Рівність – наша традиційна цінність. Чому ми маємо говорити про жіночі права

Рівність – наша традиційна цінність. Чому ми маємо говорити про жіночі права

Рівність – наша традиційна цінність. Чому ми маємо говорити про жіночі права

У такий день ми повинні порушити тему прав жінок, їхніх можливостей, складностей, переваг – і їхньої політичної активності. Про гендер, роль жінки у політичному житті та рівноправ’я в ефірі Українського радіо говорять Ірина Славінська та Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради з гендерних питань при міжфракційному об’єднанні "Рівні можливості". Метою МФО є покращення становища жінок у суспільстві й активізація діалогу між людьми щодо забезпечення гендерної рівності у всіх сферах життя українського суспільства.

Уже в перші хвилини діяльності нового прем'єр-міністра Дениса Шмигаля Ірина Геращенко звинуватила його у сексизмі. Приводом став діалог між ним і Оленою Кондратюк. Заступниця голови Ради Олена Кондратюк поцікавилася питанням балансу жінок і чоловіків у новому уряді. Шмигаль сказав, що питання гендеру надзвичайно важливе і пообіцяв прокоментувати його додатково, коли буде презентувати уряд.

Взагалі навесні відбувається сезонне загострення уваги до жіночих питань, прав, але наші політики ніколи не знали, як із цим бути. Зазвичай щойно вони намагаються видати себе за “експертів з гендерної тематики”, то потрапляють в якусь халепу. Це відбувається через те, що вони дуже далекі не лише від гендерної тематики, а й від розуміння засад демократії.

Був ще один епізод. Коли Шмигаль представляв міністрів, забув назвати одну людину – Марину Лазебну, міністерку соціальної політики. Потім все ж таки представив її як “міністра соціальної політики, кандидата наук, жінку, до вашої уваги”. І прозвучала наступна репліка: “Це початок гендерної експансії у цей уряд. Я – батько двох доньок, мене важко звинуватити у сексизмі”.

Дуже часто такі слова є захисною реакцією. Але враховуючи присутність президента, хочу нагадати ще і його слова одному з депутатів: “Ви ж не жінка, ви ж серйозна людина!” Для контексту маємо зазначити, що цю репліку було кинуто як застереження, що чоловік, якому робив зауваження Зеленський, нібито хотів перебити виступ жінки, якій надали слово. Але це дає уявлення про загальний рівень культури громадян, які допускають у мові таке зневажливе ставлення.

Чому важливо, скільки жінок в уряді

Рівність – наша традиційна цінність. Чому ми маємо говорити про жіночі права

Марш Жінок, Київ, 2019 / Фото: Олена Ангелова

Питання не в кількості жінок, а в тому, скільки жінок ухвалюють рішення. Це може бути рівень підприємства, компанії, але там, де приймаються рішення, мають бути жінки. Це одна з засад і цінностей демократії. Суспільство складається з чоловіків і жінок, тому вони мають бути однаково представлені на всіх рівнях. Зокрема, у відповідних органах, які ухвалюють рішення.

Професійність, за якою, за словами Дениса Шмигаля, обирали міністрів, та демократія не суперечать одна одній. Всесвітній економічний форум у Давосі надав останні дослідження з питань гендерних розривів, згідно з якими Україна посідає 59 місце. А за освітою українські жінки обіймають 26 позицію зі 184 – це дуже високий показник, тому проблема не в нестачі фахівчинь.

Чоловіки закінчують ті ж самі університети, але жінці складніше, тому що у суспільстві ніхто не звільняє її від подвійного навантаження вдома. Не звільняє від нерозподіленої репродуктивної праці, адже виховання дітей не має бути виключно прерогативою жінок. Тому думка, що жінки менш освічені та професійні саме через те, що вони більше зайняті домашніми справами, є спекуляцією на стереотипах.

Рівність – наша традиційна цінність

Так звучить гасло Маршу до Міжнародного дня боротьби за права жінок. Це не тільки тролінг тих, хто пропагує “традиційні цінності”, а й заява, що для українського суспільства такою цінністю є саме рівність. Стосовно “цінностей” – представництво жінок і рівноправність є складовою демократії. А стосовно “традиційності” – рівність порівнюється з емансипацією. Мовляв, це витрибеньки сучасного світу та клятих феміністок. Але якщо згадати нашу історію, то ще більш ніж 100 років тому Конституція УНР гарантувала жінкам і чоловікам рівність.

Я не раз чула від супротивників, що 8 березня – це комуністичне свято, але ідея рівності не є виключно комуністичним надбанням. “Союз українок” майже сто років тому створив мережу організацій жінок саме під гаслами рівності доступу жінок до освіти і політичних прав. Цей день неможливо декомунізувати, бо це – Міжнародний день прав жінок, прийнятий ООН.

Подвійні стандарти та подвійна зайнятість

Рівність – наша традиційна цінність. Чому ми маємо говорити про жіночі права

Марш Жінок, Київ, 2019 / Фото: Олена Ангелова

Умовний розподіл праці на жіночу й чоловічу – типовий для суспільства, але завжди сповнюється різного змісту, залежно від того, хто, на думку більшості, і чим має займатись у суспільстві. “Обслуговуюча праця” не є “репродуктивною” – відтворення сім’ї та її життєвих функцій – прибирання, готування, догляд за дітьми тощо. Дитячі садочки – це все, що було раніше доступно жінці.

Якщо говорити про сьогодення, то жінка так само приходить додому, готує вечерю, доглядає за дітьми, але має відбутися перерозподіл обов’язків. Жінка має почуватися самостійною. Але вона узалежнюється через роботодавця, який через сімейні обов’язки починає їй зменшувати зарплату, не давати можливості для кар’єрного росту. І вдома її цькують через роботу, говорять, що вона – погана мама, погана господиня.

Жіночий марш

8 березня можна відзначити не лише тюльпаном, а й транспарантом і маршем за права жінок, який почнеться об 11 годині у Києві на Михайлівській площі. Цей марш – про солідарність жінок та про необхідність пам’ятати про їхні права. Ми не можемо бути однаковими, усі мають різні потреби. І жінки вразливих груп особливо потребують суспільного розуміння. Важливо, що є можливість сказати про свої проблеми і про те, чому це важливо для всіх громадян країни.

Наприклад, важливо, як вирішиться питання жінок, які займаються сексуальним бізнесом, чи буде легалізована проституція, чи обере парламент шведську модель, де йдеться про відповідальність клієнта, де секс за гроші розглядається як насильство. Ігнорувати цю проблему – значить бути посібниками й мовчазними “кришувальниками” ганебного явища. І так само небажання ратифікувати Стамбульську конвенцію переводить наших політиків у ранг співучасників.

Стамбульська конвенція – це пакет законів, який країна може інтегрувати у свій Кримінальний кодекс, аби ефективно протидіяти домашньому насильству. Ми говоримо про це в контексті захисту прав жінок саме тому, що з дуже великим відривом у статистиці як постраждалі у домашньому насильстві, насправді, фігурують жінки і діти.

Політичні права та економічна рівність

Коли ми готували цей марш, у нас ще була достатня кількість жінок у парламенті, але зараз ми маємо всі підстави обуритись. Місце жінки там, де приймається рішення, тому якщо воно приймається на рівні сільської ради або громади – там теж мають бути жінки. Існує думка, що знадобиться сто років, аби досягти всесвітньої рівності, але це не означає, що не потрібно докладати зусиль уже зараз.

Представники влади – це слуги народу, але чи розуміють вони свою місію? Владна вертикаль повинна бути гендерно збалансована, десь не менше 40%, а не одна жінка, яка випадково потрапила на своє місце. Коли Альона Бабак пішла з міністерства, деякі казали, що вона не впоралась, бо вона жінка – але ніхто не казав про експрем’єра Олексія Гончарука, що уряд відправив його у відставку, бо він чоловік.

Ще одна вимога – економічна рівність. Ми пам’ятаємо про перелік цінностей, який повинна мати “справжня” жінка – і хазяйка, і громадянка, і працівниця, і робітниця, і мама, і дружина, і просто красуня. Так ось, останні дані Державного комітету статистики зафіксували економічний розрив у оплаті праці чоловіків і жінок на рівні 22%.

Жінок відправляють туди, де менше заробітна плата. Існують відмінності в одній галузі за однакових умов – зараз з цим борються найактивніше, а два роки тому Міністерство охорони здоров’я скасувало наказ про заборону більш ніж 400 професій для жінок. І ця несправедливість відносно жінки дуже часто суспільством сприймається, як норма. Самі жінки інколи не бачать у цьому проблему.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди