Олег Маломуж – режисер мультфільму "Мавка. Лісова пісня". Він відвідав один із показів у Житомирі, де поспілкувався з глядачами і дав інтерв'ю Суспільному Житомир.
Мультфільм вийшов у прокат другого березня 2023 року. Сценарій написаний за мотивами драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки.
"Мавку" створювали вісім років. Чому стільки часу?
Це нормальний термін для виготовлення такого проєкту. Той самий Pixar, Disney досить довго працюють над розробкою своїх проєктів. Просто на етапі розробки сценарію, самої історії, ці компанії про проєкти не розповідають. "Мавка" ж була заявлена тоді, коли перебувала на девелопменті. Тоді був зроблений ролик для потенційних партнерів, міжнародної авдиторії, аби побачити їхню реакцію. Такі заходи можуть бути навіть закритими – для того, щоб не виходила інформація про те, що є в розробці. Але в нашому випадку це було зроблено публічно і "Мавку" дуже сильно полюбили. Проєкт усім сподобався і його почали чекати. А очікування – це завжди про те, що за пів року проєкт з'являється на екранах. Саме через цей момент було багато питань. Хоча насправді розробка самої історії на великих студіях може тривати 3 – 4 роки, поки там не зрозуміють, що можна запускати виробництво. Ну а ми стикнулися з досить непростими випробуваннями – той самий коронавірус, під час якого ми переформатувалися і студія підлаштувалася під віддалену роботу. І потім у нас сталася ще й повномасштабна війна. Тоді були думки призупинити проєкт, але ми все ж таки продовжили роботу над ним через два тижні після початку повномасштабного російського вторгнення. Ми зрозуміли, що те, як ми організували роботу студії під час коронавірусу, дало нам змогу працювати віддалено. Ми перевозили навіть в інші міста комп'ютери, щоб люди могли працювати дистанційно. Це дало нам можливість завершити проєкт і, попри всі негаразди, мати прем'єру.

Чи не страшно було випускати мультфільм у прокат під час повномасштабної війни? Адже є менше майданчиків для поширення, крім цього, можливо, менші касові збори. Є ж такі ризики.
Про це було багато дискусій: чи показувати мультфільм в Україні пізніше, ніж у світі. Але ми розуміли, що глядач нам, можливо, цього не пробачить. І тоді ми вирішили, що краще показати, навіть коли така ситуація з кінотеатрами, з меншою кількістю екранів. І, як показав результат, – а ми не очікували аж такого резонансу, – таких відгуків гарних і просто походів у кіно цілими школами, сім'ями, по декілька разів – ми вийшли ідеально вчасно в Україні, на мій погляд.

Можливо тому, що в самих українців є зараз сильний запит саме на українське?
На українське – так, але головне, на мою думку, те, що наш проєкт їм дає ресурс, дає можливість знову повірити в себе, повірити в те, що ми подолаємо будь-які проблеми. І це дуже надихає. Бо і відгуки про "Мавку" саме на цьому й концентруються. В нас був найемоційніший відгук – що після цього мультфільму хочеться народжувати дітей. А Ви розумієте, як під час війни взагалі важко про це думати. Якщо людина настільки отримала ресурс, що їй хочеться, то ми зробили дуже велику роботу зі станом людини. І це зробив анімаційний мультфільм. Це про те, що він може піднімати якісь дитячі спогади, може працювати і на дорослу авдиторію. В нас багато відгуків саме від бабусь, які йдуть із подругами на мультфільм, розумієте? І це ідеальний приклад, як це може спрацювати, і як анімація працює в країні.

Я не тільки від Вас, а й від режисерів та сценаристів інших фільмів, які виходили нещодавно, теж чула, що у людей є запит на українські фільми. Вони хочуть це дивитися і таким чином трохи абстрагуються від тієї реальності, яка нас оточує.
Говорячи про сценарій. Згодна з Вами, що відгуки переважно хороші – ті, які я бачила. Але серед них зустрічала, що от занадто переінакшили все-таки "Лісову пісню".
Ну, це ж за мотивами.
Так, я розумію, що таке "за мотивами". Тобто Ви б так і відповіли глядачам, які про це питають?
Так, це саме про це. Бо якщо брати екранізацію, то це була б трагедія. Наразі це добиває. Якщо говорити про маленьких глядачів, уявіть їх психіку, якщо в мультфільмі показали героя, якого вони полюбили, а потім цей персонаж гине. Це втрата. Діти важко переживають втрату своїх домашніх улюбленців, а це може бути навіть більше, ніж улюбленці, бо дитина вірить в цього персонажа, і він має давати дитині надію. Має давати ресурс. Тому геппіенд тут не просто шаблон, про який можна сказати, що це ж всі роблять. Це якраз те, що вибудовує в дитині і в цілій нації бажання жити далі. Я от був на лекції в студентів, які займаються театром, і сказав: якщо ви можете розказати історію, яка надихає, робіть це. От зараз такі історії дуже потрібні. Бо страхів, переживань, травм нині вистачає просто з головою. І ми маємо цьому протиставити позитивне мислення.
І ще один момент: Леся Українка писала це в такій формі, десь дорослій, а в нас авдиторія 0+. І я вже на другому проєкті розумію, наскільки важливо, коли робиш проєкт для сімейного перегляду, адаптовувати важкі і трагічні історії для маленької аудиторії. Для цього туди додається багато інгредієнтів, які не ми винайшли, це робиться в анімації по всьому світу. Туди додаються маленькі персонажі, які поруч із героями, допомагають їм.


Ще хочу повернутися до того, що проєкт робився довго, і люди його дуже чекали. Як Ви і команда сприймали реакцію українців на зміни в анімації? Бо спочатку показали одну Мавку, потім її змінили, й інших персонажів теж. Реакція була неоднозначною все ж.
Це було складно, і складно це не те слово. Це було таке випробування – відчути несхвальні відгуки, як до цього ставитися і як з цим працювати. Це був для мене один із дуже важливих кейсів про те, як працювати з глядачами, якщо тебе не зрозуміли, або якщо у них були інші очікування. Ти маєш донести інформацію для чого ти це робиш. Після зустрічей зі студентами і авдиторією, де всі питали, чому Мавку змінили, я постійно пояснював, чому ми це зробили і чому це раціонально. Ці рішення постійно проговорювала креативна група, і вони були дуже важливими. Ми розповідали, чому Мавка "подорослішала", бо історія доросла. Можливо, можна було б дати цю історію одинадцяти- чи дванадцятирічній дівчинці, але ми вирішили, що вона має бути доросліша. Вона ухвалює такі рішення, відповідає за весь ліс і може понести цей тягар. Це дуже резонує з тим, що в нас зараз багато дітей, які зіткнулися з трагедіями, через які вони дорослішають тут і зараз. Вони за лічені дні переживають те, що люди переживають за десятки років. Наразі результат – у нас відгуки переважно такі, що зміна Мавки все ж на краще. І ще одне – це рішення дуже гарно сприйнялося міжнародною авдиторією. А це дуже важливо. У нас зараз є підтверджені договори з 80 країнами, де буде показана "Мавка".

Мова про прокат?
Так. Це ще один рекорд, це розповсюдження на широку авдиторію. Тобто одна справа – фестивальні фільми, які дивиться невелика авдиторія і немає широкого прокату, а інша справа – коли діти з інших країн дивляться нашу історію. Тут на покоління закладається ставлення, цікавість до нашої культури та історії.
Це дуже правильна річ – популяризувати зараз українське і якомога більше уваги привертати до нас і нашого народу.
Хочу повернутися до рейтингу 0+. Це правда, що на цей мультфільм дуже масово ходили люди різного віку, я сама це бачила у місцевих кінотеатрах. Чи вийшло у вас, на Вашу думку, сподобатись їм усім – дорослим, дітям – і як цього досягали?
Є принципи, на яких будується світ для різних вікових категорій. Тут є і ті маленькі персонажі, які є друзями головних персонажів, якщо вони не діти, а дорослі. Це такий рецепт, який допомагає дітям законектитися і разом із цими персонажами допомагати головним героям.
Окремо для різних вікових категорій робиться і гумор, і перевіряється він досить ретельно. Анімація відрізняється від кіно тим, що там на майданчику можна багато змінити, щось дограти. А в анімації ви спочатку усе це розробляєте, а потім тільки технічну частину і якість додаєте. Під час першої половини виробництва історія фіксується і далі майже не змінюється. Бо кожна хвилина виробництва – це дуже дорого.
Ще "Мавка" – це дуже гарний взірець того, як можна розповсюдити анімацію для дітей в ляльки, іграшки, бо дитина подивилася, полюбила героя і їй треба його пожмакати, з ним засинати. І це спрацювало. В нас і пісні є…

Так. Я бачила колаборації з ювелірним брендом, одягом – здається, там шкарпетки…
Так, дуже важко вже навіть перерахувати, скільки усього є під цим брендом. І це, наскільки я знаю, тільки початок.
А запит був? Тобто, як це працює: ці бренди зверталися до вас чи ви шукали комунікацію з ними, аби просувати мультфільм таким чином?
По-різному. На початку – це крос-промо стратегія, а далі – це вже класичне ліцензування. Коли бренд стає досить вагомим і поєднання з ним починає працювати на репутацію, тоді це стає ціннісним моментом.

А як залучали команду, яка працювала над озвучуванням персонажів? Вам вдалося назбирати відомих в Україні людей в різних сферах.
Так, в нас дуже великий ансамбль по голосах і так, всі вони відомі. Це класична практика для анімаційних проєктів, коли в них майже найбільші в країні бюджети. Тому на дубляж так само є можливість брати зірок, бо вони додають авдиторію. До нас багато зірок хотіли потрапити. Це така колаборація і наших продюсерів, які займалися залученням, і пробудова того, хто з зірок яку авдиторію охоплює, аби її максимально розширити. Анімація наразі, як на мене, це дуже яскравий взірець того, як будувати широку авдиторію і як до неї достукатися. Бо на попередньому проєкті нам здавалося, ніби ми уже до всіх достукалися, всім розповіли через рекламу, борди, через будь-яку комунікацію. А потім ми виявили, що люди про нього не чули. В нас величезна країна, хоч у нас є відчуття, що вона маленька, бо ще залишилося трошки оцього комплексу меншовартості. Але в нас величезна європейська країна, і достукатися до кожного не так легко – зробити, щоб люди почули про проєкт і захотіли піти. А це – одна з можливостей.

Про маленьких персонажів: ви їх вигадали, по суті? Тобто вони не з "Лісової пісні" чи українського фольклору? Знову ж таки, це з питань глядачів, які я зустрічала. Чому так?
Якраз усі фентезійні, містичні персонажі з лісу – вони з українського фольклору. Ми перевіряли усіх містичних створінь, які взагалі можуть бути на нашій території, описані в різних енциклопедіях, і з музеєм Гончара працювали. Тобто вони в українському фольклорі існують. Були створені якраз "Мохуші" – це такі, можна сказати, "українські міньйони", вони якраз такі, що викликають емпатію і наповнюють цей великий дорослий світ великих дерев, корінців і якихось монстриків.
Тобто все-таки перевіряли і звіряли цих персонажів, вони мають прототипи?
Так, але й Мохуші існують в міфології, просто ми робили комбінації – щоб вони усі працювали. Багато чого й не увійшло. Воно, можливо, з'явиться ще в серіалі, бо є персонажі, зроблені в 3D навіть, але не з'явилися в кадрі. На початку в нас була досить велика історія, і ми мали зменшувати її, щоб увійти в бюджет.

Ви хочете сказати, що можливий ще й серіал?
Маємо надію. Насправді це досить великий всесвіт, за законами якого він може розвиватися в серіал, може бути повнометражне продовження, спецпроєкти. Тобто це дуже багато форматів. Так само вже анонсоване і буде зроблене живе шоу, і буде досить багато активностей з цим брендом.
Ідея з серіалом гарна, зважаючи на популярність мультфільму. Бажаю вам в цьому успіху. Говорячи про анімацію – її хвалять, а як у нас в Україні з фахівцями в цій сфері?
В "Мавці" у студії працювала команда з близько двохсот людей. А загалом в титрах – близько п'ятисот. Це велика команда, і ми, окрім команди в Україні, наймали людей і в Європі, і в США, і в Канаді, і з ними співпрацювали в плані анімації. Тобто не вистачало фахівців в тій кількості, яку потребує цей проєкт. На жаль, війна ще зменшила їхню кількість, тому що частина людей емігрувала. Ми продовжуємо зараз навчати і збільшувати кількість фахівців в Україні. Але для того, щоб розвиток анімації не сповільнювався, нам дуже потрібне фінансування держави. В кожній європейській країні це є обов'язковим правилом, бо саме за рахунок цієї підтримки розповідаються локальні культурні історії. Так, може бути й інвестиційна складова, але без підтримки держави сповільнюється розвиток. Ще й в умовах війни. Це якраз стосується того питання, коли з'явиться серіал, коли зможемо відновити ринок, відновити індустрію. Бо зараз усі виробництва, які є, вони або в ремоуті, або призупинені взагалі. І це основна проблема. Ми спілкуємося, показуємо в Європі розробки проєктів, але все одно є інвестиційні ризики. Анімація – це про дуже дорогі проєкти, і країни хочуть співпрацювати, але це великі ризики. Хоча вони нас підтримують.


От в контексті цього хочу запитати: ще декілька років тому була інформація, що Ви плануєте робити мультик про Роксолану.
Так.
На якому етапі цей проєкт, може шукаєте спонсорів, інвестиції так само?
Саме так. Ми розробили передпродакшн і готові до виробництва. Питання тільки в інвестиціях. Бо "Мавка" тільки почала віддавати, повернення грошей відбувається. А прокат довгий буде – десь близько року в різних країнах. Ці гроші необхідні для продовження. Великі студії мають запас інвестицій, який вони можуть використовувати, працюючи паралельно з трьома-чотирма проєктами. У нас цієї можливості немає.


Що відомо
- Персонажі мультфільму про Мавку зʼявились у британському телеефірі, щоб підтримати українських дітей.
- Українська "Мавка" обігнала за переглядами голлівудський фільм у кінотеатрах Франції.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: