Майже рік тому львів’янці Оксані Мазур пересадили нирку. Операцію провели у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги. До пересадки жінка понад півроку постійно потребувала діалізу. Оксана Мазур розповіла Суспільному про життя після трансплантації.
Медики шикуються вздовж лікарняного коридору – так вони висловлюють шану та вдячність людині, яка після смерті врятує декілька життів. Таким коридором донора везуть до операційної.
Історія Оксани Мазур
10 лютого таким коридором везли і донора, чию нирку пересадили Оксані Мазур. Вона уже майже рік живе із донорською ниркою. Через відмову своїх нирок жінка понад півроку до операції їздила на діаліз. По 4 години Оксана була прикута до апарату, що очищав її кров.
“Це три рази в тиждень – спочатку я була в четверту зміну – орієнтовно з 10-ї до другої години ночі я була під апаратом, апарат працює 4 години”, – каже Оксана.
За словами жінки, грошей, щоб зробити пересадку нирки за кордоном у неї не було.
“Коли у Львові почали робити пересадки в Україні – це був мій єдиний шанс на повноцінне життя”, – додає Оксана Мазур.
Оксана Мазур стала 9-ю людиною, якій у лікарні швидкої допомоги пересадили орган від посмертного донора. У лютому, одразу після операції, Оксана Мазур розповідала: “Все прекрасно, є надія на життя. Я дуже вдячна родині донора, що вони дозволили використати органи і врятувати нам життя. В мене двоє маленьких дітей і їх потрібно ростити”.
Жінка і за майже рік після операції емоційно розповідає про сім’ю, яка дала дозвіл на трансплантацію органів рідної людини.
“Склалось так, що батьки хотіли з нами познайомитись, вони вважають – ми ніби одна така велика сім’я – в них ще добавилось 4 дитини. Тому що пересадили, фактично, 2 нирки, печінку і серце. Я скажу – вони зробили правильно, ми їм дуже дякуємо за то. Вони продовжили нам життя і дали шанс”, – каже Оксана.
Найважче – отримати згоду родичів можливого донора
Саме отримати згоду родичів можливого донора – лікарі наразі називають найважчим етапом у своїй роботі. За словами керівника центру трансплантології лікарні швидкої Максима Овечка, зараз у їхній практиці близько половини потенційних донорів ними не стають через відмову родичів.
“Поки що в нас в Україні діє презумпція незгоди. Ми мусимо розмовляти з родичами, завжди, коли є констатація мозку в реанімації, повідомляти їм, що, на жаль, людина померла, але можна зробити такий благородний жест і врятувати декілька життів. Для нас це найважче. Насправді, для нас легше зробити 10 операцій, аніж поговорити один раз із родичами”, – каже Максим Овечко.
Коли людині підійшов донор його чекає операція – над пересадкою працює команда медиків.
“Трансплантація – це велика наука, велика робота. Кожна частинка, кожен етап має велике значення. Це як великий пазл – коли він зліплюється докупи всі задоволені ми, і люди, які отримали шанс на нове, повноцінне життя”, – пояснює звідувач відділення кардіохірургії та трансплантації серця Роман Домашич.
За майже 2 роки у лікарні швидкої медичної допомоги провели 71 трансплантацію.
Читайте також
У Львові вперше в Україні провели трансплантацію серця 13-річному хлопчику
Живуть із донорськими органами. Пацієнти львівської лікарні записали відео
Читайте нас у Instagram: головні новини регіону
