У селищі Орілька на Харківщині попрощалися з 22-річним захисником Маріуполя Давидом Форті — він загинув під час евакуації поранених. Поховати сина родині вдалося через сім з половиною місяців після загибелі.
Давид родом з селища Орілька, розпочав військову службу у 19 років: спершу підписав контракт з Нацгвардією, брав участь в антитерористичній операції у Донецькій області. Згодом перевівся в полк "Азов", де працював парамедиком, розповів Суспільне Харків батько Давида Михайло Форті.
"Спершу хотілося служити під прапором елітного підрозділу, а потім "Азов" став їхнім життям. У них і братство особливе. "Азов" досить згуртований колектив", — говорить Михайло.
Син загинув 26 квітня на заводі "Азовсталь". Цьому передували тяжкі бої, про які вони з дружиною дізнавалися з телефонних розмов, каже Михайло.
"Розповідав про авіаобстріли, мінус три поверхи пробивало там, де вони укривалися. Бої дуже сильні були, з їжею проблеми були. Дзвонив, казав: "Замовте піцу, бо дуже хочеться їсти". Там вже і трапилася з ним біда під час евакуації поранених. Він фельдшером був", — говорить Михайло.
"З квадрокоптера скинули гранату, коли вона падає на землю, то підстрибує на 1,5 метра над землею, вражає все навколо осколками. І осколок цей прилетів моєму сину в шию, і в голову", — каже мати Давида Тетяна Брайко.
Востаннє з сином вдалося поговорити телефоном за два дні до загибелі.
"Через Instagram вийшов на зв'язок і ми поговорили. Вони вже тоді розуміли, вони вже тоді прощалися. Його останні слова, сказав: "Якщо щось трапиться, поставте красивий пам'ятник", — згадує батько.
Про смерть родина дізналася наступного дня від побратимів Давида.
"Після того тиша була, без евакуації. Незрозуміло, коли тіла віддаватимуть. Потім потрохи почали видавати. Спершу неопізнані були. І оце за сім з половиною місяців — збіг ДНК. Викликали до Києва, і там вже проводили упізнання", — каже Михайло.
7 грудня у Києві з Давидом попрощалися побратими, там його кремували, 9 грудня бійця поховали вдома, в Орільці.
"Це дуже тяжко, я дуже співчуваю тим батькам, які досі не можуть знайти й поховати своїх дітей. Вже упокоїлась його душа і заспокоїлась наша душа, що наша дитиночка вдома: його немає з нами, але він поряд. Ми кожного дня можемо сходити на кладовище, поговорити з ним", — сказала Тетяна.
У травні Давиду мало виповнитися 23 роки.
"Наш Давид Форті був найкращим. Він вмів товаришувати, він любив друзів, він вмів жити не тільки для себе, а жити для всіх. Він був найкращим, найщирішим другом", — згадує вчителька полеглого військового Світлана Сіряк.
Указом президента Давид Форті посмертно нагороджений медаллю "За військову службу України" та орденом "За мужність" III ступеня.
Читайте також
"Кожен день питає, де тато": на Харківщині родина чекає на повернення з полону захисника "Азовсталі"
