З кінця січня, після російської атаки на енергетичний обʼєкт у Бродах, Словаччина та Угорщина перестали отримувати нафту трубопроводом “Дружба”. Премʼєр-міністри країн Віктор Орбан та Роберт Фіцо активно демонструють роздратування. Перший відкрито звинувачує Зеленського в “антиугорській політиці”, Фіцо ж виступає за створення слідчої комісії для перевірки стану нафтопроводу та його відновлення.
Україна звинувачення проросійських політиків заперечує, називаючи єдиним винним у зупинці транзиту нафти Росію, яка атакувала нафтопровід.
Чому на кінець четвертого року повномасштабного вторгнення Україна продовжувала транзит російської нафти, чи резонно відновлювати трубопровід та які перспективи в залежних від нафти із "Дружби" країн — пояснюємо в матеріалі.
Навіщо була потрібна “Дружба”
Будівництво нафтопроводу почали в 1960-х. Тоді нафта, яка йшла цим шляхом, мала закривати потреби дружніх СРСР країни Європи: Польщу, Угорщину, Чехословаччину та Східну Німеччину. Нафтопровід має дві гілки й південна гілка пролягає заходом України — відповідно, транзитуючи паливо до Угорщини, Словаччини та Чехії.
Попри початок агресії РФ проти України, а пізніше повномасштабне вторгнення, транзит нафти не припинився. Відповідний контракт діє до кінця 2029-го. Минулого року тодішній премʼєр-міністр Денис Шмигаль пояснював: зупинити транзит нафти неможливо, адже це порушить так званий Договір до Енергетичної хартії та Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. А ще дасть можливість стягнути з України пеню.
"Це буде міжнародний арбітраж. [...] Країни, які зазнають відповідних збитків, [захочуть отримати компенсацію, і] це будуть, очевидно, якісь великі санкції, великі кошти", – розповідав Шмигаль у парламенті.
Транзит поступово зменшувався: якщо у 2022-му через українську ділянку "Дружби" транспортували 14,5 мільйона тонн нафти, то у 2025-му вже 9,7 мільйона тонн — зокрема тому, що Чехія фактично відмовилась від російського палива. Однак навіть за таких кількостей Росія отримувала завдяки прокачуванню нафти українською ділянкою трубопроводу мільярдні прибутки, розповідає Суспільному директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
“Лише за останні чотири роки Росія заробила на цьому (транзиту нафті через Україну — ред.) 20 мільярдів євро, — каже експерт. — Транзитуючи російську нафту до Словаччини та Угорщини, Україна фактично фінансувала війну проти себе”.
Проблеми із транзитом
Україна намагалась щонайменше обмежити транзит російської нафти “Дружбою”. Торік 18 серпня Сили безпілотних систем атакували нафтоперекачувальну станцію "Нікольске" в Тамбовській області Росії, 500 кілометрів від українського кордону. Через цей удар постачання "Дружбою" тимчасово припинились. Пошкодив систему й удар СБС кількома днями пізніше по нафтоперекачувальній станції "Унеча" Брянської області. Вночі 1 грудня 2025 року вибух на нафтопроводі "Дружба" стався неподалік населеного пункту Казинські висілки, що на ділянці нафтопроводу Таганрог — Липецьк. Втім, усі ці дії давали обмежений результат: після ремонту пошкоджень Росія продовжувала перекачувати нафту.
Росія ж, зрештою, і зупинила свої мільярдні прибутки, коли 27 січня поточного року російський дрон вдарив по обʼєкту в українських Бродах. Масштабну пожежу рятувальники не могли загасити протягом кількох днів. Тоді російська атака пошкодила інфраструктуру, що допомагала транспортувати нафту до Угорщини та Словаччини.
"Повна відповідальність за припинення транзиту нафти трубопроводом "Дружба" лежить винятково на Російській Федерації як наслідок її терористичної атаки проти критичної інфраструктури України", – ідеться в тексті листа від України до Координаційної групи ЄС.
Але й Сили оборони України продовжили атаки на російську нафтову інфраструктуру. Новою ціллю СБУ став вузол транспортування нафти в місті Альметьєвськ у Татарстані, за 1200 кілометрів від українського кордону. Фактично він є початком нафтопроводу.
Реакція Фіцо та Орбана
Із середини лютого Словаччина й Угорщина почали активно закидати Україну обвинуваченнями, а згодом і погрожувати обмеженнями. Вимога в них була одна: відновити транзит нафти через “Дружбу”. Одним із перших кроків, які мали б спонукати Київ до цього, стала зупинка цими країнами експорту дизельного пального до України. Далі Угорщина заблокувала кредит від ЄС на 90 мільярдів євро. Втім, у Єврокомісії запевняють, що спосіб надати Україні цей кредит знайдуть все одно.
Далі Братислава й Будапешт почали погрожувати припиненням імпорту електрики. Однак тут позиції країн розійшлись. 22 лютого міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Угорщина передумала обмежувати експорт електрики для України, щоб "не завдати страждань" угорцям на Закарпатті. А премʼєр-міністр Словаччини Фіцо дійсно зупинив екстрені постачання електроенергії до України.
Проте, за словами колишнього голови Укренерго Володимира Кудрицького, такі дії Фіцо є блефом. По-перше, словацький оператор енергоринку SEPS підпорядковується єдиним правилам європейської енергосистеми і не залежить від очільника уряду. А по-друге, допомога від Словаччини Україні є мінімальною.
“Аварійна допомога, яка не є імпортом і яку Словаччина раз на місяць могла надавати Україні — це десяті частки відсотка обсягів імпорту, який іде з ЄС. Навіть якщо її не буде, візьмемо в інших сусідів і відсутності не помітимо. Також [така електрика зі Словаччини] значно дорожча”, — написав Кудрицький на своїй сторінці у фейсбуці.
Після цих дій Орбан почав публікувати “відкриті листи до Зеленського”, в яких звинувачує президента України в нібито антиугорській позиції та втручанні у майбутні парламентські вибори в Угорщині. Вони мають відбутися 12 квітня й партія Орбана "Фідес" має найвищий за останні 16 років ризик втратити владу. Розрив між партією влади й опозиційною "Тисою" в останні тижні тільки зростає.
Натомість премʼєр Словаччини Фіцо 27 лютого поспілкувався телефоном із Зеленським. Президент України запросив Фіцо до Києва “обговорити всі наявні питання”.
Альтернативи для Угорщини й Словаччини
Таку реакцію премʼєр-міністрів сусідніх країн директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснює винятково політичними цілями лідерів Угорщини та Словаччини. Зараз вони можуть отримувати нафту й через інші нафтопроводи — без змін у її ціні та якості.
“[Нафтопровід Одеса — Броди] – це нормальний варіант. Але і Фіцо, й Орбан уже його відхилили, бо вони хочуть саме російську нафту. Її можна направляти через “Адрію”, нафтопровід із Хорватії – але цей варіант теж відхилили з тієї ж причини: потрібна тільки російська нафта”, — каже Омельченко.
Варіант постачати нафту українським трубопроводом “Одеса — Броди” Україна дійсно пропонувала. За словами керівника енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріана Прокіпа, до Одеси танкерами можна доправляти нафту, де вона йтиме нафтопроводом “Одеса — Броди”, після чого по нафтопроводу “Дружба” надходитиме до Угорщини та Словаччини.
“Щоб танкери заходили в Одесу, треба розв'язати питання безпеки. Потрібна гарантія, що порт не обстрілюватимуть. І гарантувати це має Росія”, — пояснює Прокіп.
Інший варіант – приймати в Хорватії танкери з нафтою, яку далі можуть транспортувати нафтопроводом “Адрія” до Угорщини. Саме цей варіант Угорщина розглядає зараз.
Чи має Україна відновлювати трубопровід
Офіційно стан ремонту “Дружби” Україна зараз не коментує. У МЗС заявляють лише, що зупинка роботи трубопроводу викликана лише російським обстрілом. Суспільне також зверталось по коментар до Нафтогазу. На момент публікації відповіді від компанії не надійшло.
На думку Володимира Омельченка, вигоди від відновлення роботи "Дружби" Україна не має ні з політичного, ні з безпекового, ні з фінансового боків.
“Для чого нам створювати додаткові проблеми, щоб знову качати російську нафту? Як тоді ми можемо комусь казати про санкції? Для чого нам давати Росії заробляти гроші?” — запитує Омельченко.
Також Україна зможе економити дефіцитну електроенергію, яку активно споживають насоси для перекачування нафти.
