На сьогодні у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ українці їдуть здобувати освіту за кордон. Так зробила і випускниця ліцею №1 Житомира Людмила Кутня, яка у 2023 році отримала на національному мультипредметному тестуванні 600 балів із трьох предметів.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з Людмилою про особливості навчання за кордоном, війну та пошук спільної мови з поляками.
Як обрали професію та на кого зараз навчаєтеся?
Зараз я навчаюся в медичному університеті у Познані. На лікаря я пішла, тому що насамперед хочу допомагати людям, це мені приносить задоволення. Мої батьки теж лікарі, я бачила цю професію і те, що вони роблять, мені також сподобалося.
Які були труднощі, наприклад, з термінологією (оскільки вивчали українською, а зараз польська)?
Перед тим, як вступати до університету, я навчалася на курсі з польської мови, де ми вивчали і деякі предмети, наприклад, хімію, біологію та фізику, там була і термінологія. Тому, коли я зайшла в університет, не було з цим особливо труднощів, бо багато слів вже знала, інше можна зрозуміти з контексту чи перекласти.
Як вам живеться за кордоном?
Мені це подобається. Хоча я сумую з Україною, бо це моя рідна країна, де я народилася та виросла. Але у Польщі мені комфортно, я рада, що я обрала для себе саме такий шлях.
Чи було важким в цілому питання мови? Як адаптовувалися?
У цілому ні, оскільки я проходила підготовку й мову знала. На сьогодні з розумінням мови, з читанням все добре, складніше давалося спілкування, коли треба передати свої думки. Але знову ж таки все вирішує практика, чим більше говорити, тим краще стає мова.
Як шукали спільну мову за кордоном з однолітками/викладачами? Знайшли друзів?
Взагалі я не можу сказати, що викладачі та однолітки тут у Польщі відрізняються особливо від українських. Ми дуже схожі за менталітетом і спілкування не є якимось особливим, розуміємо один одного, попри можливо якісь там мовні аспекти теж. Я не завжди можу якось правильно виразити свою думку, це теж вирішує практика. Друзів знайшла, насправді поляки дуже привітні, попри стереотип, що вони зараз якось негативно налаштовані до українців.
Де ваші рідні та як підтримуєте зв'язок?
Близькі знаходиться в Україні, це і сім'я, і друзі. На сьогодні спілкуємося з усіма, підтримуємо зв'язок зі шкільними знайомими.
Приїжджаєте додому?
Я приїжджаю додому кожні канікули, це тричі на рік. І щоразу я повертаюся, звичайно, проводити час із батьками та з друзями, тому що я за усіма сумую, хоча я живу ніби в інших країнах, ніби мені тут більше подобається, але багато рідних саме тут, в Україні.
Чи підтримують якось у вашому закладі ситуацію з війною в Україні?
Мені здається, зараз на ці теми вже особливо не говорять — тобто раніше у 2022 році, думаю, тут була підтримка більша, але зараз уже якось з часом все-таки менше звертають увагу на ситуацію, яка відбувається в Україні.
Чи плануєте повертатися до України?
Наразі переді мною ще майже шість років медичного університету й інтернатура, тому найближчим часом на постійне проживання не планую повертатися. Та і в цілому, звичайно, якщо дивитися на перспективи, то і через років 10 не планую і хочу після закінчення університету теж продовжувати своє життя тут.
Які б ви могли дати пораду підліткам стосовно навчання, аби скласти добре іспити? Та чи могли б рекомендувати навчання за кордоном?
Треба підходити до навчання з регулярністю. Це не потребує якихось таких тектонічних зусиль, але вкласти працю треба. А другий момент — це те, що на навчанні та іспитах життя не закінчується. А що стосовно навчання за кордоном, то однозначно рекомендую, оскільки тут набагато краще якість навчання, у сам процес держава вкладає гроші, освітні заклади розвиваються, в Україні, на жаль, зараз інший пріоритет.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
