"Місто "Барабашово" — подкаст про історію, масштаби та вплив ринку на життя Харкова

"Місто "Барабашово" — подкаст про історію, масштаби та вплив ринку на життя Харкова

"Місто "Барабашово" — подкаст про історію, масштаби та вплив ринку на життя Харкова Суспільне Харків

Ринок "Барабашово" називають містом у місті: зі своєю ієрархією, мультикультурною спільнотою та правилами. Він диктував моду, давав можливість заробити й вижити, а міг забрати усе. Як один з найбільших ринків у східній Європі ринків впливає на економіку, безпеку, культуру, політику й демографію та чи є у нього перспективи розвитку — Суспільне Харків дослідило у восьмисерійному подкасті "Місто "Барабашово".

Базар з іменем вченого

"Барабашово" виник у середині 90-х. Один з перших торгових майданчиків нинішнього "Барабашово" — "Кам’янка" — зберігся і дотепер.

"Що тоді, що зараз — взимку торгуємо у валянках. Нічого не змінюється", — розповідає продавчиня Олена.

У 90-х 22-річною дівчиною вона їздила за товарами за кордон. Возила шкарпетки, білизну, колготи… Жінка мала працювати на фабриці технологом, але зарплати одягом отримувати не хотіла. Єдиним варіантом став ринок.

Спочатку торгувала на Благбазі — Благовіщенському базарі, нині це Центральний ринок. Звідти підприємців переселили на Салтівку — сучасний "Барабашово". Люди пробували чинити опір, проте за кілька місяців – звикли, каже Олена: "Всіх, хто стояв на набережній, всіх сюди переселили".

Стара "Кам’янка" лишилася у спогадах підприємців: туалети на ринку тоді були залізними, а замість прилавків — розкладачки. Люди шукали на ринку те, що не можна було купити ніде. На "Кам’янці" продавали дорогий для тих часів турецький одяг.

"Зараз за звичкою сюди ще йдуть люди, але "Кам’янка" вже не та, — каже Олена. — Раніше було легше, простіше, зручніше і тих, хто торгував, було достатньо, і покупців".

Сусідство зі станцією, названої на честь харківського астронома, стало причиною появи "народної" назви. І хоча торговельний центр жодного стосунку до науковця не мав, за ринком закріпилося ім’я вченого.

"Цей ринок асоціюється з містом у місті. Деякі іноземці навіть казали, що їдуть у "місто Барабашово". Але все ж таки астрономи і вчені мають надію, що харків'яни знають, ким був Барабашов, і що з торгівлею це не пов’язано. Він був засновником харківської школи планетних досліджень, співавтором першого у світі атласу зворотного боку місяця", — розповідає директор науково-дослідного інституту астрономії Харківського національного університету імені Каразіна Вадим Кайдаш.

Історія появи ринку, який тепер видно з супутника, веде у часи мера Євгена Кушнарьова.

"Ця історія, звичайно, була в інтересах певних людей. І спочатку викликала велике хвилювання, бо тоді на Благовіщенському ринку люди протестували проти того, що їх переміщують кудись, — згадує Ігор Вировець, депутат з 30-річним стажем. — Люди вважали, що їх скидають в невідому якусь глибину на околицю міста, а Благовіщенський ринок був в центрі — відвідуваніший, зручніший".

З розвалом Союзу і закриттям підприємств місто переживало економічно тяжкі часи, говорить депутат. Закриття великих підприємств, обвал економіки змусили опинитися на ринку тисячі людей. З'явилася можливість заробляти тут і зараз, додає доктор економічних наук Леонід Яцун: "Зароджувалася конкуренція".

Челноки

"90-ті — страшні роки. Завод Малишева, радянський інженер перед вами. Почали затримувати зарплатню, немає авансу, немає получки. Ми навіть сміялися, що вхід безплатний, а випускати будуть за гроші", — пригадує підприємиця Валентина.

Вона починала з восьми буханок хліба, які перепродавала у Бєлгороді. Їй було 45. Щодня жінка працювала на заводі бронетехніки, а вихідними возила черевики в Суми. На "Барабашово" була реалізаторкою товарів від швейної фабрики.

"Вони мені кажуть: давайте візьмемо вам місце і будете на нас робити. А я не можу, мені стидно, як я? Будуть йти, а я стоятиму, я ж радянський інженер, я вчилась, економіст за освітою і буду стояти — непрестижно. А мені кажуть: престижно все робити, якщо ви чесно робите", — згадує продавчиня.

Працювати на себе Валентина почала наприкінці 90-х. Добре пам’ятає, що таке "челноки".

"Ніч їдемо, день бігаємо по "Лужниках" у Москві. Тоді сідаємо і ніч їдемо сюди, на ринок чи додому. Оце такий хліб у нас був. А тоді люди піднялися: хто почав на Польщу їздити, дуже багато людей поїхали в Китай", — ділиться спогадами Валентина Василівна.

"Це були не сумки, а справжні баули — великі мішки десь метр двадцять на метр, дуже великі і важкі", — згадує підприємиця Олена.

За товаром їздили групами, гроші ховали.

Невід’ємною частиною базару стали товари, підроблені під оригінал.

"Це було не тільки для "Барабашово" характерно, а в цілому для України, бо ще не сформувалося законодавство щодо захисту інтелектуальної власності і навіть не всі знали, що це погано чи може бути заборонено", — пояснює Наумов.

Докторка культурології, професорка Антоніна Кікоть вивчає історію костюма. Каже, у 90-ті в моді була сексуальність — джинс, гламур, кислотні кольори, короткі спідниці.

"Люди втомилися від радянської одноманітності і намагалися підкреслити свою індивідуальність", — говорить Антоніна Кікоть.

Розбудова

Ринкова мода, як і "Барабашово", змінювалася. Покупці ставали вибагливішими. Торговці і власники накопичували гроші, а новий час висував нові правила гри

"Швидко будувалося. Швидко, швидко, швидко. Є те болото, а вже і торгують там", — говорить продавчиня штор Олена.

На межі нульових реконструювали "Кам’янку". Збільшився пасажиропотік у метро — у 2005-му, за даними ресурсу "Харків транспортний", у середньому за добу на станцію "Академіка Барабашова" приїжджали близько 64 000 людей — один з найбільших показників у підземці того часу.

З роками лабіринти ринку ширилися навколишніми територіями.

"Ми за машинами наглядаємо. Хтось чай гріє, хтось склад тримає. Підробіток для людей, думаю, непоганий. Хтось пече якісь пиріжки. Завдяки ринкові живе вулиця", — говорить Олена Леонідівна.

Загородній в’їзд, де понад пів століття живе з чоловіком Олена, розташований через дорогу від ринку. Цю місцевість називають "селище Кірова".

"Був авторинок, нічний ринок, денні, приїжджі з Луганська, Донецька, Курська, Бєлгорода. Звісно, й для міста це, мабуть, було краще, а зараз уже пройдеш і так, там магазинчик, там магазинчики… навіть зайдеш в ряд і страшно, щоб тобі по голові ніхто не дав, бо зовсім мало магазинчиків, все закривається…", — говорить Олена Леонідівна.

"Був інтерес і той інтерес співпадав з інтересом міської влади... Тоді за гроші підприємства викупалися приватні домоволодіння, але, враховуючи певні особливості на той час законодавства, ми передали всі земельні ділянки на баланс в місто, оскільки не було можливості взяти на баланс підприємства", — речник торговельного центру "Барабашово" Сергій Зайцев.

За його словами, ринок почав розростатися майже відразу після створення.

"Від територій навколо виходів з метро розширювався поступово. Це був радіальний варіант розширення", — каже речник торговельного центру.

Територія, де розмістився ринок, забудовувалася до певної міри стихійно, каже науковець, автор понад п'ятдесяти наукових та методичних праць у сфері транспорту, Артем Сосіпатров.

"Та й взагалі, міський благоустрій у дев'яності роки і навіть пізніше, і навіть наразі, залишається хаотичним. З огляду на низьку щільність торгових об'єктів на території цього центру перспектива його розвитку мені вбачається не стільки в екстенсивному розширенні, а в активному інтенсивному розвитку — збільшенні поверхів забудови, перетворення на транспортно-торгівельні хаби, де будуть поєднані торгівля, сервіс, транспортне обслуговування", — говорить Сосіпатров.

За словами Зайцева, "Барабашово" отримав сучасний вигляд за понад десять років — до 2008-го. Пізніше ринок істотно не розширювався: "2008, 2009 роки були піком продажів. З початком бойових дій на сході були проблеми з ринками збуту. Крім того, там була ситуація, коли зростав долар".

Економічно і територіально ринок став частиною міського простору. Так чи інакше — вписався у харківський ландшафт. Хоча, за словами Артема Сосіпатрова, таких масштабних торговельних майданчиків у розвинутих містах складно знайти.

Про перспективи торгівлі на ринку говорять по-різному — є ті, хто сподівається на краще, а є й такі, хто вже шукає інші варіанти заробітку. Втім, покидати обжиті місця підприємці поки не збираються.

"Такого не було, що міжсезоння, а людей немає, і навіть ніхто ж не підійшов, і нема нікого, ніхто нічого не спитав", — каже підприємиця Валентина.

"Були купи людей, на тиждень кілька разів приїжджали, а зараз раз на місяць оптовики приїздять і те — якщо приїздять", — говорить реалізаторка Анжеліка.

Гроші

Торговельний центр "Барабашово" — один з активів харківського концерну "АВЕК". Його заснувала родина бізнесмена Олександра Фельдмана. Народний депутат кількох скликань, він неодноразово змінював партійну приналежність, але залишав "Барабашово" під своїм контролем, хоч в останні роки мав напружені стосунки з мером Харкова Геннадієм Кернесом.

"Це не протистояння Фельдмана, це не протистояння конкретного підприємства "Барабашово", це протистояння, не побоюся цього слова, протистояння ідеології", — говорив нардеп Олександр Фельдман у 2019.

"Що там відбувається на території Барабашовського ринку? Скільки там людей, які постраждали, скільки шкур ви там спустили? Не будете платити за землю як годиться, а з людей збираєте гроші, земля буде прийнята в запаси міста Харкова", — висловлював свою позиції нині покійний очільник міста Геннадій Кернес.

З понад 70 гектарів землі, які займає "Барабашово", майже дві третини — не мають належного оформлення, а значить — бюджет втрачає гроші, говорить директор Департаменту територіального контролю міськради Олексій Калина.

"Є земельні ділянки, які використовуються на підставі, скажімо так, з документами… це 31,5 га. Крім того, є земельні ділянки, які використовують на підставі договорів оренди, строк яких закінчився з концерном. Це 1,5 га. А ось земельні ділянки без документів — це 42 га", — говорить Калина.

На "Барабашово" — близько 15 тисяч підприємців. Скільки вони платять за місце, речник торговельного центру Сергій Зайцев не розкриває. Каже: "сума сплати залежить від низки різноманітних факторів". Щодо надходжень до міського бюджету говорить: сплачують понад 100 мільйонів гривень на рік:

"Торговельний центр "Барабашово" є одним з найбільших, якщо не найбільшим, платників податків на землю. І багато років поспіль ми мали перше місце по сплаті місцевого податку на землю і наш внесок у бюджет міста становив майже 20%, — каже Зайцев. — Ми за рік сплачували 120 мільйонів гривень лише за землю. Це і 2017 рік, і 2016 рік. Окрім того ми сплачуємо, відповідно до норм законодавства, в усі бюджети: державний бюджет, які передбачені Податковим кодексом і у місцеві бюджети, як це передбачено".

За 25 років існування ринок став полем конфліктів між адміністрацією та міською владою. Суперечки тривають і досі, підтверджує речник торговельного центру Сергій Зайцев: "Я і 15 тисяч підприємців відкидаємо закиди міськради і міських чиновників провадити плазуючу рейдерську атаку на торговельний центр. Ми з цим живемо з 2016-2017 років".

"Якщо це повідомлення про злочин — нехай звертаються до правоохоронних органів. Ми свою роботу виконуємо і захищаємо інтереси громади", — коментує Олексій Калина.

Якби місто мало стратегію розвитку ринків, бюджет Харкова міг би виграти, вважає журналіст Павло Новік.

Із загостренням конфлікту "Барабашово" з містом усередині торговельного центру утворилися окремі групи впливу: хтось, як і раніше, підтримує АВЕК, хтось став на бік міської влади. Попри численні конфлікти, як усередині, так і ззовні, торговельний центр продовжує роботу.

Іноземці

З середини 90-х і до сьогодні на "Барабашово" працюють іноземці. За інформацією адміністрації — з понад 20 країн.

Таджик Хамза із золотою у прямому сенсі посмішкою торгує на ринку 24 роки. Живе у Харкові з родиною і п’ятьма дітьми. На прилавку підприємця — одяг, футболки з принтами популярних музичних виконавців та груп. Понад 8 років тому на ринку з’явилася мечеть. Щоденної молитви Хамза не пропускає.

"Мої діти, мої сини, всі ходять. Вчимося там, беремо все, що нам потрібно. У нас 5 разів молитва і не пропускаємо жодного дня — помолився і прийшов працювати", — каже Хамза.

Мечеть — простора двоповерхова будівля у світлих тонах — розташована на території напівпорожньої парковки "Свояк". Ісмаіл — імам релігійної мусульманської спільноти "Аль-Каусар" каже: правильно казати "молитовний дім". Його загальна площа — понад 400 квадратних метрів.

"Серед постійних відвідувачів молитовного дому — з пів сотні працівників ринку. Це вихідці з пострадянських країн та арабського світу", — розповідає імам.

Точну кількість іноземців у Харкові – хто живе, працює чи вчиться — вирахувати складно, говорить заступник начальника управління Міграційного контролю на Харківщині Андрій Донсков:

"Одні приїжджають, інші виїжджають — як не з країни, то в іншу область. Частина людей може перебувати в Україні нелегально, хтось — у процесі отримання документів".

На червень на обліку у Харківській області перебували понад 50 000 іноземців. З них понад 30 тисяч — іммігранти, більше 20 тисяч — люди без громадянства та ті, хто перебуває в Україні тимчасово.

"Ринок "Барабашово" — дуже різноманітний осередок іноземних громадян. Тут є вихідці з країн СНД, арабських країн, Китаю, В’єтнаму. Велика кількість представників Африки. На теперішній час є тенденція, що їхня кількість трошки зменшується: хтось їде додому, можливо є внутрішня міграція в Україні", — говорить Донсков.

Безпека

Масштаби "Барабашово" роблять його ідеальним місцем, щоб сховатися у натовпі. Час від часу міграційна служба влаштовує рейди у пошуках нелегалів, а іноземцям чи місцевим, торговцям чи покупцям — як і у дев’яностих, так і сьогодні, на ринку треба бути особливо пильним.

"Колись прийшов, а стоїть жінка і плаче — 30 тисяч вкрали, а на ті часи це 6 тисяч доларів — отак і приїжджай скупитися", — згадує торговець Сергій.

Крадіжки — наймасовіше правопорушення, говорить інспекторка відділу комунікації поліції Харківщини Анна Третьякова.

Поліція фіксувала й інші епізоди злочинів на "Барабашово". На ринку ставалися і хуліганства, і розбої.

На "Барабашово" діє своя система безпеки, розповідає речник торговельного центру Сергій Зайцев, працюють контролери, загальну кількість яких він не називає. Стежать та супроводжують на ринку і журналістів: "Дякувати будете, коли в метро сядете".

У 2019 році на "Барабашово" сталися сутички через майновий конфлікт. Під час заворушень побили оператора харківської служби новин "Вісті" Вадима Макарюка. Справу про напад розслідують і досі. Через плани міської влади з будівництва дороги на ринку ставалися сутички.

На ринку багато пластику і легкозаймистих речей. Речник облуправління рятувальників Євген Василенко називає "Барабашово" складним об’єктом.

"Там дуже велике завантаження горючими матеріалами: крам, товар і у разі виникнення пожежі, вогонь швидко розповсюджується, що неодноразово було", — говорить Василенко.

Тільки у 2020 році на ринку сталося чотири займання, які гасили саме рятувальники, адже на ринку ще є і своя пожежна команда. Три з них — через підпал, каже речник Держслужби з надзвичайних ситуацій Харківщини Євген Василенко. В останній пожежі восени 2020 вогонь знищив понад 20 магазинів. Це розслідують як підпал.

Про випадки вимагання, ціни за місце й питання безпеки підприємці, з якими Суспільне встигло поспілкуватися, воліють не говорити. Член громадської організації "Харківський антикорупційний центр" Євген Лісічкін знає про такі факти зі слів родича, який торгував на ринку:

"Те, що стосується взагалі поборів, вимагань, не дуже чесних умов праці для середнього та малого бізнесу, нажаль, на ринку Барабашово, з цим підприємці теж стикаються".

Як розслідувачу Євгену відомий не один епізод, пов’язаний із "Барабашово": щодо оренди землі, конфліктів концерну АВЕК з міськрадою та контрабанди на ринку.

"Не знати, що на "Барабашово" є контрабанда, не можна. У нас під час карантину працювали ринки, і поліція закривала очі. Так само у нас закривають очі і на продаж контрабандних товарів на ринках. Тільки це не поліція, а інші органи. Це приватна структура, бюджетні кошти на "АВЕК" не виділяються, але ми бачимо в судових реєстрах, обшуки, пов’язані з діяльністю підприємців. "АВЕК" каже, що це не стосується їх, і це справи щодо неправильного розмитнення", — розповідає Лісічкін.

За його словами, найчастіше йдеться про речі, одяг, взуття, побутову техніку у невеликих обсягах — десятки-сотні тисяч гривень.

Дорога

Нове протистояння міської влади і "Барабашово" виникло через будівництво дороги з Салтівки у бік центру. Втілити закладене у генеральному плані Харкова зобов'язався у 2019 році Геннадій Кернес, який очолював місто десять років.

"Там позначені червоні лінії і там заборонено було будувати постійні споруди", — наголошував Кернес.

Шлях з Салтівки у бік центру внесли до генерального плану у 50-х роках. Дорога мала пройти через річку Харків повз метроміст — єдиний у місті. За задумом міської влади, шлях з'єднає вулиці Академіка Павлова і Мойсеївську. Головна мета пробивки — розвантаження руху з Салтівки.

Реалізації цих планів заважають сотні торговельних об‘єктів. Проєкт дороги передбачає їхній демонтаж і перенесення — з-під крила АВЕКу на умови міста.

Підприємець "Барабашово" Едуард, як і частина інших торговців, співпрацювати з комунальним підприємством відмовився: "Мене влаштовує співробітництво з концерном АВЕК та його дочірніми структурами".

Прихильні до торговельного центру підприємці оголосили протест. На ділянці майбутнього шляху та під мерією у липні 2020-го з'явилися прапори "Стоп дорога". Проти виступили і деякі жителі приватного сектору в районі майбутньої дороги.

"Чотири полоси планується шлях, вибачте, коли воно у мене під вікнами буде, навіщо воно мені треба?", — говорить Олександр, який мешкає поруч із місцем, де має пройти дорога.

Біля супермаркету поруч зі станцією метро "Київська", куди вестиме нова дорога, влітку 2020 року з'явився паркан з символікою компанії харківського бізнесмена Олександра Ярославського DCH — у 2019 році він відновив стосунки з мером Харкова Геннадієм Кернесом. А тендер на будівництво магістралі виграла турецька компанія, в якій Ярославського назвали партнером.

За словами заступника мера Харкова Євгенія Водовозова, будівництво дороги розділене на чотири ділянки. Почали з Мойсеївської:

"Це перша ділянка, 472 метри. Буде ще міст через річку Харків, естакада і далі — вихід до проспекту Ювілейного. Зараз у нас пропускна здатність вулиці Мойсеївської до 500 автомобілів на годину. З урахуванням цієї дороги ми зможемо пропускати до 2000 автомобілів на годину".

Після смерті Кернеса завершити розпочати пообіцяв секретар міськради Ігор Терехов. Проте тепер у мерії акцентують увагу на зведенні віадуку — багаторівневої розв’язки поруч із метро "Київська".

Будівництво дороги тягне за собою не тільки знесення торговельних об‘єктів, а й демонтаж однієї з колій трамваю — у зв'язку з розширенням вулиці Весніна та Журавлівського узвозу. Це теж викликало суперечки — харків’янин Павло Храмов направив петицію на сайт міськради з вимогою не знищувати трамвай на Весніна.

"Якщо дороги просто розширювати, то ще більше провокується автомобілізація, тобто збільшення кількості машин", — говорить Храмов.

Одне тільки розширення проїзд не покращить — необхідно змінювати організацію руху, зауважує науковець, автор понад п'ятдесяти наукових та методичних праць у сфері транспорту Артем Сосіпатров.

Влітку 2021 на ділянці біля метромосту активних робіт немає. Техніка стоїть за парканом, а уздовж будмайданчика бігають безпритульні собаки.

"Будівництво дороги — це політичне питання, міська влада, звісно, якби була більш дружньою до концерну АВЕК, цю дорогу не робила б", — говорить член громадської організації "Харківський антикорупційний центр" Євген Лісічкін.

Харків стоїть на порозі позачергових виборів мера. Секретарю міськради Ігорю Терехову як претенденту в мери доведеться балансувати між масшабними проєктами і лояльністю виборців, розмірковує політологиня Юлія Біденко. Без упевненої більшості Блок Кернеса вимушений шукати додаткові голоси серед інших фракцій в міськраді.

"З точки зору політики Терехов намагається балансувати між двома великими потенційними партнерами або навіть стейкхолдерами харківського життя і харківського економічного життя, Олександром Ярославським та Олександром Фельдманом… Я не виключаю, що до питання будівництва дороги якомога скорішого мерія може повернутися. З іншого бору ринок "Барабашово" перебуває не на піку і через це, гадаю, є таке собі зважування — хто буде кращим електоратом: люди, які безпосередньо працюють і пов’язані з ринком, чи ті, кому буде зручніше добиратися до центру і кого завжди приваблювали такі вітрильні проєкти", — вважає політологиня.

Пісня

За час свого існування ринок став "багатошаровим пирогом", говорить один із авторів реп-композиції про "Барабашово" Євген Камінський: "Барік — це феномен. Всі, як не крути, перетинаються в своєму житті з цим ринком — одного разу чи постійно".

Із двома друзями Євген написав пісню 15 років тому. Вона описує різні сторони життя ринку.

"Ця пісня — це емоція. При тих можливостях, техніці, звукових картах трек і досі круто звучить", — говорить Євген.
"Записувалися на хокейну ключку, до якої був примотаний мікрофончик з якогось магнітофону", — каже Олександр, ще один автор треку.

Олександр і сам працював на "Барабашово", допомагав батькам, доки ті не відкрили магазин в іншій частині Харкова.

"Вночі розбуди і одразу спогад: я міряю чорні джинси на картонці, а навколо ще купа людей…", — розповідає Олександр.

"Барік вже не той", — погоджуються хлопці.

"Немає тієї мультикультурності, що була. Багато хто повиїжджав, перестають працювати на ринку", — каже Євген.

"Все змінюється і, мені здається, що базари взагалі по Україні та й по всьому світу стають менш актуальними, хоча деякі і зберігаються, — розмірковує Олександр. — Як у Стамбулі є Гранд базар, мені здається, що "Барабашово" згодом перетвориться у щось таке, більш культурне і структуроване".

"І ми напишемо новий нормальний трек", — жартує Євген.

Слухайте подкаст "Місто "Барабашово" на Google Podcasts, Apple Podcasts, SoundCloud та Megogo.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди