РотмістрівкиСуспільне: Черкаси

Ганна Макота з праправнучкою Аміною

За їжу тоді у родині був комбікорм для коней. Його передавав рідний дядько, який працював на конюшні – говорить пані Ганна.

"Чавун такий чавун наколотить таке ріденьке і ото ми трохи харчувалися", – додала Ганна Панасівна.

Жінка пригадує, що селом ходити було страшно. Чи не щодня у кожній хаті хтось помирав від голоду.

"Усі голодні. Помирали щодня. Хто ж буде яму копати? А так віднесли на кладовище, прикидали – і лікті видно".

Історія протголодомор Ганни Макоти з РотмістрівкиСуспільне: Черкаси

Донька Ганни Панасівни — пані Євдокія зауважила, що розповідала мати про голод та важке життя мати повсякчас:

"Мама тільки розказувала, що вони їли, хто їх спасав. Як бур'ян всякий рвали та щирицю варили. Завжди примовляє: “Ой купіть те, щоб було. Купіть те, щоб ми не...”. Є страх, щоб не голодували. Слава Богу, ще поки ворушимося, городи обробляємо. То і кусок хліба маємо", – розповіла пані Євдокія.

Нині у будинку пані Ганни живуть п’ять поколінь. Серед них і праправнучка Аміна.

Історія Володимира Бірюкова з Ротмістрівки

Страх не мати хліба на столі був і у матері жителя Ротмістрівки Володимира Бірюкова.

"Це їй було двадцять один тоді. Вижили вони тільки тому, що от вона розповідала, що зарізали цю корову засолили її – розповів пан Володимир.

Пам'ятний знак жертвам голодомору в РотмістрівціСуспільне: Черкаси

Серед спогадів про Голодомор у Володимира Федоровича металевий інструмент схожий на лом. Чоловік розповів, що із ним у 1932-му році до його матері прийшли забирати зерно.

"Пробивали стіни ним, землю. Ходили по свіжих ділянках, де свіжа земля копана. От вони шукали оцим металевим прутом", – розповів чоловік.

Нагадує про Голодомор у селі хрест. Його пан Володимир встановив у пам'ять про своїх родичів та усіх померлих від голоду.

"Людей померло дуже багато. У нас тоді був районний центр — Ротмістрівський район. І було приховування кількість померлих людей. Людей у садку хоронили вдома. Десь понад десять осіб. Тому, що не було можливості навіть відправити на кладовище. Не було кому, не було сили".

Повне відео

Авторка Вікторія Гончарук

Що відомо

  • У четверту суботу листопада в Україні вшановується День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Також у цей день відзначаються 100-ті роковини від початку масового штучного голоду 1921 – 1923 років.
  • За різними даними на Черкащині від голоду померло від 150 до 300 тисяч осіб.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди