Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільм

Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільм

Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільм

24 червня у всеукраїнський прокат вийшов документальний фільм "Вусатий фанк" про українську естрадну музику 60-70-х років, яка була неймовірно популярною в той час. Сценаристом та ідеологом фільму став український журналіст, культурний менеджер, підприємець та аудіофіл Віталій Бардецький.

Музичний оглядач Суспільне Культура подивився фільм та розповідає, чому йому здалося, що піднята тема виявилася сильнішою, власне, за сам фільм. А також аналізує безумовні переваги та технічні недоліки стрічки.

Вихід документального кіно про українську музику чи музику українською – рідкість. В останні роки ця тенденція починає потроху виправлятися: 2017 року вийшов документальний фільм про київський рок-клуб "Дайте звук будь ласка", а минулоріч – серіал "Спалах" від медіа СЛУХ та серія "Фантастичних українців" про музику. Але все це – ютуб-проєкти.

"Вусатий фанк" – кіно для великого екрану, яке ще минулого року почали показувати на фестивалях, а зараз воно нарешті дісталося до повномасштабного прокату. Фільм повністю знятий на державні кошти – 1,7 млн грн за підтримки Держкіно.

В інтерв'ю The Ukrainians Бардецький розповідав, що "Вусатий фанк" – це пропагандистське кіно, і він цього не соромиться, та додавав, що не мав на меті реалізувати власні творчі амбіції, а хотів розповісти про важливий етап в історії української культури, про який в Україні мало знають.

Цієї мети "Вусатому фанку" вдалося досягти.

Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільмwww.facebook.com/MustacheFunkMovie

Початок фільмування. Бардецький – по центру.

Взагалі жанру "вусатий фанк" не існує. Точніше, не існувало до того, як його не вигадали творці фільму та не почали популяризувати. Тепер він встиг закріпитися та чітко асоціюється із українською естрадною музикою 60-70-х років, яка всотала в себе фольклорні мотиви та синкоповані американські ритми.

З точки зору просвітництва цей фільм виконує одразу кілька завдань.

По-перше, демонструє, що українська естрада не почалася з "Червоної Рути". Їй передував прогресивний і неймовірно цікавий рух, який підтримували десятки гуртів. Фільм заповнює прогалину в культурній пам'яті українців. Адже побутує враження, що в радянські часи українська музична культура була надзвичайно бідною і закінчувалася виключно на Софії Ротару та Назарію Яремчуку.

По-друге, б'є по комплексу меншовартості. Як каже Бардецький, вусатий фанк – це історія успіху. Це найпопулярніша музика СРСР того періоду, яка відбулася як сцена цілком стихійно. І цей факт руйнує наратив, що українське – то сільське і недолуге.

Саме сільське лягло в основу унікального стилю, якому не було аналогів у світі. Ці відео досі виглядають круто, а музика звучить свіжо. Можна ще проаналізувати цю історію в контексті терміну "шароварщина", але це потягне на окремий матеріал.

По-третє, демонструє пару десятків справжніх українських рок-зірок, які так і не змогли отримати заслужену славу, бо перебували в жорнах радянської системи. Серед усіх героїв, чиї думки можна почути у фільмі, загально знаними є хіба що Тарас Петриненко та Віка Врадій (Сестричка Віка).

Якщо порівнювати з американською музичною традицією, усі ці люди мали б стояти поруч з іменами музикантів Sly & The Family Stone, Creedence Clearwater Revival чи Parliament/Funkadelic. "Вусатий фанк" зробив величезну роботу, знайшовши їх, записавши та подарував бодай невеличку, але цілком заслужену славу.

Піднята тема не висвітлена в контексті історіографії популярної української музики. А отже, сам факт аналізу та появи таких героїв на екрані перекриває будь-які недоліки.

Але недоліки все-таки є, і доволі помітні.

Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільмphoto-lviv.in.ua

"Арніка".

Наскрізна історія

При створенні документального кіно будь-який сценарист стикається із проблемою, під яким кутом подавати історію. І якщо в суто фактологічних фільмах можна покластися тільки на закадровий голос, у кіно, яке має простір для інтерпретацій, доводиться обирати сторону і оповідача.

У "Вусатому фанку" історію веде закадровий голос, який подає історичну викладку та пов'язує героїв одне з одним. Але навіщось з'являється ще один елемент – музиканти, які нібито приїхали в Київ з усіх куточків України, щоб погуляти містом в старомодних костюмах та зіграти вусатий фанк.

Включення історії цих музикантів (їхню роль зіграв гурт UnityUnity - кавер-гурт, переспівує пісні в стилі диско.) посеред чіпкої історії 60-70-х кожного разу викликало подив. Кадри з ними ніяк не доповнювали історію жанру, не зв'язували деталі розповіді між собою, та й здається, що існували лише заради того, щоб показати їхній виступ наприкінці. Виступ же замість яскравої точки, яка б зафіксувала творчу велич вусатого фанку, викликав ще більше здивування через надто штучну сценографію та виконання. Будь-яке якісне архівне відео тогочасних гуртів виглядало б явно органічніше та потужніше за київський кавер-гурт.

Якщо ж таким чином намагалися протягнути зв'язок минулого із сучасним, то це не зчитується. Ба більше, Бардецький визнає, що цього зв'язку майже немає.

Вусатий фанк. Важливе кіно, в якому тема сильніша за фільм

"Візерунки шляхів".

Зведення звуку

Я розумію, що зібрати коментарі в усіх героїв, які перебувають на різних континентах, ще й в часи пандемії, – титанічна робота. Але повнометражний фільм – це продукт для глядача. І глядач повинен мати якомога менше бар'єрів для сприйняття.

Якість запису звуку в кількох героїв (зокрема, Петриненка й Віки Врадій) не витримує жодної критики. Тим паче, що якість картинки в усіх цілком на рівні. У випадках, коли "витягнути" звук не вдалося, зазвичай або спеціально псують відео, або дають запис через Zoom, або роблять стилізацію під зйомку з телефону, щоб у глядача не виникало питання, чого в одних нормально, а в інших – ехо від підвалу. Тим паче, що мова зараз про спеціально зібрані інтерв'ю для фільму, а не архівні записи.

А де ж сам фанк?

Під час показу в ряду переді мною сиділа група друзів, які радісно починали пританцьовувати кожного разу, як починала грати музика. Це відбувалося вкрай рідко.

"Вусатий фанк" понад годину розповідає історію цього жанру, але майже не демонструє самих пісень. На виході ти знаєш про гурти "Візерунки шляхів", "Гуцули", ВІА "Ватра", ВІА "Кобза", але не можеш собі уявити, як звучав кожен із них та чим відрізнявся. Хронометраж фільму накладає багато обмежень. Але все ж таки це кіно про музику, і для заглиблення в контекст хочеться цю музику почути. І не у виконанні кавер-гурту.

Висновок

Ці деталі впливають на сприйняття фільму як розважально-пізнавального відеоконтенту, але жодним чином не применшують його важливість для розвитку української культури.

Головне – у цьому фільмі є ідея та надзвичайно цікава, потужна і нерозказана історія. Можливо, технічно, можна було б її розповісти якісніше. Але вже такий "Вусатий фанк" робить величезний внесок в документування української попкультури та слугує натхненням для майбутніх і теперішніх музикантів.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше