Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну фронтмен гурту "Антитіла" Тарас Тополя разом з іншими учасниками колективу вступив до лав Територіальної оборони Збройних сил України. Музиканти в складі 130 батальйону захищали Київщину, а згодом — Харківщину. Зараз гурт займається волонтерством: "Антитіла" збирають гроші на потреби військових та цивільних, які постраждали від війни. В інтерв'ю журналістці Суспільного Марії Кравчук Тарас Тополя розповів про військову службу, музику, волонтерство, допомогу воїнам та про найближчі творчі плани гурту "Антитіла".
Як "Антитіла" зустріли повномасштабне російське вторгнення? Як змінилося життя гурту?
Прокинулися вночі і все стало зрозуміло. На околицях Києва вже точилася війна, лунали вибухи. Вранці я спорядив кохану дружину з дітьми, і вони з моїм татом виїхали на схід країни, якомога далі. А я, Сергій Вусик та Дмитро Жолудь пішли добровольцями в наш 130 батальйон.
Які завдання виконували?
Спочатку ніяких. Ми просто прийшли, щоб долучитися, там була велика черга, ми довго чекали. Врешті-решт нам дали завдання надавати першу медичну допомогу, як парамедики. Спочатку ми працювали на північних околицях Києва та на Київщині. Роти нашого батальйону і в Ірпені та Бучі працювали. Після того як виштовхали москалів з Київщини, наш батальйон відправився на посилення в Харків і ми почали працювати на околицях Харкова, в Харківському районі, скажу так – на північ, північний схід та схід навколо Харкова.
Чи мали ви до того навички в медицині, можливо, навчання проходили?
Курси були. Також ми ж з 2014 року працювали як волонтери і багато-багато медицини відвезли на фронт за той період з 2014 по 2016 роки. Тому ми знали, з чого складається військова аптечка, як працюють девайси в цій аптечці, і вміли їх застосовувати.
Одна справа — знати, а зовсім інша — використовувати ці знання на практиці.
І ця практика прийшла. Це були стресові ситуації, але наша команда працювала, і у нас не було жодного пораненого, якого б ми не встигли довезти до стабілізаційного пункту.
У вас є місце для творчості під час війни? Чи писалась вам музика під час служби?
Ні, музика не писалася. Вимушено ми створили український текст до пісні "2step" Еда Ширана — коли він запропонував, ми розуміли, що нам треба це зробити. Це дуже хороший інструмент донести світу про війну в Україні. Нові пісні почали виникати вже після того, як ми були виведені з фронту.
Як ви почуваєтеся після повернення з фронту на сцену?
Це справа нашого життя, і ми заради цього колись зібралися. Наразі це велике щастя та цінність, що ми можемо продовжувати давати концерти. По-перше, ми живі, бо було багато ситуацій, коли ми могли не повернутися додому ніколи. Тому ми цінуємо той момент, що ми на сцені, граємо і що до нас приходять люди.
Чи змінилися ваші погляди на життя після того, як ви побували на фронті?
Мої цінності не змінилися. Як було найвищою цінністю, коли рідні та близькі поряд, щось людське, просте, нематеріальне – так воно й залишилося. Особливо, коли ти бачиш руйнування, коли ти бачиш, що в один момент життя можуть забрати, ти починаєш більше цінувати це життя. Робити щось, в чому ти собі відмовляв, що відкладав на потім: обійми, поцілунки, моменти разом з рідними, близькими – ще більша цінність цього піднялася.
Артисти, які співали російською мовою до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, чи відповідальні вони за поширення російського наративу в Україні?
Я не беруся сказати, що вони відповідальні. Я не той, хто судить. Я можу сказати, що російська мова це код, такий як і українська мова – це код, стратегічна річ. Росіяни через мову завжди просували свої наративи. Це зіграло з нами, українцями, злий жарт. На жаль, дехто послуговується російською мовою і дуже багато її розуміють, відповідно, росіяни мають змогу впливати через ЗМІ, інтернет, YouTube, використовуючи російську мову, доносити свою пропаганду до голів та сердець українців. Чого вони не можуть робити до інших народів, які не розуміють російську. І це факт.
Ви створили благодійний фонд "Антитіла". Розкажіть про його діяльність.
Ми допомагаємо здебільшого військовослужбовцям, і це великі об’єми, які ми акумулювали протягом цих років. Зараз не буду перелічувати нюанси і деталі, але це десятки мільйонів гривень. Тільки зі світового туру ми привезли 650 тисяч доларів на закупівлю аптечок. Нещодавно були в Британії, привезли 2,5 мільйона гривень. Ми підтримуємо Головне управління розвідки та підрозділи, які звертаються до нас, а також наш 130 батальйон 41 бригади. У нас також є напрямок – діти загиблих наших побратимів, їх, на жаль, вже майже 60. Ми зобов’язалися допомагати цим дітям і їхнім матерям до повноліття. На це також йде велика сума грошей. Ми організовуємо відпочинки, наприклад, цього літа вони їздили на море в Болгарію. Щось наступного літа придумаємо обов’язково. Ми намагаємося робити те, щоб робив би тато, якби він був живий: освіта, медицина, відпочинок, подарунки на день народження.
Нещодавно у вас був волонтерський збір в рамках якого ви продавали квитки на ваш концерт в Ялті. Розкажіть про цей збір.
4,5 мільйона гривень з проданих квитків на майбутній концерт в Ялті пішли на потреби спеціальних підрозділів ГУР. Ми дещо закупили — не можемо розповідати, що це саме, але воно вже працює на кримському напрямку. Ми продовжуємо збір. Квитки досі продаються. Ви можете придбати квиток і він буде дійсний, а гроші з нього підуть на ГУР. В майбутньому після перемоги обов’язково буде концерт, і всі квитки будуть дійсні, так що зберігайте їх, якщо вони у вас є.
Що для вас означає бути музикантом під час війни?
Це виконувати певну місію – робити людям легше, як мінімум. Пісня допомагає вийти з глибокої депресії, пройти важкі стани, розрядитися. А ще артисти й музиканти – інфлюенсери України тепер. На нас лежить місія доносити правду про українську війну всьому світу.
Які у вас творчі плани на майбутнє?
Зараз ми у всеукраїнському турі, ще навіть не перетнули його екватор. Ми будемо щодня мати концерти, а потім повернемося в Київ і будемо працювати над новими піснями. Плануємо нові відеокліпи. Та звісно ж будемо продовжувати наш проєкт "Culture vs War" (Культура проти війни), який був у нас в Америці, Європі і далі ми маємо його розширити для глобального Півдня.
Повну версію інтерв’ю з Тарасом Тополею дивіться на YouTube Суспільне Житомир
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
