Більше десяти років бджільництвом займається Зоя Сахно із Решетилівської громади. Нині її пасіка налічує 60 вуликів. І допомагає їй у цій справі чоловік. Спочатку жінка вчилась всьому сама за допомогою книг, а згодом здобула професійну освіту. Цим вона поділилася із Суспільним у День пасічника, який відзначають 19 серпня.
Пасіка Зої Сахно розміщена на батьківському подвір’ї у селі Бакай Решетилівської громади. Тут – 60 вуликів і у кожному понад 100 тисяч бджіл. Для розведення пасічниця обирає українську степову породу.
"Бджоли, як і люди, – є прибирають у вуликах, а є ні. В української степової у вуликах завжди чисто, як заметено. І така вона дружня бджола", – говорить пасічниця Зоя Сахно.
Займатися бджільництвом Зоя Сахно, каже, хотіла ще з дитинства. Та почала це робити лише 10 років тому. Тоді її пасіка налічувала два вулики. Спочатку цю справу опановувала сама, а 2013-го здобула професійну освіту.
"Мені подарував дві бджолосім' ї наш полтавський сусід. І ото з того почалося. Я казала: «Та я не багато, мені один-два вулики для душі»", – говорить пасічниця Зоя Сахно.
Увесь час пасічниці у бджільництві допомагає її чоловік Василь.
"Жінка починала з одного вулика, і я вирішив їй допомагати трішки", – говорить чоловік пасічниці Василь Сахно.
Нині вони разом завершують другий цьогорічний збір. Це мед соняшниковий та гречаний.
"Одна бджілка за своє життя приносить пів чайної ложки меду.У тому році у мене була тонна меду. Цьогоріч ми ще не важили. Весняного було зовсім небагато (літрів 80). Я брала з вулика по рамці, по дві. Я не могла їх образити, їм діток треба годувати", – говорить пасічниця Зоя Сахно.
Працює на пасіці у спеціальному костюмі. Коли забирає стільники з вуликів, жінка обкурює їх деревним димом. Після чого струшує бджіл.
"Їм не подобається, коли ми забираємо мед, бо вони мед носять для себе. А пасічник теж хоче для себе. Мед можна брати на відкачку, якщо рамка отак хоч запечатана до половини, тоді він зрілий", – говорить пасічниця Зоя Сахно.
Біля бджіл жінка проводить до 14 годин на день.
"Ранком заходиш на пасіку, а ввечері виповзаєш. А на душі таке моральне задоволення, така радість. Бувають у житті складні ситуації, але мені здається, тільки вони мене і розуміють. Ото коли якийсь стрес, нервова ситуація, хвилювання – мені треба до бджіл. Це треба любити, бо без любові у цій справі не підеш", – говорить пасічниця Зоя Сахно.
Читайте також:
Цьогоріч на Полтавщині мед продають дорожче: наскільки і чому
