30 жовтня президент США Дональд Трамп зустрічається в південнокорейському місті Пусан із лідером Китаю Сі Цзіньпіном. За даними Reuters, головна мета Трампа — домогтися низки домовленостей з торговельних питань. США можуть погодити постачання КНР високотехнологічних чипів, а Пекін, у свою чергу, — помʼякшити контроль над експортом рідкісноземельних металів. Втім, це — "програма-максимум" зустрічі. Якщо ж угоди з КНР досягти не вдасться, Трамп обіцяє підвищити мита на китайські товари з 1 листопада вдвічі.
Торговельні суперечки стануть хоча й головною, але не єдиною темою першої з 2019 року особистої зустрічі лідерів. Вирушаючи в азійське турне, Трамп наголосив: він хотів би отримати допомогу Китаю у припиненні російсько-української війни. Як зазначає ВВС, Китай є найбільшим союзником Росії та життєво важливою опорою для Москви з моменту запровадження західних санкцій через війну. І Трамп вважає, що Сі "може мати великий вплив на Путіна". Чого Трамп може досягти цією зустріччю — розповідаємо в матеріалі.
Як назрівав конфлікт
Зустріч американського й китайського лідерів — перша з моменту повернення Трампа до влади — відбувається на, мʼяко кажучи, не надто сприятливому тлі. 9 жовтня китайське МЗС оголосило про негайне посилення заходів контролю над експортом рідкісноземельних елементів: обмеження торкнулись технологій переробки копалин, а на постачання іноземним оборонним підприємствам взагалі накладено заборону. Коли Пекін, у відповідь на підвищення Трампом тарифів, посилював експортний контроль раніше цього року, це боляче вдарило по залежних від китайської сировини американських компаніях. Наприклад, автовиробнику Ford довелося навіть тимчасово призупинити виробництво.
Цього разу Трамп, у відповідь на посилення КНР контролю, пригрозив новими стовідсотковими тарифами на китайські товари вже з 1 листопада — себто практично одразу після зустрічі з Сі, якщо на ній не вдасться досягти прогресу. "Ми повинні розглядати майбутню зустріч у рамках циклу напруженості, ескалації та перемир'я, який триває щонайменше з квітня", — зазначає в коментарі Суспільному Девід Гардас, експерт проєкту аналітичного центру Sinopsis, що займається оглядом подій у Китаї. Гардас нагадує: у квітні 2025-го Трамп запровадив 104% мита на всі товари, які США імпортували з Китаю. У Пекіні з відповіддю на "торговельну тиранію" Трампа не забарилися й невдовзі запровадили 84-відсоткові мита на американські товари.
Це стало кульмінацією торговельного протистояння США та Китаю, яке розпочалося ще за кілька десятиліть до появи Трампа у Білому домі. Перші удари від лібералізації економіки КНР та засилля китайських товарів США відчули на собі ще в 1980-х. У 2000-х обсяги експорту з Китаю зростали шаленими темпами — упʼятеро між 2001 і 2008 роками. Тоді зʼявився навіть неологізм Chimerica, утворений із назв обох країн англійською, — він позначав глибоку й на той момент взаємовигідну залежність економік двох країн. Фінансова криза 2008 року стала яскравим свідченням небезпеки цього розриву: економіка США скоротилася майже на 2%, а китайська зросла майже на 10%.
У 2015 році китайський уряд запустив економічний план Made in China 2025, який передбачав державну підтримку й промоцію десятка високотехнологічних секторів — зокрема, виробництво електромобілів, інформаційні технології, телекомунікації, штучний інтелект, передова робототехніка, агротехнології та біомедицина. Завдяки цьому компанії на кшталт Huawei, ZTE, DJI та BYD швидко стали великими гравцями світового рівня. У США та Європі критикували план китайців: на їхній погляд, він спотворює чесну конкуренцію.
У 2017 році, прийшовши до влади, Трамп запровадив тарифи на китайські товари на загальну суму 34 мільярди доларів. Ішлося про 800 видів товарів у промисловому й транспортному секторах, а також телевізори та медичне обладнання: усі вони стикнулися з 25-відсотковим митом. Китай відповів тарифами на понад 500 американських товарів. Після років торговельних суперечок у 2020-му вдається домовитись: Трамп та віцепрем'єр Китаю Лю Хе підписали угоду, що послабила частину тарифів США. Китай у відповідь мав наростити закупівлі американських товарів — хоч через пандемію коронавірусу цього в домовлених обсягах не відбулось.
З приходом до влади адміністрації Джо Байдена перший час усі жорсткі політики, запроваджені Трампом щодо Китаю, зберігалися. Поступово Білий дім, усвідомлюючи посилення агресивних настроїв Пекіна, нарощував торговельний тиск. А з поверненням до Білого дому Трампа цей тиск став іще сильнішим. Мита проти Китаю та низки інших країн стали основним пунктом в економічних планах Трампа, які він озвучував під час передвиборчої кампанії. Міністр фінансів Скотт Бессент щодо мит казав, що США використовуватимуть їх у три способи. По-перше — щоб виправити "несправедливу торговельну практику", і в результаті відродити американську промисловість. По-друге — щоб збільшити надходження до бюджету. І, по-третє — мита, замість санкцій, стануть важелями впливу на інші держави.
Ще з 4 лютого цього року за всі імпортовані з Китаю товари США почали стягувати додаткове 10-відсоткове мито. КНР відповіла дзеркальними діями: запровадила від 10 до 15% податку на деякі американські сільськогосподарські товари. Іще під них потрапила низка авіаційних, оборонних і технологічних компаній США: Пекін вніс їх до "списку ненадійних організацій" і запровадив експортний контроль. За місяць США подвоїли мита. У МЗС Китаю застерегли: "Якщо Сполучені Штати продовжуватимуть вести тарифну, торговельну чи будь-яку іншу війну, китайська сторона боротиметься з ними до кінця". Міністр оборони США Піт Гегсет відповів, що США "готові" розпочати війну з Китаєм.
"Як ми бачимо, між Трампом 1.0 та 2.0 є величезна різниця, коли йдеться про використання тарифів, їх масштаб та охоплення, — каже Девід Гардас. — Під час першого терміну Трамп запроваджував тарифи передусім щодо китайських сталі й алюмінію, намагаючись повернути виробництво — і, відповідно, робочі місця — до США. Нинішні ж масштаби мит — безпрецедентні. Рівень частини з них майже унеможливлює двосторонню торгівлю між Китаєм та Сполученими Штатами. Якщо вони зростають до 145%, це змушує багато компаній розглянути перенесення виробництва до інших країн".
Чи вдасться країнам порозумітись
Як запевнив Скотт Бессент, до підвищення мит із боку США з 1 листопада справа дійти не повинна, адже Пекін і Вашингтон вже узгодили рамки потенційної торговельної угоди, яку й обговорять на зустрічі лідерів. Зокрема, має йтись про "остаточну угоду" щодо операцій TikTok у США25 вересня Трамп підписав указ, який дозволяє передати TikTok американським інвесторам, відокремивши його від китайської компанії ByteDance. За умовами угоди, більшість операцій і контроль над алгоритмом застосунку перейдуть до американських компаній, серед яких Oracle, а китайські інвестори отримають менше 20% і не матимуть доступу до даних користувачів у США. та відстрочку посиленого контролю Китаєм над рідкісноземельними мінералами. КНР, як очікується, має відновити значні закупівлі сої у СШАОсновною проблемою для ринку сої у США було значне падіння цін, накопичення нерозпроданого врожаю та фінансові труднощі в фермерів. Китай — найбільший імпортер сої у світі та традиційно купував більше половини всього американського експорту цієї культури, що робило його критично важливим ринком збуту..
Як стверджують оглядачі ВВС, після пів року торговельної війни обидві країни прагнуть уникнути її подальшої ескалації. Зрештою, розрахунок Трампа, що результатом підвищення тарифів стане збільшення робочих місць у США, не спрацював. За висновками експертів незалежного американського аналітичного центру Tax Foundation, наразі це лише посприяло здорожчанню життя у США.
Попри прогрози Сі посилити контроль над експортом рідкісноземельних елементів, їх варто розцінювати водночас і як готовність до діалогу, вважає науковий співробітник Брукінгського інституту й експерт з питань Китаю Джонатан Чін — адже ця норма не набуває чинності негайно. "Сі шукає способи перехопити ініціативу. Адміністрація Трампа змушена грати з ним наввипередки", — зазначає Чін. За його спостереженнями, наразі Китай загалом менше переймається "помстою" з боку США на свої дії, бо, як засвідчили попередньо запроваджені мита, "у китайської сторони був вищий больовий поріг" щодо американських обмежень.
Найімовірнішим досягненням зустрічі Трампа та Сі, вважає Гардас, може стати "перемир'я та принаймні часткова деескалація, коли тарифи істотно знизять". Скасувати їх повністю Трампу заважає невдоволення інших країн, зокрема дружніх до США, які теж живуть в умовах американських тарифів. "Донедавна Індія була однією з країн, які все ще купують російську нафту й тому допомагають російському вторгненню в Україну. І якщо Трамп повністю обнулить тарифи проти Китаю, це надішле цим країнам дивні сигнали. Тож імовірний сценарій такий: зниження деяких із цих тарифів і, можливо, послаблення експортного контролю", — каже експерт.
Також Гардас очікує, що лідери торкнуться й геополітичних питань, зокрема Тайваню. "Для глобальних ланцюгів постачань Тайвань грає дуже важливу роль, коли йдеться про напівпровідники та чипи, — додає Гардас. — Він виробляє понад 90% найсучасніших чипів, які використовують в усіх галузях економіки — від смартфонів, електроніки й до військової техніки". Також Трамп і Сі, швидше за все, згадають і про російсько-українську війну — хоча ця тема, на думку Гардаса, буде в цих переговорах другорядною.
"Водночас Трамп намагається виглядати як переговорник і миротворець. Тож він намагатиметься підштовхнути Сі Цзіньпіна до певних поступок, враховуючи їхні відносини та партнерство без обмежень між Росією та Китаєм. Є ймовірність, що на папері Сі Цзіньпін представить певні варіанти, де він обмежить частину підтримки, яку вони надають. Але, враховуючи багатогранну взаємодію Росії та Китаю, що виходить із рекордного рівня економічної підтримки, імпорту енергоресурсів та постачання технологій подвійного використання,— боюся, ми не можемо очікувати надто великих поступок китайської сторони в цьому плані", — додає експерт.
У Китаю "кращі карти"?
Від часів першого терміну президенства Трампа змінилась не лише його тактика економічного протистояння, а й підхід Китаю. Як відзначає The Wall Street Journal, Сі Цзіньпін намагається завдати у відповідь ще більшого удару, консолідуючи силу й непередбачуваність — риси, які, на думку китайців, має оцінити Дональд Трамп. "Цього разу Сі хоче бути готовим: він знає, що Трамп насправді прагне добрих стосунків із ним і поважає силу, а не поступки", — зазначає Курт Кемпбелл, ексзаступник державного секретаря за президентства Джо Байдена.
Цим контрударом може стати негайне посилення контролю над експортом рідкісноземельних елементів. Ще з 1990-х Пекін планомірно робив усе, щоби підтримувати свій монопольний контроль над галуззю рідкісноземельних мінералів, необхідних для виробництва магнітів, автівок, вітрових турбін, винищувачів та іншої продукції. Китайський уряд надавав гроші провідним компаніям країни, заохочував їх скуповувати рідкісноземельні активи за кордоном та ухвалював закони, що забороняють іноземним компаніям купувати рідкісноземельні копалини в Китаї. Зрештою, він консолідував усю промисловість до кількох найбільших гравців, що дало йому додаткові важелі впливу на ціни.
"Ми маємо розуміти, що, враховуючи взаємозв'язок у глобалізованому світі, від продовження чи загострення війни постраждають обидві економіки, — каже Гардас. — Але наразі здається, що Китай, безумовно, має "кращі карти", якщо використовувати риторику Дональда Трампа. Китай має близько 50% світових запасів, 70% виробництва і майже 90% потужностей переробки рідкісноземельних металів — це дуже важливий важіль. І питання, важливе не лише для економіки, а й для національної безпеки".
Більш агресивна тактика Пекіна наразі цілком виправдовує себе. Як зазначає The Economist, Пекіну зараз "дихається" помітно легше, ніж Вашингтону. Фондовий ринок країни цьогоріч у доларовому еквіваленті зріс на 34%. А от відмова Китаю закуповувати у США сою поставила під загрозу ринок на 12 мільярдів доларів. І це доходи фермерів Середнього Заходу США — виборчої бази теперішнього президента США. Трамп теж може підвищити ставки, обмеживши доступ Китаю до доларової банківської системи. Але, швидше за все, він на це не піде, адже гарантовані внаслідок цього потрясіння на фінансових ринках сильно зашкодять і Сполученим Штатам.
Врешті-решт, навіть якщо через продовження торговельної війни населення обох країн страждатиме й висловлюватиме невдоволення, владі авторитарного Китаю буде легше з цим впоратися, вважає Гардас. Допоможе й державна пропаганда: "і китайський уряд, і Сі Цзіньпін зображують проблеми [в торгівлі між країнами] як одностороннє залякування з боку США, як нелогічний тиск із боку Білого дому та істеблішменту країни".
