Наслідком історії з НАБУ й САП, а також призначення керівника БЕБ стали додаткові перевірки працівників цих відомств на поліграфі. В НАБУ це мають бути регулярні перевірки для тих, хто має доступ до держтаємниці, а в БЕБ успішно перевірили й вже затвердили на посаді голови бюро Олександра Цивінського. Однак достовірність таких перевірок — актуальне питання. Вірогідність отримати помилковий результат тут зависока — і суди більшості країн дані поліграфів доказом у справі не вважають. При цьому, наприклад, частина відомств у США давно використовує метод для внутрішніх перевірок працівників. Що відомо про поліграфи й чи це псевдометод — розповідає Суспільне.
Давні питання до надійності поліграфа
Як взагалі працює поліграф? На тілі людини — пальцях рук, грудях, ногах — закріплюють датчики, що вимірюють фізіологічні зміни: серцебиття, дихання, тиск, електричний опір шкіри. Частота й глибина дихання вимірюються за допомогою пневмографів на грудній клітці. Серцево-судинна активність — манжетою для вимірювання тиску. Провідність шкіри — електродами, прикріпленими до кінчиків пальців. Вважається, що коли людина бреше, її психофізіологічні показники змінюються через зміну емоційного стану.
Перший зафіксований випадок використання "детектора брехні"
Перші спроби виявлення прихованої інформації за допомогою приладів, що фіксують фізіологічні реакції, датуються 1895 роком: італійський криміналіст Чезаре Ломброзо описав застосування гідросфігмометра. Це пристрій у вигляді балона з датчиками, в який засовують руку й щільно закривають. Датчики фіксують зміни кровʼяного тиску в руці.
У 1902 році, під час розслідування справи про вбивство дитини, Ломброзо використав цей прилад для допиту підозрюваного. Суд врахував результати, це посприяло виправданню підозрюваного.
Американська психологічна асоціація (American Psychological Association, APA) у 2019 році у своєму дослідженні писала: немає жодних доказів того, що у випадку брехні людські тіла реагують за усталеною моделлю. Можна обманювати незворушно, а можна хвилюватися, кажучи правду. Фахівці APA радили бути скептичними щодо будь-яких висновків, отриманих за допомогою поліграфа.
Частина вчених взагалі не визнають поліграфологію, вважаючи її псевдонаукою. У 2003-му Національна академія наук США представила результат чотирирічного дослідження про поліграфологію та її достовірність. Головна думка майже 400-сторінкового звіту: "Майже століття досліджень дає мало підстав для очікувань, що тест на поліграфі може мати високу точність".
Також у звіті APA йдеться про ще кілька нюансів того, як працюють чи можуть працювати поліграфологи:
- Найпоширеніший формат тестування для підозрюваних — тест із контрольними й релевантними запитаннями. Релевантні — це ті, що безпосередньо цікавлять слідчих (наприклад, "Це ви вбили свою дружину?"), а контрольні — досить широкі, стосуються минулого й просто показують, як людина реагує на "загрозливі" запитання (наприклад, "Ви колись зраджували чиюсь довіру?"). Вважається, що якщо людина каже правду, то більше переживає й сильніше реагує на контрольні питання, а не на релевантні. Бо релевантні зазвичай стосуються однієї недавньої події, яку підозрюваний точно пам’ятає, — а от про минуле людина може щось забути, тому й хвилюється більше. Отже, якщо фізіологічна реакція більш виражена на релевантні питання ("Вбив чи ні?"), поліграфолог робить висновок: його обманюють.
- Важлива проблема поліграфа — в тому, що він не відокремлює так зване "плацебо" від фактичного зв'язку між обманом та фізіологічними реакціями. Наприклад, якщо підозрюваний вірить в ефективність процедури — він сильно нервуватиме чи й взагалі зізнається в злочині. Тобто не поліграф викриє людину — а вона сама себе видасть. У такому разі "детектор брехні краще було б назвати детектором страху", пишуть експерти APA.
- Іще недостатньо досліджено, як на результати "детектора брехні" впливають освіта, інтелект або рівень вегетативного збудження людини.
- Інколи поліграфологи паралельно з перевіркою тілесних реакцій застосовують різні додаткові методи від простих фізичних рухів та психологічних втручань (наприклад, маніпуляцій) до фармацевтичних засобів, що змінюють збудження. У такому випадку поліграф — лише один з інструментів.
Суспільне поговорило зі спеціалістом-поліграфологом ОлександромЧерез особливості працевлаштування Олександр попросив не вказувати ані свого прізвища, ані місця роботи. Повні дані є в розпорядженні Суспільного., який працює здебільшого за американськими методиками та використовує апарат Axciton. Олександр розповів, що сучасний поліграф вимірює ті ж фізіологічні параметри, що й первинна модель 1938 року, яку сконструював дослідник зі США Леонард Кілер. Ідеться про кардіоактивність (серцевий ритм, артеріальний тиск), дихання та шкірно-гальванічну активність (електропровідність шкіри, потовиділення). Датчики для їх вимірювання — обов’язкові для апарата.
"Водночас за останні десятиліття відбулася повна цифровізація поліграфів, значно покращилося програмне забезпечення та якість сенсорів, а також з’явилася можливість підключення додаткових каналів на кшталт датчиків температури чи фотоплетизмографаВимірює зміни, що виникають при наповненні кровʼю дрібних судин.", — каже експерт щодо розвитку поліграфів.
На низку параметрів, які поліграфологи використовували раніше, зараз вирішили не покладатися через їхню низьку точність або відсутність істотного впливу на результати тестування, додає фахівець. Це аналіз голосового стресу, аналіз мікровиразів обличчя за допомогою камери, інфрачервона термографія обличчя та пупілометрія — вимірювання розширення зіниць.
Чи перевіряють на детекторах у Європі
В більшості країн континенту результати не вважають за докази в кримінальних процесах. Але є й винятки — наприклад, у Польщі з 1998 року експертиза з використанням поліграфа може вважатися доказом та однією із підстав виправдати людину чи визнати її винною. У Бельгії поліграфологічне тестування використовується в поліцейських розслідуваннях вже близько 20 років, а з початку 2021 року це врегульовано законом. У кримінальних справах Нідерландів поліграф не використовують, але тести на ньому в країні запровадили для контролю за сексуальними злочинцями. Суть у тому, щоб за допомогою "детектора брехні" помітити ризиковану поведінку фігуранта або його моделі мислення ще до того, як вони посиляться чи проявляться в житті. Цієї ж категорії злочинців перевірки на поліграфі стосуються у Великій Британії та Німеччині. У першій країні таке тестування обовʼязкове для тих, які перебувають в умовно-достроковому звільненні за вчинення сексуального насильства. У другій перевірку на поліграфі допускають лише як доказ у справах щодо сексуального насильства над дитиною.
Аргументи проти широкого застосування методу, крім його сумнівної надійності — в тому, що він може порушувати права людини. Наприклад, так слідство може дізнаватись чутливу персональну інформацію про людину й використовувати її надалі. Також перевірки на "детекторі брехні" можуть погіршити репутацію вже покараних людей, стати засобом тиску на них — а якщо людина має особливості психічного чи фізичного здоровʼя, поліграф може видавати хибні результати.
Негативне ставлення до перевірок на поліграфі зафіксоване на рівні загальноєвропейських інституцій. Європейська рада із захисту даних та Європейський інспектор із захисту даних виступають проти штучного інтелекту в поліграфології як для державних, так і для приватних організацій. А Європейська асоціація поліграфів (EPA) пише, що поліграф "не є панацеєю і не замінює ретельного розслідування чи надійних судових процесів", але може бути доцільним саме в нагляді за сексуальними злочинцями — якщо час від часу тестувати засуджених на поліграфі про їхні думки, це створює баланс між соціальним захистом для суспільства та реабілітацією самих правопорушників, адже вони й самі можуть по-новому оцінювати скоєне.
Водночас EPA пропонує підходи ЄС до використання поліграфу:
- не порушувати права злочинців, прописати чіткі форми згоди й регламентовані набори питань, забезпечити захист даних;
- психологи, наглядачі, правоохоронці та захисники жертв мають налагодити ефективну співпрацю;
- треба постійно оцінювати якість програмного забезпечення;
- створити загальноєвропейські протоколи — хто має право тестувати на поліграфі, як часто це робити і як інтегрувати результати в систему нагляду за людиною, яку перевіряють.
Як поліграфи використовують у США
Ненадійність даних із поліграфів — широко відомий у Сполучених Штатах факт. Наприклад, колишній агент Міноборони США Томас Мауріелло провів на "детекторі брехні" близько 1200 тестів і каже, що апарат не виявляє брехню. З його досвіду — симпатична нервова система, зміни якої видно на кривій, може активуватися з багатьох причин. "Коли ми сприймаємо загрозу, чи то фізичну, чи психологічну, наша фізіологія змінюється, і поліграф виявляє ці зміни в тілі", — уточнив Мауріелло. А адвокат Річард Бен-Веністе, колишній прокурор у справіСкандал, пов’язаний зі спробою встановити прослуховування в штаб-квартирі Демократичної партії у Вашингтоні під час президентської виборчої кампанії 1972 року. Він призвів до відставки президента Річарда Ніксона, який хотів зам'яти справу. про Вотергейтський скандал, говорив, що поліграф — це "корисний інструмент для звичайних людей, але не для тих, хто працює в контррозвідці і знає, як його обдурити".
Усе це не заважає США бути найбільшим ринком для поліграфології. У країні щороку проводять близько 2,5 мільйони поліграфічних тестів, цей ринок оцінюється у $2 мільярди. Вартість одного тестування — від $700. На детекторі перевіряють кандидатів на роботу в правоохоронних, пожежних та інших як локальних, так і федеральних відомствах країни. Цього квітня ФБР, Міністерство внутрішньої безпеки та Міністерство оборони почали використання поліграфів, щоби виявити потенційні витоки інформації в пресу. Заступниця міністра внутрішніх справ Трісія Маклафлін пояснила це журналістам так: "МВС — це орган національної безпеки. Ми можемо, повинні і будемо проводити поліграфні тести персоналу".
Разом із цим у США діє Закон про захист працівників від використання детектора брехні. Він забороняє більшості приватних роботодавців використовувати поліграфи як для попередньої перевірки, так і під час роботи. Роботодавці, як правило, не можуть вимагати проходження перевірки на поліграфі від жодного працівника чи кандидата на посаду, а також не можуть звільняти, застосовувати дисциплінарні стягнення або дискримінувати працівника чи претендента на роботу за відмову пройти тест.
Коли поліграфи помилялись
Співробітник Центрального розвідуправління США Олдріч Гейзен Еймс у 1991 році відповідав на запитання про своє раптове збагачення. Еймс успішно пройшов перевірку на поліграфі, хоча на той момент він вже шість років шпигував на користь Комітету державної безпеки СРСР і отримав від нього $2,5 мільйони. Згідно зі звітом генерального інспектора ЦРУ, Еймс хвилювався, бо вважав поліграф лотереєю. Він гадав, що навіть якщо казатиме правду, можуть виникнути проблеми. Але все минулось.
Еймс потім зізнавався, що КДБ ніколи не вчило його дурити поліграф. Радянські шпигуни порадили Еймсу "просто розслабитися, не хвилюватися, бо йому нічого боятися".
У 1994-му Еймс визнав себе винним і отримав довічне увʼязнення. Дружину Олдріча теж визнали винною й присудили 5 років тюрми. Вона теж успішно надурила поліграф, а тоді підбурювала Олдріча до шпигунства й допомагала йому в цьому.
У 1996 році Крістін Банч з американського штату Індіана засудили за вбивство свого трирічного сина. 17 років вона провела у в’язниці за нібито умисну пожежу, в якій загинула дитина. Жінку реабілітували у 2012-му, коли експертиза того, як спалахнуло полумʼя, проявила нові деталі. Під час слідства в 90-х Банч хотіла довести свою невинуватість, пройшовши тест на поліграфі. Однак після нього, за словами жінки, оператор поліграфа сказав їй, що знає: це вона вбила сина.
Поліграфолог про доцільність і достовірність методів "детектора брехні"
Олександр запевняє, що точність сучасних поліграфів у виявлені обману може сягати 95%. Результативність залежить, зокрема, від кваліфікації поліграфолога, обраної методики для проведення опитування, психофізіологічного стану опитуваного, умов проведення тесту та системи оцінювання отриманих результатів.
На сьогодні результати опитування з застосуванням поліграфа мають для державиНа сьогодні українське законодавство комплексно діяльність поліграфологів та використання поліграфа не регламентує. Державні органи та підрозділи керуються законами та підзаконними актами, які передбачають можливість застосування поліграфа у своїй діяльності. Зокрема, це Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" та Закон України "Про Бюро економічної безпеки України" лише орієнтовне значення як один із факторів, який можна врахувати при прийнятті рішень. За словами Олександра, результати тестування на "детекторі брехні" можна використати в судах за таких умов:
- це лише один із доказів винуватості чи невинуватості особи;
- опитування провів сертифікований поліграфолог, дотримавшись затверджених методик і валідних форматів, що відповідають міжнародним стандартам;
- перевірка була добровільною;
- тестування зафіксували на відео чи аудіо (суд може врахувати цей запис як доказовий матеріал, бо під час опитування людина може повідомити слідству важливу інформацію чи навіть зізнатися у вчиненні злочину);
- за потреби поліграфологу дають можливість виступити в суді, щоб роз’яснити методологію та інтерпретацію результатів.
Загалом, переконаний Олександр, перевірки на поліграфі мають застосовуватись у державних органах як "один із превентивних механізмів забезпечення доброчесності, надійності та професійної придатності". Зокрема це доречно для посад, які передбачають доступ до державної таємниці та значних управлінських і фінансових ресурсів.
