Ірпінський суд продовжив допитувати потерпілих у справі про розстріл цивільних автівок під час евакуації з Бучі в березні 2022-го. 28 квітня свідчення у суді надавала Галина Товкач — сусідка іншого потерпілого, Олександра Чикмарьова, якого допитали під час попереднього засідання.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного із зали суду. Всього у справі пʼятеро потерпілих, завершити їхній допит мають на наступному засіданні, яке заплановане на 17 червня.
Обвинувачений у справі - оператор бойової машини 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії, який брав участь в окупації Київщини Микита Чалов, його судять заочно. За даними слідства, він розстріляв дві цивільні автівки, внаслідок чого було вбито двох дорослих та двох дітей. Один із загиблих - чоловік Галини Товкач, який їхав з нею в одній автівці позаду родини Чикмарьових. Галина та її родичка Тетяна, яка була третьою пасажиркою в тому ж авто, зазнали поранень.
Спроба евакуації та поранення
4 березня 2022 на тлі погіршення безпекової ситуації в Бучі Галина з родиною ухвалила рішення виїздити у бік заходу України. Наступного ранку Галина, а також її чоловік Олег та сваха Тетяна сіли в автівку, Галина була за кермом. Жінка розповідає: її авто рушило слідом за автівкою Чикмарьових у бік Бучанського парку: у тому районі була призначена зустріч з рідним братом Олександра Чикмарьова. Раніше про це зазначав у своїх свідченнях і сам Олександр.
“Ми поїхали по вулиці Богдана Хмельницького, перетнули Варшавську трасу, потім в'їхали на вулицю Леха Качинського. Біля заводу ЮТЕМ розташований стадіон. Як ми вже досягли цього стадіону, я на асфальті побачила вогники. Я не зрозуміла, що це стріляють. Але зрозумів Олег Товкач, мій чоловік, і сказав мені: “Розвертайся”. Відреагувати я на це не встигла, тому що я так і не зрозуміла, що це стріляють. Але я побачила, що автомобіль Чикмарьова паркується у “кишеньці” навпроти ЮТЕМ з правого боку, і я ухвалила рішення припаркуватися ззаду”, - пригадує Галина.
За словами потерпілої, на момент паркування перша куля вже влучила в авто: воно заглохло, але ще прокотилося пару метрів уперед. “Я крикнула до чоловіка: “Виходь!” Я його ще так якось штовхнула лівою рукою, але він уже не реагував на мене. Він видихнув, з нього вийшло останнє повітря, і я зрозуміла, що він неживий. Вони (російські військові, - ред.) продовжували стріляти”, - каже Галина.
У той момент жінка помітила, що автівка Чикмарьових попереду “почала диміти, загорілась”, при цьому відкрилися задні двері з правого боку. Утім, з неї ніхто не виходив і не рухався. “І в цей момент я отримала кульове поранення у праву ключицю”, - ділиться Галина. Вона памʼятає, що права рука одразу ж перестала слухатися, але жінка змогла відкрити лівою двері з водійського сидіння. Двері біля Тетяни, яка сиділа позаду, виявилися заблокованими, тож жінка ногами вибила скло і вийшла з машини. Обидві жінки пригнулись - і побігли до парку праворуч від автівки.
Допомога після поранення
Галина розповідає, що спершу вона і Тетяна сховалися за великою сосною в парку, а тоді рушили в бік “Новуса”, перечекали з годину неподалік колишньої будівлі прокуратури, а далі вирішили рушати у напрямку Бучанської лікарні. Каже, до лікарні вдалося дістатися безперешкодно. “Розрізали одяг, одразу - в приймальню. Хірурги знеболили місце, куди потрапила куля. Надали першу медичну допомогу. Забинтували, посадили в крісло і направили в палату”, - розповідає Галина.
Потерпіла розповідає, що спершу у Бучі їй обробили рану і сказали, що потрібно зачекати, доки вона частково заживе, а тоді можна буде робити операцію. “У мене кістка стирчала з рани, і так мені пояснювали, щоб не було інфікування чи зараження, мусила підсохнути тканина, і аж тоді можна робити операцію. У мене було ще три операції. (Першу, - ред.) операцію мені робили в Тернополі, мені там просто зашили дірку. А потім ще я на декілька місяців виїжджала в Німеччину, і там зробили ще дві операції - наростили кістку і поставили пластину на ключицю тому, що в мене кусок кістки “вибило”, і там було розтрощено”.
Оскільки Галина залишила свій телефон в автівці, звʼязатися із сином їй вдалося лише в лікарні - з телефону медсестри. Там же, у Бучанській лікарні, опинився невдовзі й Олександр Чикмарьов. “Ще можу таку деталь сказати, що під час того, коли ми були в лікарні, то під лікарню під'їжджали, здається, танк чи два танки - і медсестри сказали нам з палати не виходити, видалити Facebook і якщо є - фотографії. Тому що росіяни під'їхали до лікарні і, можливо, будуть ходити по палатах. В палату ніхто з них не заходив, але вони забрали головного лікаря - по інформації від медперсоналу. Його години дві чи три не було. Потім нібито його повернули і сказали, що дозволили взяти їжу в "Епіцентрі".
9 березня Галина виїхала з Бучі разом з родиною із Гостомеля, яка перебувала в одній палаті з нею. Дісталася до Хмельницька, а звідти син забрав її на Тернопільщину, де живе її мати.
“Бачила кулю, яка потрапила в мене”
Відповідаючи на запитання прокурорки Офісу генерального прокурора Вікторії Цукарєвої, чи мала якісь позначки автівка, на якій їхала Галина, жінка відповіла запереченням. “Автомобілі були нетоновані, білого кольору. Ніяких знаків чи чогось такого не вішали. Автомобілів білого кольору найкраще видно”, - наголосила Галина. Також вона уточнила, що сама була одягнена у цивільний одяг - спортивний костюм - як і інші пасажири в авто.
Потерпіла зауважила, що безпосереднього контакту з військовими армії РФ вона не мала, тож не може відповісти на питання про їхній зовнішній вигляд. Однак, каже: бачила військову техніку, з якої вівся вогонь. “Я бачила цю техніку, як вони стріляли, коли ще не рухалися. Були вогники - та я не одразу зрозуміла, що це стріляють. Але коли я вже подивилася вперед - ми їдемо і дивимося на дорогу - стояла машина БМП десь метрів за двісті від нас попереду, посередині дороги”. Галина уточнює: на ній була англійська літера V. За цим, а також за кольором бойової машини жінка зрозуміла, що техніка саме російська.
На питання прокурорки, скільки пострілів було здійснено по її автівці, Галина зазначила, що не памʼятає точно, але побачила “дві кульових дірки на лобовому склі” свого Dodge Journey, а також як “під капотом задерся метал”. Куля, яка вразила ключицю Галини, пройшла навиліт. “Можу ще додати такий нюанс: я ніколи я не вірила, як в кіно показують, що летить куля і що ти її бачиш. Та куля, яка попала в мене - я її бачила. Час зупинився на той момент для мене”.
Що відомо про цю справу
Суспільне розповідало про розстріл родини Чикмарьових у фільмі-розслідуванні “Буча 22” ще у червні 2022 року. У травні 2023-го журналісти редакції розслідувань Суспільного встановили військових з екіпажу бойової машини російського десанту, з якої 5 березня 2022 року, найбільш ймовірно, розстріляли автівку Чикмарьових.
Андрій Мєдвєдєв - полонений старший стрілець-розвідник першого батальйону 104-го десантно-штурмового полку, якого звинувачують у фізичному насильстві над цивільними мешканцями Ірпеня під час окупації міста у березні 2022-го, є свідком у справі про вбивство родини Чикмарьових. Саме він назвав імена пʼятьох військових, що причетні до розстрілу.
Вони були у складі БМД-2 з бортовим номером 111, яка очолювала колону і почала обстріл цивільних автомобілів 5 березня у Бучі. Командиром екіпажу 111-ї БМД-2 був старший сержант Олексій Чурін, який проживає у Пскові. Відповідно до своєї посадової інструкції, він міг віддати наказ стріляти по цивільних автомобілях. Навідником-оператором, тобто тим, хто виконує вогневу підтримку особового складу, був Микита Чалов, родом з Іркутської області, обвинувачений у справі. Стрільцем-оператором 111-ї БМД, за словами Мєдвєдєва, був 35-річний сержант Альфред Якубов. Водієм-механіком – 33-річний Сєргєй Дємідов. Також у складі екіпажу був Володимир Кравець, з яким змогли поспілкуватися журналісти.
27 травня 2023-го Чалову правоохоронці заочно оголосили про підозру за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу України — у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаним з умисним вбивством, вчинене за попередньо змовою групою осіб. Наприкінці 2024-го справу Чалова почав слухати по суті Ірпінський суд.
У справі є цивільні позови. Як розповів у коментарі Суспільному представник потерпілих Олексій Ясюнецький, вони надійшли від кожного потерпілого, але суми різняться. Зокрема від Олександра Чикмарьова позов на відкшодування від РФ становить 1556000 євро, така ж сума зазначена і в його позові на адресу Чалова. Галина Товкач, яка втратила чоловіка, подала цивільний позов на 418000 євро, теж окремо — від РФ та від Чалова.
