Сьомий рік кропивничанка Марина Рубан не чує, як кличе її син – мама. Дмитро Рубан – учасник Антитерористичної операції вважається безвісти зниклим під час боїв за Іловайськ Донецької області 29 серпня 2014-го. І в той же час він є у списках Книги пам'яті полеглих за Україну. У Всесвітній День матері Марина Рубан розповіла, як чекає, коли її син повернеться додому.
Марина Рубан всі речі Дмитра зберігає у шафі, каже, вони і досі пахнуть її сином. “3 квітня 2014-го року нам прийшла повістка, викликали у військкомат. Ми до останнього не розуміли, що це війна, що це щось страшне. Я йому говорила: “Діма, може ми тебе якось сховаємо”. А він каже: “Мамо, а хто тоді буде Батьківщину захищати?”.
Марина Рубан говорить, 15 серпня сина відправили в Іловайськ. “27 серпня у мене був від нього останній дзвінок. І на цьому Батьківщина його поховала. 29 серпня син зателефонував своїй сестрі. І по голосу вона відчувала, що з ним щось не те, він був розгублений. Вона питає його: “Діма, ти де?" А він: “Ой, а де я?" Син сказав, що вони переховуються у якомусь підвалі. Він залишився живим після того страшного Іловайського котла. А потім він ще раз зателефонував і попрощався”.
Жінка зберігає останнє повідомлення від сина, з текстом, що їх всіх любить.
В листопаді 2014-го року жінка отримала від Міністерства оборони лист про те, що її син пропав безвісти під час участі у Антитерористичній операції. “Слідство було відкрито у Кропивницькому. Багато раз ми ходили на судове засідання. Таке воно, формальне. А потім слідчий сказав, що був збіг якогось трупу по ДНК з нашим сином. Треба було їхати у Дніпро”.
Жінка не погодилася з тим, що у могилі знаходиться тіло її сина, каже, добились, щоб провели ексгумацію тіла. “У мого сина був відсутній верхній п'ятий зуб зліва, а у трупа він був. Як погодитися, на те, що це тіло нашого сина?"
Жінка показала фотографію, зроблену у Дніпрі. Каже, на могилі замінили напис, що там похований не її син, а тимчасово невстановлений захисник України. “Якби я знала, що це мій син, ми б, зрозуміло, поховали його, а так, чужі кістки. Навіть невідомо хто там. Я знаю, що мій син живий, ось він повернеться. Він мені сниться. Нормальний, живий, сниться”.
Жінка розповіла, що продовжує дзвонити сину. “Зателефонувала на його номер. Чую жіночий голос. Виявилося, що термін дії картки пройшов і номер продали іншій людині. Я попросила вибачення і розповіла, чого я телефоную і хто я така. Жінка мені поспівчувала. Вона виявилася вчителькою зі Світловодська. Поговорила зі мною і каже, – дзвоніть. А що ж дзвонити?”.
Марина Рубан каже, її син нині є і в списках загиблих, і у списках зниклих безвісти. “Сине, рідний, Дмитре, якщо ти нас чуєш, бачиш. Знай, що ми тебе пам'ятаємо, любимо. Всі ці роки чекаємо на тебе. Повертайся. Віримо, що ти повернешся”.
