Їли бур’ян та боялися, щоб їх не з’їли — черкащанка розповіла про голодомор

Їли бур’ян та боялися, щоб їх не з’їли — черкащанка розповіла про голодомор

Марафон
Їли бур’ян та боялися, щоб їх не з’їли — черкащанка розповіла про голодомор Суспільне: Черкаси

Їли бур’ян, збирали гнилу картоплю та боялися, щоб їх не з’їли — таким було дитинство жительки села Дубіївка Марії Чернички. Спогадами про нього до Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні, який цьогоріч відзначають 27 листопада, жінка поділилася із Суспільним.

Марія Черничка народилася у 1932-му. З історій батька та матері чула, як виживали в ті роки та й сама вижила. Втім у 1947-му все повторилося. Пригадує, як складала крихту до крихти. Тремтіння перед хлібом ще й досі лишилося, розповіла Марія Йосипівна:

"Хліб. Без нього я ніяк. Батько принесе, а я його цілую. Бо я знаю, як погано, коли хочеться їсти".

Марія Черничка з Черкащини розповіла про голодСуспільне: Черкаси

Їй виповнився рік, був 1933-й, тоді й стало зрозуміло — щасливе дитинство скінчилося, розповіла жінка.

"Дуже важко, дуже важко виживали. Від голоду люди пухлі були. У 33-му хліб забирали. А мій дідусь узяв і закопав хліб, і тоді, як дуже важкий час був, то він відкопав і мамці дав хліба. Оце так 33-й рік вони вижили".

Однак після одного випробування настало інше – війна, а потім знову голод, додала пані Марія.

"Батько був пухлий, сестрички пухлі були. Ми ходили й хліба просили. І де тільки ми не ходили… Було іде поїзд і возять ним глину білу. Тато такі тички повирубував нам, ми ідемо, наставимо над платформу. Поїзд іде, а глина падає. І то ми беремо ту глину і несемо на села продавати", — пригадала пані Марія.

Продавали все, втім, найважче було бачити як рідні страждають.

"Пішли ми шукати їжу, картопля була мерзла на городі. І сестричка в мене була 45-го року малесенька – два рочки. Вона було найде картоплинку, бере ножика і ріже, на плиту ложе, спече і сидить їсть".

Марія Черничка з Черкащини розповіла про голодСуспільне: Черкаси

Зараз у Марії Йосипівни п’ять онуків та сім правнуків. Їй пішов 90-ий. І нині вона не сама.

"Ой, тоді було дуже важко. Не так як зараз, коли мед є. Щоб оце лежав хліб, то я б його не тільки їла, я б і крихітки всі позбирала", — розповіла пані Марія.

Досі жінка не може змиритися, коли викидають хліб:

"Ним же живемо, як узяти його і викинуть на сміття? – я скільки раз лаялася, щоб не викидали".

Жителька Дубіївки розповіла, як її родина вижила в голодоморСуспільне: Черкаси

Читайте також: Шматочок хліба — на чотирьох дітей: черкащани поділились спогадами про голодомор

Точну кількість жертв, які постраждали внаслідок голодоморів в Україні, назвати складно. Дані тоді засекречувалися, розповіла завідувачка сектору новітньої історії Ірина Мірошник.

"Інформація про якісь випадки канібалізму, наприклад, була засекречена протягом радянського часу. Черкащина належить до найбільш постраждалих регіонів. Саме центральна Україна має найбільше втрат. Хоча це парадоксально, бо наша область має одні з найкращих чорноземів", — зауважила науковиця.

Усі періоди голоду в Україні сталися не випадково. І вина тому не погана погода чи неврожай, зауважила фахівчиня:

"І голодомор 21-го, і післявоєнний голодомор 47-го – це теж наслідок геноцидної політики радянської влади".

Голодомор — наслідок боротьби українців за незалежність, яка триває і нині, додала Ірина Мірошник.

Повне відео

Що відомо

  • У четверту суботу листопада в Україні вшановується День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Також у цей день відзначаються 100-ті роковини від початку масового штучного голоду 1921 – 1923 років.
  • За різними даними на Черкащині від голоду померло від 150 до 300 тисяч осіб.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди