"Мого тата вбили на Майдані". Історія доньки Героя Небесної сотні. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

"Мого тата вбили на Майдані". Історія доньки Героя Небесної сотні. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Ексклюзивно
"Мого тата вбили на Майдані". Історія доньки Героя Небесної сотні. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ Суспільне. Новини

Сергія Дідича з Городенки (Івано-Франківщина) вбили 18 лютого 2014 року. Він разом зі своєю сотнею стримував атаку "Беркута" на Кріпосному провулку.

За словами побратимів, Дідич прикривав відхід своєї сотні йшов останнім. За первинною версією, граната розірвала йому сонну артерію на шиї. Намагаючись відбитися від "беркутівців", які його затримали, він отримав від них удар по голові, а під час втечі був збитий в Кріпосному провулку вантажівкою «ГАЗ», за кермом якого знаходився інший активіст Майдану Леонід Бібік, який викрав автомобіль і намагався прорвати ряди силовиків. Сергія Дідича, у якого була розчавлена ​​голова, впізнали першим з усіх жертв «чорного вівторка» завдяки тому, що на ньому був бейдж коменданта Майдану. Бібік згодом був амністований.

На момент вбивства батька Ірині Дідик було 12 років. Тепер їй 18. В інтерв'ю Суспільному дівчина розповіла про своє ставлення до Майдану, розслідування вбивств та обміну обвинувачених "беркутівців" на українських полонених.

ПРО ВБИВСТВО

Коли я прийшла зі школи додому, то в цей час ніби було відомо, що мого батька вбили. Були знайомі, які це вже знали, але я цього ще не знала, ніхто не казав мені цього, бо це був не до кінця перевірений факт.

Я дізналася про це, коли було точно відомо, це була вже десь п'ята вечора 18 лютого. Це сказали моїй бабусі. Я побачила, як до дому нашого заходить “швидка”, моя тітка викликала “швидку”, щоб бабці не було дуже погано.

ПРО ВБИВЦЬ

Я знаю “беркутівця”, який не давав татові втекти. Ми знаємо людину, яка наїхала на тата на машині. Ми знаємо “беркутівців”, які керували в той момент тим, що відбувалося — це були харківські “беркутівці”.

Більшість із них дійшли до суду, по одному був вирок умовний. Один із них був відпущений під особисте зобов'язання, він зараз у Росії — це той, який затримував мого батька. Був “беркутівець”, який вдарив (Сергія Дідича по голові - ред.), він під судом, але його відпустили під особисте зобов'язання і він більше не з'являвся. У моїй справі ми знаємо майже всіх, і можна ще “копати” далі, але суди не відбуваються так, як мають відбуватися.

Найголовніша річ у тому, що суспільство поляризували і сказали, що є родини Героїв Небесної Сотні, які проти того, щоб “Беркут” відпускали. Але ж є родини полонених, і ми повинні їх підтримувати. І зіштовхнули нас, ніби ми змагаємось або ворогуємо.

Але насправді цього немає. Ніхто з родин Героїв Небесної Сотні не проти обмінів. Просто ми - за те, щоб відбувалося правосуддя. Тобто якщо ви засудите їх і обміняєте засуджених, то в тому буде якийсь сенс, бо ви їх покараєте, ви їх засудите. Буде вирок — і ми будемо знати, що є правдою. А коли просто так відпускаєте людей без жодного вироку — тоді ви їх просто відпускаєте, ви дозволяєте їм втекти.

ПРО МАЙДАН

Я сподіваюся, що Майдану не буде, але будуть інші активні дії. Я не вважаю, що попередній Майдан був марним, я не вважаю, що війна зараз марна і що наступні наші дії теж будуть марними. Я буду далі активно стояти в них, тому що щось стає марним лише тоді, коли ми про нього забуваємо. А якщо ми продовжимо це робити, то воно не буде марним.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди