Огляд короткометражних фільмів з альманаху "Українська нова хвиля: Перезавантаження"

Огляд короткометражних фільмів з альманаху "Українська нова хвиля: Перезавантаження"

Огляд короткометражних фільмів з альманаху "Українська нова хвиля: Перезавантаження"

21 травня у Довженко-Центрі відбудеться прем’єра "Української нової хвилі" – альманаху кращих короткометражних фільмів 2020 року.

Попередні 7 років Довженко-Центр показував найкращі українські короткометражні фільми у кінотеатрах в різних містах. Цьогоріч формат вирішили змінити: покази "Хвилі" відбудуться в ревіталізованих, "перезавантажених" просторах по всій Україні.

Розпочнеться фестиваль у київському Довженко-Центрі, а після прем’єри альманах можна буде переглянути в наших основних кінотеатрах-партнерах в Києві (“Жовтень”, “Кіно42” і тд.). Тим часом Суспільне Культура підготувала огляд 6 короткометражних фільмів з альманаху.

“Сурогат”, режиссер Станіслав Сантімов

Фільм Сантімова не дарма отримав спеціальну нагороду журі Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва Linoleum "за силу атмосфери та майстерності, а також свіжий погляд на жанр горор, що здивує глядача". За сюжетом, чоловік повертається додому через парк, тримаючи в руках букет квітів для коханої. На шляху він збиває незвичайне на вигляд гніздо, розсердивши його мешканця.

Але боротьба за життя з загадковим чудовиськом – це тільки частина історії про монстрів, які можуть ховатися до пори в кожному з нас. У самій анімації послідовно витриманий антистиль, який не бажає здаватись затишним, а воліє налякати глядача тільки за допомоги візуального ряду, без використання діалогів для розкриття історії.

“Прощавай, Головін”, режиссер Мат’ю Ґрімар

Канадсько-українська короткометражна драма режисера-самоучки Мат'ю Ґрімара, головні ролі в якій виконали українські актори Олександр Рудинський ("Перші ластівки") і Даша Плахтій ("Стрімголов"), у 2020 році перемогла на Одеському міжнародному кінофестивалі в номінації "Найкращий короткометражний фільм".

Це історія звичайного підлітка зі спального району Києва Яна Головіна, для якого смерть батька стала приводом замислитися про нове життя за межами рідної країни. Коли він вже готується попрощатися з сестрою, то починає шукати відповіді на питання – чому він завжди сліпо рухається вперед і що він залишає позаду?

Бажання Яна дуже рішуче, але, як і в будь-якого підлітка найсильніше бажання ламається о любов близьких. Коли він готується піти й попрощатися з сестрою, Головін розуміє звідки походить рішення про переїзд. Драма, яка розгортається у внутрішньому монолозі героя, розповідає не тільки про спробу виїхати кудись, але й про спробу знайти причини залишитися.

“Бульмастиф”, режисерка Анастасія Буковська

Режисерський короткометражний ігровий дебют Анастасії Буковської “Бульмастиф” – це історія ветерана АТО (його грає Євген Ламах, один з найперспективніших акторів українського кіно), який прагне віднайти себе в мирному житті. Одного разу він випадково зустрічає Роя, загублену собаку бійцівської породи – саме він змінює життя нового хазяїна і повертає втрачені на війні почуття.

У короткометражному фільмі, попри простоту форми, криється потужне різноманіття емоцій. "Бульмастиф" вийшов дуже змістовно наповненим: тут і актуальна для України тема повернення військових до нормального життя поза полем бою, і символічні порівняння зраненої минулим людини з бойовим псом (у якої "невідомо, що відбувається в голові"), і чудові камео Ніни Антонової та Олексія Горбунова. Дуже мила історія дружби людини та пса, які рятують життя один одного.

“Врятуйте мене, лікарю!”, режисер Дмитро Грешко

"Швидка – це немов зріз суспільства", – сказав в одному з інтерв'ю Дмитро Грешко. Те, що для лікарів є простим чергуванням, звичайну людину може і шокувати, і зачепити до сліз.

Режисер 24 години провів поруч з бригадою швидкої допомоги – лікарем, фельдшером і водієм, які в новорічну ніч реагують на виклики та приймають пацієнтів. Вони звикли до тяжких випадків, до смертей та самотніх бабусь, тому холодно виконують свою роботу. Вони вміють переконати у лікуванні, жартувати у безвихідних ситуаціях та в цілому мають залізні нерви.

Як лікарі святкують новий рік та чого бажають одне одному, як допомогти пацієнтам, які не хочуть жити та як загалом живеться лікарям? Лікарі чесно відповідають на ці питання, а історій з чергувань, ймовірно, може вистачити на цілий серіал.

Тим часом атмосфера свята проявляється тільки у салютах за вікном та святковим зібранням працівників швидкої. “Врятуйте мене, лікарю!” дозволяє побачити те, що мало кому доступне, і зрозуміти, як насправді живеться бригаді швидкої.

“Двоє”, режисер Владислав Вітрів

Меланхолійна та некваплива сімейна драма Нони та Саші. Вони зустрічаються вже чотири роки, але життя змушує забути про кохання, мрії юнацтва та амбітні плани.

На пару тисне ця буденність, тисне потреба постійно заощаджувати, рахувати копійки, йти на компроміси. Тиснуть родичі, які постійно питають про весілля. Де ж те “довго та щасливо”, та й взагалі чи настане воно коли-небудь? Може, вінчання чи народження дитини дійсно здатні щось змінити?

Людина – коваль свого щастя, тож пара вирішує, що чекати на світле майбутнє можна нескінченно, а тому треба робити його самим. “Двоє” – це знайома багатьом у стосунках історія, яка може надихнути на зміни або підтримати у складний час.

“Килим”, режисерка Наталія Кисельова

Фільм Наталії Кисельової розповідає про підлітка Толіка з прифронтового Маріуполя, в чиє життя стрімко вриваються спочатку кохання, а потім – війна.

Толік живе без батька, лише з матір’ю, яка щодня просить його випрати килим. Разом з друзями у нього навіть є свій невеликий “бізнес” – хлопці торгують рибою. Але понад усе він мріє про близькість з жінкою, яка старша за нього на 10 років і вже має немовля на руках. Але як можна зізнатися у коханні жінці, яку вся місцева шпана називає поганими словами тільки через її самотність? Так, за життєвими труднощами ніхто не помічає, як приходить війна.

Упродовж усього фільму у повітрі відчувається тривога в очікуванні неминучого. Спочатку тема війни в сюжеті майже не присутня, але згодом вона стає все більш помітною, аж поки не вибухає в самісінькому фіналі. Але до того часу ми побачимо, як колишні друзі стають ворогами, чуттєві сцени на балконі, хімію взаємної симпатії та краєвиди промислово-приморського міста, де межа між “війною” та “миром” відчувається вкрай розмито.

Читайте також

Він зробив модними дивні речі: чому варто дивитися ретроспективу Девіда Лінча

У головній ролі – влада. Чому треба дивитися 272-хвилинну "Мерію" Фредеріка Вайзмена

"Самоповернення в Крим". НАШІ 30 – документальний серіал до 30-ліття Незалежності України

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше