"У тилу" ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборів

"У тилу" ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборів

"У тилу" ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборів Фото Аліни Смутко

Україна намагається репатріювати, за даними Human Rights Watch, 32 своїх громадян із закритих наметових таборів для дружин та дітей бойовиків "Ісламської держави". Вони заявляють про бажання повернутись додому та здебільшого заперечують зв'язок зі злочинами джихадистів. Утім, серед них є ті, хто хоче залишитись у Сирії.

Тим часом деякі європейські країни не поспішають визволяти своїх громадян, які врятувались після падіння "‎Ісламської держави", аргументуючи це їхньою "потенційною небезпекою та радикальністю". Натомість правозахисники переконують, що перебування у таборах лише сприяє радикалізації, а утримувати тисячі жінок та дітей під охороною, не висуваючи обвинувачень, — незаконно.

Що українки робили в ІД, як їх перевіряють спецслужби та як Україна повертає своїх громадян — у матеріалі Суспільного.

В ІДІЛ на "євроремонти"

У 2014 році кримська татарка Аміна разом з чоловіком та чотирма дітьми горами перетинає турецько-сирійський кордон — так опиняється в місті Табка провінції Ракка, на території, що була під контролем "Ісламської держави". За версією самої Аміни, у розпал війни її чоловікові запропонували у Сирії робити євроремонти: "Він дуже гарно це вмів. До війни багато людей працювали там, жили, їздили і поверталися додому — звичайні заробітки".

Того ж року ІД закликала розбудовувати так званий халіфат — ісламську теократичну державу, на що відгукнулись десятки тисяч людей в усьому світі. Шлях, що пролягав через турецький Газіантеп, та нелегальний перетин кордону з Сирією був логістично найпростішим.

"Чоловік спілкувався лише з нами. Вранці снідав і йшов працювати, ввечері повертався додому. Мав звичайну роботу", — переконує нас Аміна. Водночас в іншому своєму інтерв'ю зізнається, що тричі була заміжня в Сирії — всі чоловіки загинули за різних обставин, а останній був членом ІД. У "халіфаті" жінка просто вдома народила трьох дітей: "Другі пологи трапились від страху — у мене почалися перейми через авіаудар".

«У тилу» ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборівФото Аліни Смутко

Як розповідає Аміна, потрапити в Сирію було простіше, ніж вибратись; дійсно, з 2016 року Туреччина посилила контроль над кордоном, водночас не відпускали своїх "громадян" і бойовики: "Це неможливо назвати державою. Але якби ми спробували втекти, нас би вбили — і мене, і дітей. Хоча ми мусульмани". Наприкінці березня 2019 року ІД втрачає своє останнє укріплення у Багузі на кордоні з Іраком. Там, окрім бойовиків, опиняються їхні дружини, вдови та діти: "Ми прожили в цьому населеному пункті три місяці. Був жахливий голод — їли траву та пили річкову воду. Ніде було сховатись. Ми вийшли здаватися курдамПідтримувані США «Сили демократичної Сирії», що здебільшого складались з курдів, щоби врятуватись", — розповідає Аміна. Водночас частина жінок стверджувала, що у ті дні пристали на наказ покинути місто, щоб чоловікам було легше воювати.

Табори у сирійській пустелі

Жінок та дітей бойовиків, які опинилися на курдських територіях, утримують у таборах "Рож" та "Аль-Хол" посеред сирійської пустелі на північному сході країни. В "Аль-Холі" живуть приблизно 70 тисяч людей, у меншому "Рожі" — понад дві тисячі. Серед них, за інформацією Human Right Watch Україна, залишається 32 українців, здебільшого дітей.

Табори — це закриті поселення, які не можна залишати без дозволу охорони. Вони розділені на сектори, де сім'ї живуть у впритул розміщених наметах, що надають міжнародні організації UNICEF та Червоний Хрест: "І влітку, і взимку ми жили в одному наметі. Коли піщані бурі ламали кріплення і зносили його, доводилось шити", — говорить Аміна.

Продукти в табори потрапляють теж від міжнародних гуманітарних організацій. Це переважно крупи — рис, сочевиця та бобові. Овочі та фрукти треба купувати самостійно у крамницях на території табору. Гроші багатьом переказують родичі — процедура триває приблизно тиждень, втім, як розповідає Аміна, частина призвичаїлась заробляти і в таборах: "Можна найнятись щось пошити, прибрати намет чи прилаштувати кухню до тих, хто має заможних родичів у Європі".

«У тилу» ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборівСуспільне

Аміна спершу потрапила в "Аль-Хол", звідки її за півтора року перевели до "Рожу", де відносно кращі умови: є продуктовий ринок, дитячий садок та навіть можливість придбати телевізор. Та найважливіше — тут більше питної води, в черзі за якою в "Аль-Холі" влаштовують бійки. В обох таборах, за словами жінки, повна антисанітарія та практично відсутня базова медицина: з ліків — лише ібупрофен, парацетамол та дитячий сироп від кашлю.

І в "Аль-Холі", і в "Рожі" частина мешканок продовжує жити за законами "халіфату": "Їх можна відрізнити за одягом. Ми носили світлий, яскравий, і штани могли одягти. Вони ж — завжди в чорному нікабі із закритим обличчям". Ці жінки не тільки живуть згуртовано в окремих секціях, а стежать за тим, аби й інші не дистанціювались від ідеології ІД, — зокрема не висловлювали бажання повернутись додому, а як покарання за це можуть побити чи спалити намет.

У сирійських таборах, як стало відомо Суспільному зі слів родичів, залишається чотири українки з дітьми, які не хочуть повертатись додому. З однією з них ми говорили — вона бажає залишитись з ідеологічних переконань.

"Навіть якщо ти не воюєш, ти дозволяєш воювати комусь іншому"

"Жінка там, крім як сидіти вдома, нічого не могла", — каже Аміна. Вона говорить: на вулицю майже не виходила та ні з ким не спілкувалась через заборону чоловіка. Схожі історії розповідають й інші українки, які повернулись додому. Втім, перевірити це наразі неможливо.

У доповіді Міжнародного центру дослідження радикалізації за 2018 рік йдеться про те, що роль жінок в ІД недооцінена: "Ми вважаємо, що ці жінки можуть становити загрозу — деякі з них пройшли певну підготовку та можуть застосувати свої навички в інших місцях або передавати своїм дітям".

Підрахувати кількість жінок, які потрапили на території ІД, досить складно. За даними центру, в роки "розквіту" так званого халіфату жінки та діти складали чверть мобілізаційної хвилі з-за кордону. У доповіді також згадуються обставини, за яких жінки їхали в ІД — це відчуття дискримінації та неналежності до місцевої громади, а також ідеологічна мотивація.

Спершу їхня роль дійсно була переважно "домашньою" — полягала у вихованні дітей та обслуговуванні чоловіків. "Коли ми говоримо про терористичну організацію, то зрозуміло, що хтось мав виконувати цю важливу роль — тилу", — розповідає журналістка та авторка книги "Прощавай, Ісламська Державо: лишається тільки майбутнє" Катерина Сергацкова. За її словами, багато жінок дійсно сліпо слідували за своїми чоловіками та не розуміли, куди потраплять. Вони здебільшого жили серед численних заборон шаріату, зокрема і на пересування та спілкування. Водночас серед них були наглядачки та пропагандистки. Також відомі випадки, коли жінки працювали у шаріатській релігійній поліції.

Репортерка, авторка книги "Сирійський пил: репортажі з серця війни" Франческа Боррі, яка тривалий час працювала в Сирії та Іраку, вважає, що не можна недооцінювати роль жінки в ІД: "Якщо ми говоримо про "Ісламську державу" не тільки як про воєнну організацію, а й як про адміністрацію якоюсь мірою, то і електрики чи кухарки є її співучасниками та співучасницями, адже допомагають існувати режиму. Тобто навіть якщо ти не воюєш, ти дозволяєш воювати комусь іншому".

Як Україна повертає жінок та дітей із Сирії

За кордоном різна політика щодо повернення жінок, які опинились в ІД. У 2019 році Британія позбавила громадянства Шаміму Беґам, яка хотіла повернутись додому на дев'ятому місяці вагітності, однак тоді ж в інтерв'ю The Times заявила, що не шкодує про приєднання до ІДІЛ. Франція відхиляє заклики жінок на репатріацію, втім, повертає їхніх дітей. Натомість США, Казахстан та Туреччина репатріювали і жінок, і дітей.

"Відчуття покинутості та стигматизації, яке жінки переживають у таборах, може лише сприяти їхній радикалізації, — пояснює німецька експертка з протидії екстремізму Софія Коллер. — Так само це впливає на їхнє ставлення до західних країн". За словами Коллер, є методи, що дозволяють виявити, наскільки свідомо людина брала участь у "розбудові" ІД та чи є вона небезпечною зараз, однак їх неможливо застосувати дистанційно.

"У тилу" ІДІЛ: як Україна повертає дружин та дітей бойовиків із сирійських таборівАР

Табір "Аль-Хол", Сирія

Правозахисні організації вимагають для жінок та дітей репатріації з подальшим справедливим розслідуванням згідно із законодавством країн, звідки вони походять: "Їх мають повернути додому, і лише після цього робити наступні кроки, здебільшого — з реінтеграції, — каже старша дослідниця Human Rights Watch по Україні Юлія Горбунова. — Щодо розслідувань: треба зважати, що рівень доведення провини у цих справах має бути високим, а судові процеси — не суперечити міжнародному праву". За інформацією Горбунової, жодній українці у таборах не висунуті обвинувачення, а їхній зв'язок з ІДІЛ є лише ймовірним.

"Україна завжди повертатиме додому всіх своїх громадян, якими б вони не були і де б не потрапили в біду. Спочатку — додому, а потім уже розбираємося по суті", — таку заяву президент Зеленський зробив на початку цього року, коли з сирійських таборів повернули дев'ятьох українців — двох жінок та їхніх сімох дітей. Тоді в СБУ заявили, що їх перевірили та не виявили фактів "причетності до терористичної діяльності". Одна з жінок, яких тоді повернули, розповіла, що СБУ провела дві розмови в Іраку та Києві, водночас більше не контактувала із нею.

У червні до України планували повернути всіх громадян або більшу частину з них — принаймні так обіцяли їхнім родичам, втім, щось пішло не так. Спецрейсом з Іраку прилетіла лише Аміна та семеро її дітей. У МЗС відмовились коментувати, чому досі не вдалось повернути інших українок, аргументуючи це ризиками для майбутніх операцій. Ми звернулись до СБУ із запитанням, як жінок перевіряють перед та опісля повернення — у службі повідомили, що це "не підлягає розголошенню". Водночас, за інформацією Human Rights Watch, курдська влада не перешкоджає державам, готовим забрати своїх громадян. Юлія Горбунова каже: "Зусиль України має бути достатньо".

Читайте також: Десять років війни у Сирії: кому вигідний конфлікт та які шанси на мирне завершення
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди