"Публіка не була готова до п'єс Лесі Українки", – Тетяна Кравченко

"Публіка не була готова до п'єс Лесі Українки", – Тетяна Кравченко

"Публіка не була готова до п'єс Лесі Українки", – Тетяна Кравченко Суспільне

П’єси української письменниці Лесі Українки не були популярні за її життя. Перша вистава "Блакитна троянда" отримала розгромні рецензії. Її п’єси вважалися не сценічними, а український режисер Микола Садовський відмовився ставити "Лісову пісню". Хто популяризував п’єси письменниці та чому Леся Українка відвідала Кіровоградщину, розказала завідувачка заповідника-музею Івана Карпенка-Карого "Хутір Надія" Тетяна Кравченко на Українському радіо Кропивницький у програмі "Радіодень".

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки дізнавайтесь про письменницю більше.

Різні грані Лесі Українки

Лариса Петрівна Косач відома як письменниця, поетка, перекладачка, культурна діячка, фольклористка, учасниця українського феміністичного руху. Вона зібрала й наспівала 200 народних мелодій та заснувала літературний гурток "Плеяда". Навчилася читати в 4 роки, в 5 сама писала листи, розказала Тетяна Кравченко:

"В 9 років вона написала перший вірш. В 13 вже були дві публікації. В 14 – опублікувала поему "Русалонька" та два переклади п’єс Гоголя. Леся Українка писала все життя. За 35 років письменницького стажу вона написала більше 270 віршів. До того ж, писала прозу".

Крім цього, поетеса вчилася грати на фортепіано та займалась живописом.

"Грати на фортепіано її вчила перша дружина Миколи Лисенка Ольга О'Коннор. Але хвороба не дала дитині розвинути ці здібності. Про це вона жалкувала усе життя. Вона писала в листі дядькові: "Мені часом задається, що з мене вийшов кращий музика, ніж поет". А ще вона в молодості гарно малювала олійними фарбами. Про це згадує її мама Олена Пчілка".

Леся УкраїнкаВікіпедія

Леся Українка разом з матір'ю Оленою Пчілкою

Леся Українка знала сім мов і вільно ними перекладала.

"Пізніше ці здібності їй дуже допомогли. У скрутний час вона заробляла репетиторством та перекладом".

П’єси Лесі Українки не були популярні за її життя

Батьки Лесі Українки товаришували з родиною письменника, драматурга та театрального діяча Михайла Старицького. Він першим прочитав її п’єсу "Блакитна троянда". Вона часто бачилась з акторами та режисерами театру корифеїв – першого українського театру, розповіла Тетяна Кравченко.

"Коли вона лікувалася в Ялті, відправила лист до мами. В ньому писала про те, що недалеко від неї живуть акторки Марія Старицька та Марія Заньковецька. Але через їх репетиції вони не мали часу на зустрічі. До речі, Заньковецьку вона вважала однією з тих, хто може грати її п’єси".

Театр корифеїв декілька разів пробував ставити п’єси Лесі Українки. Першим спробував письменник, актор та режисер Марко Кропивницький у 1899-му році в Києві. Вистава отримала негативні рецензії.

"Були ще дві спроби. В 1900-му рік в Одесі і 1908-му в Києві. Схвальних відгуків не було. Збори не пішли. Тому всі вважали, що "Блакитна троянда" провальна п’єса".

Майже рік велися перемовини з українським режисером Миколою Садовським, щоб поставити "Лісову пісню". Його намагались переконати акторки Марія Старицька та Людмила Старицька-Черняхівська. У режисера були вимоги: дозволити йому переробити п’єсу. Але Леся Українка відмовила. І п’єсу не поставили.

"Були ще спроби у школі Миколи Лисенка. Марія Старицька ставила "Блакитну троянду". Навіть була одна випускна вистава. Але, знову ж таки, великого розголосу не було. Це були поодинокі виступи. За життя не склалося".

Тетяна Кравченко називає три причини, чому п’єси Лесі Українки не були популярні за її життя:

"Публіка не була готова до її п’єс. Не було акторського складу, який міг би їх грати. І не було фінансової підтримки".

"Публіка не була готова до п'єс Лесі Українки", - Тетяна КравченкоВікіпедія

Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

Коли настала популярність

Після смерті Лесі Українки 1 серпня 1913 року Микола Садовський поставив п’єсу "Камінний господар" на гроші, які зібрала громада. Костюми та декорації брали напрокат, режисеркою стала Марія Старицька. Вистава була успішною та отримала схвальні рецензії, проте зібраних грошей вистачило на декілька постановок.

"Справжня популяризація творів Лесі Українки відбулася у Леся Курбаса. Прогресивний режисер з прогресивною молоддю. Його театр на той час був передовим, і в його постановці популяризувалися твори письменниці. Якщо до цього її драми вважалися не сценічними, то "курбасівці" довели протилежне. Після них почав ставити Шевченківський театр. І вже почали інші театри вводити в репертуар інші твори Лесі. За нашими дослідженнями, 15 театрів на той час ставили "Лісову пісню". Чотири ставили "Камінного господаря".

Леся Українка започаткувала новий жанр – філософсько-психологічну драму. До неї український театр був переважно соціально-побутовим.

Леся Українка і Кіровоградщина

Лариса Косач відвідувала Кіровоградщину. Причиною став український публіцист та громадський діяч Микола Левицький. У 1896-му він організував аграрні спілки. Тобто 4-6 родин із села збиралися в кооперативи та вели спільне господарство.

"Цим Леся Українка як трудова жінка свого часу цікавилася. Їй була цікава організація цих кооперативів, статути, умови. В листі до своєї сестри вона пише: "Будь ласка, я тобі посилаю статут Левицького і їх артільних спілок. Дай їх своєму чоловікові. Хай він взнає, чи у вас в Болгарії є такі. І напиши мені". Це за рік до відвідин вона цікавилась артільною справою за кордоном".

Про відвідини Лесі Українки Микола Левицький написав у газеті "Рада" в 1913-му році після її смерті. Вийшла стаття "Над свіжою могилою".

"Він написав, що обімлів, коли побачив письменницю разом з її сестрою. Жінка, якій вже важко було пересуватися, приїхала подивитися його справу. Трішки відпочивши, вона захотіла поїхати подивитись спілки. Ми поїхали до Аджамки. Вона відвідала їх всі, їй було все цікаво. Переночувала у отця Олексія. І на другий день виїхала. І пізніше при зустрічі Леся Українка завжди розпитувала про справу Миколи Васильовича".

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше