Валерій Місько із села Левків Глибочицької громади волонтерством займається понад вісім років. Суспільному чоловік розповів, як разом із односельцями допомагав і допомагає військовим упродовж 100 днів з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
З перших днів повномасштабної війни Валерій разом з односельцями організував оборону села, оскільки росіяни, з його слів, на той час підійшли до населеного пункту Царівка, що в кількох десятках кілометрів від Левкова.
"По прямій це кілометрів 30 від нас, тому треба було швидко рити окопи та бліндажі і зводити блокпости, – каже Валерій. – Не лише я, а й більшість жителів села долучилися до цього процесу. Щодо мене, то я уклав контракт і став добровольцем територіальної оборони. Зібрав загін добровольців – ми отримали зброю і дотепер несемо службу на цих блокпостах. Що стосується волонтерства, то у перші дні ми одразу ж почали допомагати тербатальйону, організованому на базі нашого села – допомагали речами, генераторами і всім іншим, на що були запити. Потім батальйон передислокувався на північ нашої області. Коли там йшли бойові дії, я почав їздити туди – за Малин у бік Базара. Допомагав так само цьому батальйону. А коли вже москалі звідти вийшли, усі свої зусилля спрямував на Донбас. Зараз ситуація там – особливо в Бахмуті та Слов'янську – дуже складна".
За словами Валерія, на Донбас вони возять допомогу українським військовим, підтримуючи різні батальйони.
"В основному, допомагаємо нашій 30 бригаді з Новограда-Волинського. Нашій 95 бригаді також допомагаємо. Ми самі шиємо бронежилети – за можливості комплектуємо їх металом і возимо нашим хлопцям. Наші бронежилети на війні, фактично, з перших днів. І я навіть нещодавно зустрів хлопця, який одним з перших отримав його. Він сказав, що дуже задоволений. Наш бронежилет врятував йому життя. Враження від крайньої поїздки більш-менш позитивні, тому що є з чим порівнювати. Коли я їздив два тижні тому, хлопці були пригнічені. І багато чого здавалося незрозумілим. Зараз же ситуація трішки стала вирівнюватися в плані забезпечення. І у хлопців вже помітно покращився настрій. Розумієте, коли туди приїздиш і хлопці бачать, що про них піклуються, що народ про них дбає, то у такого бійця зростає моральний дух", – розповідає Валерій Місько і додає, що, на його думку, це і є основна місія волонтерства – тримати моральний дух військових на високому рівні.
"Треба їздити. Допомагати. Показувати, що народ про військових пам'ятає, а нація згуртована і тили у них надійні", – каже волонтер.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
