"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бій

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бій

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бій Associated Press

26 травня минуло сім років, як бойовики гібридних російських формувань зайняли новий термінал Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф'єва. Цей день вважають початком оборони летовища. Суспільне поспілкувалося з військовим, який обороняв аеропорт в цей день.

Костянтин з позивним "Док" живе у Краматорську. Вранці в нього були військові навчання, потім він зустрівся з нами для інтерв'ю, далі – особисті справи. А ще сім років тому цей день у нього був інакшим: розпочалися найгарячіші бої в Донецькому аеропорту.

Ви розповідали, що в аеропорту були від квітня 2014-го. Чому саме в цей період туди поїхали? І як дістались?

— Так, ми потрапили туди ще у квітні, місяць були в повній бойовій готовності. Коли відбувалися подій в Криму, я служив у 3-му окремому полку спеціального призначення в Кропивницькому. З цього полку для мене почалась війна. Тоді нашу частину підняли в повну бойову готовність, ми були на валізах, зі зброєю, чекали команди. І одного вечора ми посідали на вантажівки та дуже швидко дістались у Кривий Ріг. Звідти нас вже доправили в Донецький аеропорт, це був початок квітня. Ми прилетіли на летовище, потім нас поселили військовому комісаріаті, звідти місцеві колаборанти нас вигнали, прийшли з претензіями: чого ви тут зібрались, не ходіть, ви окупанти. Військовий комісар попросив: "Вийдіть, мені ще тут служити". Ми повернулись в Донецький аеропорт, у старий термінал, там і розмістились.

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бійФото з власного архіву військового

Костянтин обороняв Донецький аеропорт 26 травня 2014 року

Коли ви вирішили стати військовим?

— Тяга до війська була з дитинства. У Кропивницькому я постійно ходив дивився на військову частину і думав про службу. У 2011-му підписав контракт і почав службу.

Перший бій почався 26 травня 2014-го. Що ви робили майже півтора місяця аеропорту? Чи очікували, що незабаром візьмете зброю до рук?

— Ми не вірили, що щось буде серйозне, до останнього моменту. Сподівались, що скоро все закінчиться. Місяць в аеропорту сиділи безвилазно, а потім нас почали випускати в місто, в Донецьк. Ми переодягались в цивільне і ходили купляли там їжу. Місто жило звичайним життям, я говорив там українською, було все нормально. Там споруди були зайняті сепаратистами, але роботи було на день, щоб їх зачистити. Тільки команди тоді не було.

Розкажіть про перший бій: це було по команді чи вогонь на вас відкрили спонтанно?

— Напередодні були вибори президента, завезли велику кількість бюлетенів. Ми порозвозили їх по дільницях, а частина залишилась в ангарах аеропорту. Нас, десятьох людей, призначили охороняти біля того ангару, хоча вибори на той момент пройшли, це був вечір 25-го. Ми ще обурювались: навіщо, вони неактуальні, але наказ є наказ. На чергування ми заступали на добу. Близько першої ночі почали передавати, що до термінала з’їжджаються озброєнні люди, і я сказав старшому: там зараз буде щось цікаве і мені потрібно бути, де маса людей. За освітою я медик, фельдшер, і хотів надавати медичну допомогу.

Читайте також: Замороження конфлікту. Рік після "нормандських" переговорів не наблизив кінець війни на Донбасі

Була ніч, я взяв свою зброю, рюкзак і йшов біля старого термінала. Там був гайок, сосни, і там сидів підрозділ десантників, 25-та окрема повітряно-десантна бригада. В них також були радіостанції, вони почули, що був кіпіш. Спершу мене прийняли за сепаратиста, сказали: "Стій, стріляти буду!" А я кажу: "Я свій!". Вони: "На коліна!". Підійшли і впізнали мене і кажуть: "А, це ти, Док". Такий був курйоз.

Співробітник СБУ Донецька тоді зрадив присязі, і бойовики без бою взяли під контроль будівлю міжнародного термінала. А ви відтягували час і чекали на підсилення авіації. Як ці події розгортались?

— Так, це правда, ми очікували основні сили, підкріплення, авіації. Саме цікаве було близько першої години дня. Спочатку була команда "не стріляти". І уявіть, ми сиділи на своїй позиції і дивились, як за метрів 50 від нас проїжджають вантажівки з сепаратистами, чеченцями. Підрахували, що там близько 300 людей – на одній машині вміщалось близько 50 осіб. Було не скажу, що страшно. Було невелике хвилювання, бо для багатьох це було вперше, до цього участь в бойових діях не приймали.

Перший бій тривав три дні, за даними Міноборони під час бою загинуло близько сотні проросійських бойовиків. Якими були ці три дні?

— Перший день – це була жара, коли їх було дуже багато, другий день – позиційна війна. На третій вже пішла зачистка. Коли прилетіла авіація, вони почали штурмувати новий термінал, там під'їхали також наші колеги, висадились, і почалась зачистка. Працювали з усього, що було. Стрілецька зброя. В нашому розпорядженні було кілька зенітних установок, вертольоти, штурмовики з нурсамиНекерована авіаційна ракета — вид авіаційних засобів ураження. Після пуску ракета робить некерований політ. , кулемети, снайпери наші на даху. За три дні з нашої сторони "двохсотих" не було, на противагу зі сторони ворога. Я не знаю точної статистики. Одні говорять про 100 загиблих, інші кажуть: 200 осіб. Але морги були всі переповнені, противник отримав нищівну поразку.

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бійФото з власного архіву військового

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бій

Раніше ми спілкувались з військовими, які обороняли Луганський аеропорт, вони розповідали, що були періоди, коли харчувались чотири дні однієї банкою консерви. Як у вас було з харчами на летовищі?

— Після першого бою в нас була більш шикарна їжа – те, що було в холодильниках для літаків, ми собі ні в чому не відмовляли. Мабуть, куштували такі страви, які ніколи в житті більш не куштували та не спробуємо. Наприкінці, коли продукти закінчились, їли консерви, сухпайки, привозили їжу з військкомату. Потім волонтери привозили бутерброди, салати.

Ви розповідали, що ви фельдшер. Як було під час боїв, встигали надавати допомогу?

— Я вам розкажу про один з найтяжчих боїв. Це було 1 жовтня, бій з ранку до ночі, з невеликими перервами по 15-20 хв, коли вони оскаженіли і хотіли за будь-яку ціну взяти аеропорт: незвичайна кількість піхоти, вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами, мінометами. Там і поранених дуже багато, доводилось працювати без відпочинку. Дуже тиснуло, коли прямою наводкою виїжджають танки, навіть на "взлетку". У такі дні не відпочивали: просто перезаряджаєш зброю, в проміжку між боєм в тебе є поранені.

Скільком пораненим допомагали під час, як ви говорите, найважчих боїв?

— Це було приблизно 20 поранених. Я надавав допомогу пораненим і знову працював з автоматом. Були втрати дуже близьких людей, це дуже тяжко, на війні без цього не буває, але, слава богу, обійшлись малою кров’ю.

Згодом ворог почав підходити ближче, і відстань на летовищі між вами зменшувалась.

— Так, ви праві, з часом кільце почалось звужуватись, бо деякі позиції неможливо було утримувати. Було важче воювати, бо на невеликій ділянці гірше було заховати техніку. Це вже були бої фактично за одну будівлю. В ній були і сепаратисти, і ми. Летовище – це не тільки старий і новий термінал. Це і пожежна, диспетчерська вежа, радар, купа різних адміністративних споруд – там також тримали позиції. Стрілецької зброї було достатньо, в нас були міномети, хоч ними в кінці не користувались, бо ворог підійшов близько.

6 жовтня 2014 року разом з побратимами Костянтин покинув Донецьке летовище, у нього ротація. А на зміну приїхали вже інші військові. 26 травня о 7:24 на сторінці Донецького аеропорту в соцмережах розмістять таке повідомлення: “Увага! З 7 ранку аеропорт Донецьк тимчасово припиняє обслуговування рейсів. Про відновлення роботи буде повідомлено додатково”.

"Вони "утюжили" нас танками, рапірами, градами". Захисник Донецького аеропорту згадує про перший бійTwitter

Роботу аеропорт так і не відновив. Летовище сьогодні розбомблене, поблизу не живуть люди, вони покинули свої домівки. Оборона Донецького аеропорту тривала 244 дні, останні українські воїни вийшли із території летовища 23 січня 2015 року.

ДОВІДКА

Бої за Донецький аеропорт почалися 26 травня 2014 року, коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ завдали удар по позиціях терористів і встановили контроль над Донецьким летовищем.

На січень 2015 року припадають найкривавіші та найзапекліші бої. 13 січня в результаті постійних масованих танкових і артобстрілів з боку бойовиків завалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту. Далі бої точилися за поверхи нового термінала. 18-20 січня українські військові утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником. Бойовики, скориставшись перемир’ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували перекриття будівлі і підірвали їх. У ці дні в результаті підриву термінала загинули 58 захисників — "кіборгів".

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних та 93-ї окремої механізованої бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, декого – посмертно.

20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийняте рішення відвести українських бійців, і 22 січня останні вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.

За офіційними даними, кількість загиблих військовослужбовців ЗСУ, які обороняли Донецький аеропорт, становить 109 осіб, поранених – 446, безвісти зниклих – 6.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди