Він втратив обидві ноги у полоні, але не втратив волю до життя. 46-річний Іван Жук на псевдо "Циган" із Гайсина, що на Вінниччині, десантник, який три роки воював на фронті. Він потрапив у російську неволю, рятуючи побратима, вижив і тепер вчиться ходити на протезах.
На фронт чоловік пішов у 2022 році, хоча контракт у нього закінчився у 2001. Він — військовослужбовець десантно-штурмових військ.
"Це війна. Треба захищати свою країну, свій дім, родину. Росія — це не наші люди. Та і не люди взагалі. Людяності у них немає. Я не хочу, щоб мої діти, онуки так жили, як вони там. Це "совдепія". Там Європи немає. Права голосу немає. Я міг би служити у тилу, але це не моє. Перевівся у 46, ДШВ. З того часу я штурмовик. Я захищав свою землю. Я люблю її, люблю Україну, свою родину. Не люблю росіян. Вони йдуть сюди заради грошей. Ось і все", — каже Жук.
Ноги Іванові прострелили у полоні. Першу медичну допомогу надали через тиждень. Після лікарні він потрапив у колонію у Торезі. Там не було крісла колісного чи навіть милиць. Полонені українці носили його на руках.
"Там я провів 8 місяців. У мене не було коляски. Нічого. Мене хлопці на руках носили. В туалет вночі мені треба було збудити хлопчиків, яких називав "колеса", щоб в туалет сходити. Вони були завжди поруч".
Історію захисника дивіться у репортажі редакції Суспільне Вінниця.
