”Вистояли попри зневіру”. Кіборг з Кропивницького – про бої за Донецький аеропорт

”Вистояли попри зневіру”. Кіборг з Кропивницького – про бої за Донецький аеропорт

”Вистояли попри зневіру”. Кіборг з Кропивницького – про бої за Донецький аеропорт Суспільне: Кропивницький

Півтора місяці був серед тих, хто 2014 року утримував Донецький аеропорт, 31-річний кропивничанин Дмитро Ковтун. В річницю початку боїв за летовище чоловік розповів Суспільному – як потрапив в аеропорт та як його боронили.

Бої за Донецький аеропорт тривали до 22 січня 2015 року. Після бою 26 травня 2014 року все літо значних сутичок не відбувалося. Важкі бої розпочалися у вересні 2014 року. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань – з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ – з іншої. Захисників летовища, за стійкість і мужність, називають кіборгами. Вони 242 дні боронили його під обстрілами артилерії, ”Градів”, мінометів і танків. Тоді загинули 6 бійців з Кіровоградської області.

Дмитро Ковтун розповів, що у військкомат пішов, коли розпочались бойові дії на Сході України. Служив у 93-ій окремій механізованій бригаді: ”Нас брали на підсилення різних підрозділів. Неподалік Авдіївки у нас був блокпост. Ввечері приїхали місцеві фермери і попередили, що вночі буде працювати сільськогосподарська техніка, збиратиме врожай чи якісь посівні роботи виконуватимуть. Зранку підвезли танки Т-72 і просто розбомбили блокпост. Хлопці тримали оборону, але атаку відбити не могли. Поки приїхала підтримка, все закінчилося. Це були перші втрати, перші сльози, це була 6-та рота 93-ї бригади”.

У Донецький аеропорт, зі слів бійця, потрапив у червні 2014-го: ”Не міг повірити, що така велична будівля може нікому не належати. Це бойова точка. Все у склі, плитці, постріляні вікна. Ти просто не сприймаєш. Ти думаєш: люди так гарно жили, тут класні дороги були, класні будинки. Що ще потрібно в цьому світі?”

В телефоні Дмитро досі зберігає світлини летовища, згадує перший бій: ”Час наче завмер. І поміж цього всього ходять такі чорненькі хлопці, зі зброєю, всі веселі. Потім починається бій. Жодної метушні, всі займаються позиції. Були люди, які керували. Навіть у найважчі моменти людина казала тобі: ”Так, ти наповнюй стірчку. Ти, патрони є? Займай позицію. Ти – туди. Хтось рухається – стріляєш. Не кричи, заспокойся”. Були й спецназівці з нашого 3-го полку. Так само: ”Біжу туди, стріляй. Все, танк підбили, відпочивайте”. Все злагоджено”.

В аеропорту Дмитро Ковтун пробув місяць, після чого поїхав на ротацію. Повернувся туди за два місяці. Сказав, що найзапекліші бої були тоді, коли аеропорт знищили: ”Впала диспетчерська вежа. Тоді нас кинули вночі на штурм, щоб деблокувати дорогу життя й зайняти позицію ”Монастир”. Туман, жодного супроводу. В принципі, я тоді, навіть, змирився з тим, що з цієї ситуації я нікуди не вийду, не повернуся. Була така зневіра. Але вистояли, вийшли, зайняли позицію на Пісках”.

Згадує, що коли дали команду відходити, лишати позиції на летовищі, всі зрозуміли, що вночі підірвуть смугу. Це був останній його день в аеропорту: ”Підготували вибухівку. Було дуже багато поранених, ми з ними виїжджали із супроводом на Піски”.

Додому Дмитро повернувся додому у 2015 році, після поранення. Має нагороди за захист Донецького аеропорту. Зберіг нашивку з написом ”Аеропорт Донецьк”, зрізану з робочого одягу персоналу летовища: ”Це і є головна пам’ять”.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди