У відповідь на удари США та Ізраїлю 28 лютого Іран не лише почав атакувати американські бази й цивільну інфраструктуру в сусідніх країнах, а й заявив про закриття Ормузької протоки. І навіть пригрозив підпалом кораблів, якщо ті спробують увійти до неї. Якщо перше здебільшого зачіпає країни, які опинилися на шляху Ірану в його боротьбі з американською військовою присутністю, то друге може вплинути на весь світ.
Річ у тім, що ця протока між Іраном та Оманом, яка відділяє Перську затоку від Аравійського моря, а відтак і Індійського океану, — ключовий транспортний шлях для енергоносіїв із Перської затоки. Навіть коротке й часткове закриття протоки у лютому 2025-го призвело до стрибка цін на нафту на 6%. А зараз, за даними Marine Traffic, активність руху протокою знизилась на 70%.
У цьому тексті пояснюємо, як це позначиться на цінах на нафту, які регіони відчують це найбільше, а також чи існують альтернативи протоці.
Чому Ормузька протока така важлива
Ормузька протока на півночі омиває Іран, а на півдні — Об'єднані Арабські Емірати. Завдовжки вона понад 160 кілометрів, завширшки до 95 кілометрів, але ширина власне судноплавної зони зазвичай не перевищує три кілометри. Головна особливість протоки — це надважлива артерія для світового нафтового ринку. 20% глобальної морської торгівлі нафтою проходить саме через Ормузьку протоку. Здебільшого нафтові танкери прямують із Саудівської Аравії, Іраку, Ірану, Кувейту, Бахрейну, Катару й ОАЕ до країн Азії.
Курсують протокою й інші нафтопродукти, зокрема пластмаси та бензин, виготовлені з дизельного палива й нафти на НПЗ країн Перської затоки. Також цей шлях важливий для ринку зрідженого природного газу, каже в розмові з Суспільним Воррен Мейбі, директор Інституту енергетичної та екологічної політики університету Квінз у Канаді.
“Але газовий ринок не так тісно взаємопов'язаний, як нафтовий. На ціну газу значно більше впливають регіональні особливості газогонів, ніж нафтопроводів. Також через протоку надходить багато споживчих товарів для країн Перської затоки — наприклад, ОАЕ, Кувейт, Ірак, Саудівська Аравія та й Іран. Усі вони мають для цього в затоці великі порти. Перекриття цього шляху означає, що ці товари доведеться доправляти суходолом і вони відчутно здорожчають”, — пояснює Мейбі. Залізнична й автомобільна інфраструктури в регіоні розвинуті значно гірше.
Навіщо Іран перекрив протоку
Офіційно про блокування протоки іранська влада не оголошувала. Хіба що на початку тижня високопоставлений чиновник Корпусу вартових ісламської революції повідомив, що цей водний шлях закрито, й Іран обстрілюватиме будь-яке судно, яке спробує пройти ним А вже у пʼятницю, 6 березня, міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі в ефірі американського телеканалу NBC News сказав, що Іран не закривав протоку, але “є кораблі й танкери, які не намагаються пройти через неї, тому що побоюються бути підданими ударам з будь-якого боку”.
За Конвенції ООН із морського права, країни можуть поширювати свій суверенітет на морську територію завглибшки до 12 морських миль (близько 22 кілометри) від своєї берегової лінії — це менше за навіть найвужчу частину протоки. Тож Іран мав би дозволити мирний прохід іноземних суден через ці територіальні води. От тільки він у цю Конвенцію підписав, але так і не ратифікував.
Як зназачає Bloomberg, у попередні періоди загострення геополітичної напруженості Іран не раз заявляв, що може запровадити блокаду Ормузької протоки, але ніколи ці погрози сповна не виконував, вочевидь, розуміючи, яку жорстку відповідь отримає на це від інших країн.
На думку Воррена Мейбі, спроби перекриття протоки зараз для іранців є “важелем впливу”. “Це привертає увагу до конфлікту всіх. У світі залишиться дуже мало місць, які не відчують наслідків подій на Близькому Сході. Головне ж питання полягає в тому, як далеко зайдуть ці наслідки. У нас були приклади, коли конфлікти на Близькому Сході призводили до величезного зростання цін на нафту в усьому світі”, — каже Мейбі.
Що вже сталося з цінами на нафту й що буде далі
Складно сказати, скільки суден зараз заблоковано у протоці: частина з них вимкнула свої транспондери, щоб зникнути з радарів і не стати цілями. За оцінками Lloyd's Intelligence, одразу ж після початку конфлікту довкола Ірану трафік у протоці скоротився на 80% і блокування торкнеться близько 100 суден — це 0,6% їх загальної кількості у світі. “Наразі на одному боці протоки на перетин чекають понад 40 суден. Це або порожні судна, які хочуть заповнитися й повернутися, або вони вже завантажені та чекають, поки про них подбають”, — уточнює Воррен.
Шарлотта Бавол, аналітикиня з питань ринків вантажів у Argus Media в коментарі Суспільному розповідає: "Практично повна зупинка руху суден через Ормузьку протоку призвела до досягнення історичних максимумів вартості доставки нафти. Якщо 27 лютого вартість транспортування сирої нафти танкером місткістю два мільйони барелів із Близького Сходу до Азійсько-Тихоокеанського регіону становила 6,61 долара за барель, то 3 березня вже 14,85 долара за барель. Це історичний максимум.
Станом на 5 березня ціна на нафту зросла в середньому на 10% — барель нафти марки Brent торгувався за ціною близько 80 доларів за барель. За даними аналітичної компанії в сфері енергетики Wood Mackenzie, якщо прохідність протоки не відновиться швидко, ціни на нафту можуть перевищити 100 доларів за барель.
Воррен уточнює, що нафтовий ринок — один із найбільш інтегрованих світових ринків і зміни цін на нафту в одному місці швидко поширюватимуться й на інші регіони. “Винятком тут є хіба що Росія, бо все ще має певний контроль над внутрішніми цінами, на відміну від Канади або США”, — додає він.
Що робити, якщо Іран не розблокує протоку
Блокування Ормузької протоки обходиться Ірану доволі дешево. Не потрібно ні підводних мін, ні протикорабельних ракет. “Вистачило кількох ударів безпілотників поблизу Ормузької протоки. І раптом страховики та судноплавні компанії вирішили, що цей дуже вузький S-подібний вигин перетинати небезпечно. Це було закриття, викликане страхуванням. Страховики не обслуговували б судна в цій протоці, а компанії не ризикували б проходити без покриття”, — каже NPR Геліма Крофт, керівниця відділу сировинних стратегій RBC Capital Markets.
Тимчасом президент США Дональд Трамп оголосив, що США допоможуть поновити прямування суден протокою, надаючи суднам страхові гарантії та забезпечуючи супровід військовими кораблями. “Складно зрозуміти, як він це зробить. Безумовно, американські військові мають чимало можливостей. Але ми ж знаємо, що іранцям для порушення судноплавства необовʼязково самим перебувати в морі. Вони можуть робити це здалеку. Тож я гадаю, що США спробують гарантувати там безпеку, та все ж використовувати протоку протягом періоду нестабільності буде ризиковано”, — каже Мейбі.
США вже колись супроводжували комерційні судна через регіон — під час “танкерної війни” 1980-х. Тоді Іран та Ірак атакували торговельні судна в Перській та Ормузькій протоках, щоб послабити експортні можливості супротивника. Військово-морським силам США довелось супроводжувати кувейтські танкери, що перевозили через Перську затоку іракську нафту. Та все ж, на думку президента консалтингової компанії Rapidan Energy Group Боба Мак-Неллі, стрімке покращення ситуації в Ормузькій протоці малоймовірне. “Така заява може допомогти заспокоїти трейдерів, але для реалізації супроводу та страхування знадобиться час”, — каже він.
Крім США, на Іран продовжує тиснути Китай — хоч і таємно, повідомляє агентство Bloomberg. Китайці закликають іранських посадовців уникати дій, які можуть зірвати експорт катарського газу чи інші енергетичні перевезення через протоку. Інтерес Пекіна зрозумілий: у грудні тут проходила майже половина китайського імпорту сирої нафти.
Чи можна знайти альтернативні шляхи
Залежить від тривалості блокування протоки. За словами Мейбі, нинішню ситуацію не можна порівняти з нафтовими кризвами 1970-х, які були повʼязані з конфліктом на Близькому Сході. Тоді експорт нафти з регіону було фактично заблоковано. “Нині ж США — найбільший виробник нафти у світі, Канада посідає п'яте місце. Не думаю, що ми побачимо чотириразове зростання цін на нафту, як було в 1970-х”, — додає Мейбі.
Саудівська Аравія, яка експортує найбільше нафти саме через Ормузьку протоку, теж має альтернативу. Вона може переспрямувати свої постачання, використовуючи трубопровід Схід — Захід довжиною понад 1200 км, який перетинає територію королівства практично від Перської затоки до термінала на Червоному морі. Там нафту можна завантажувати на судна й везти далі. Однак цей трубопровід здатен перекачувати лише 5 мільйонів барелів сирої нафти на добу, тоді як країна експортує близько 7 мільйонів барелів. Та й у Червоному морі є небезпеки: підтримувані Іраном бойовики-хусити погрожують знов нападати на судна в ньому.
ОАЕ має трубопровід Хабшан — Фуджайра від нафтових родовищ до порту в Оманській затоці. На день він спроможний перекачувати до 1,5 мільйона барелів сирої нафти. Ірак теж має власний нафтопровід з напівавтономного регіону Курдистан до порту Джейхан у Туреччині, хоч зараз із безпекових міркувань його не використовує. А ось Кувейт, Катар та Бахрейн інших шляхів для свого нафтового експорту не мають.
“Протягом якогось часу нафта точно буде дорожчою, бо люди запасатимуться нею. Це може тривати й після завершення конфлікту, — підсумовує Мейбі. — З часом можна буде почати створювати альтернативи експортних шляхів для деяких країн, зокрема для Саудівської Аравії. У дуже довгостроковій перспективі можуть з'явитися автомагістралі, залізниці або навіть спільне використання портів різними країнами регіону. Але, думаю, більшість людей сподіваються, що ми просто повернемося до більш нормального стану і судноплавство відновиться”.
