30 липня 1974 року досягнув пікової точки Вотерґейтський скандал, пов’язаний зі спробою встановити прослуховування в штаб-квартирі Демократичної партії у Вашингтоні під час президентської виборчої кампанії 1972 року. У цей день Верховний суд США зобов'язав президента Річарда Ніксона надати магнітофонні записи розмов у Білому домі, на яких були докази того, що він намагався "зам'яти" скандал і віддав розпорядження директору ФБР закрити справу. Як наслідок, Конгрес розпочав процедуру імпічменту і Ніксон подав у відставку.
Суспільне зібрало цікаві факти про один із найбільших політичних скандалів у новітній історії.
1) До скандалу були причетні високопосадовці
Уранці 17 квітня 1972 року 27-річний офіцер Карл Шлоффлер, який працював під прикриттям, заарештував п'ятьох чоловіків, причетних до проникнення і незаконного прослуховування у штаб-квартирі Демократичної партії в готелі "Вотерґейт" у Вашингтоні.
Троє з арештованих були кубинськими емігрантами, один — натуралізованимНатуралізація – процес надання іноземцю громадянства певної країни уповноваженими на те органами кубинцем і один, Джеймс Маккорд, — колишнім агентом Центрального розвідувального управління (ЦРУ). У приміщенні, в якому провели арешт, знайшли апаратуру для прослуховування, відеокамери, плівки з записами і три ручки-пістолети зі сльозогінним газом.
18 червня з'ясувалось, що Маккорд працює в службі безпеки Комітету за переобрання президента Річарда НіксонаКомітет з переобрання президента – офіційно це була фандрайзингова організація, яка займалася збором коштів для кампанії за переобрання Річарда Ніксона президентом США. Впродовж наступного місяця до списку людей, пов'язаних з заарештованими раніше чоловіками, додалися фінансовий радник Комітету Гордон Лідді та колишній високопоставлений службовець Білого дому Говард Гант.
У березні 1973 року всіх сімох обвинувачених суд визнав винними. Під час оголошення вироку суддя зачитав лист Маккорда, де той розповідав, що всі дії санкціонувалися Білим домом, а операцію "прикривали" найвищі урядові організації.
Крім того, 17 травня того ж року почались сенатські слухання Вотерґейтської справи, де з’ясувалося, що колишній генпрокурор Джон Мітчел знав про прослуховування в Білому домі. Також стало відомо, що представники Комітету прослуховували тисячі громадян.
2) Попри скандал, Ніксона вдруге обрали президентом
У серпні 1972 року Ніксон заявив, що розслідування завершено, а жоден зі службовців Білого дому не має стосунку до інциденту. Уже в вересні того року Маккорд, Гант, Лідді та чотири кубинці постали перед федеральним судом за вісім документально підтверджених фактів проникнення у штаб-квартиру Демократичної партії.
У вересні та жовтні 1972 року у The Washington Post журналісти Карл Бернстайн і Боб Вудворд опублікували матеріали, в яких підтверджується, що прослуховування й шпигунство санкціонувалися Комітетом за переобрання Ніксона та проводилися з відома Білого дому. Попри скандал, у листопаді 1972 року Річарда Ніксона обрали президентом на другий термін.
3) Ніксон став першим президентом США, який подав у відставку
30 липня 1974 року Верховний суд США зобов'язав президента Річарда Ніксона надати спеціальному прокуророві Леону Яворському магнітофонні записи розмов у Білому домі. У той же день юридичний комітет Конгресу США розпочав процедуру імпічменту.
Зважаючи на кількість фактів, що підтверджують порушення, та розпочату процедуру імпічменту 9 серпня 1974 року Річард Ніксон став першим президентом США, який подав у відставку.
Той факт, що Ніксон подав у відставку до того, як питання розглянув Сенат, дало можливість його наступникові Джеральду Форду звільнити Ніксона від будь-яких кримінальних переслідувань щодо Вотерґейтської справи, що він і зробив 8 вересня.
Читайте також: "День незалежності США. 10 фактів, про які варто знати"
4) "Вотерґейт" став загальною назвою
Слово "Вотерґейт" увійшло в політичний словник багатьох мов світу. Цим словом зазвичай позначають скандали, які можуть призвести до краху політичної кар'єри. Другий корінь в назві готелю "ґейт" став суфіксом, який використовують для опису скандалів, що набули широкого розголосу в країні або світі, чи стосуються топ посадовців.
Серед останніх прикладів Дизельґейт – афера концерну Volkswagen, суть якої полягає в тому, що в автомобілях компанії вмонтовували нелегальне програмне забезпечення, щоб обійти місцеві стандарти захисту середовища. Під час стендових перевірок вмикалися фільтри, які змінювали режим роботи двигуна й суттєво знижували рівень викиду шкідливих газів. При звичайному використанні двигуна під час руху пристрій вимикав фільтри, і викиди шкідливих речовин багаторазово перевищували допустимі норми.
5) Скандал став частиною масової культури
Через два роки після відставки Ніксона вийшов фільм "Вся президентська рать", у написанні сценарію до якого взяли участь обидва журналісти-розслідувачі. Фільм отримав чотири "Оскари": за кращу чоловічу роль другого плану, кращий адаптований сценарій, кращі декорації й кращий звук.
У 1995 році вийшов фільм "Ніксон", в основу якого ліг скандал, а, наприклад, у фільмі "Хранителі" 2009 року взагалі розгортається альтернативна історія, де Ніксон пережив Вотерґейт і послідовно обирався на кілька президентських термінів.
У 2006 році за мотивами Вотерґейту була поставлена п'єса "Фрост проти Ніксона", а у 2008 за п'єсою зняли однойменний фільм. Згадки про справу можна також побачити й у багатьох серіалах, наприклад, в "Секретних матеріалах" та "Квантовому стрибку".
Читайте також: "Манафорт, Паваротті, Аль Капоне. Найгучніші світові скандали, пов'язані з несплатою податків"