У травні 2025 року в Брюсселі під час заходу, організованого Європейським Комітетом Регіонів, підписали договір про солідарне партнерство між Житомиром та німецьким містом Кассель. Серед основних напрямів співробітництва, зокрема, освіта, молодь, культура і солідарність. Наприкінці травня 2026 року у німецькому місті Кассель уперше відбувся форум Cafе Schytomyr, спрямований на посилення муніципального, волонтерського та культурного співробітництва з його українським містом-побратимом Житомиром. Перед міжнародним зібранням виступила житомирянка, науковиця і освітянка Юлія Кравченко.
В розмові з редакторкою Українського радіо Житомир Наталією Кулініч Юлія Кравченко говорила про те, які практичні наслідки таке партнерство може мати для Житомира та як представникам громадського сектору долучитися до співпраці з європейськими містами.
Юлія Кравченко — житомирянка освітянка і науковиця, авторка і організаторка освітніх та культурних проєктів у сфері неформальної освіти, голова громадської організації «Філософія для дітей і дорослих».
Юлія, ви були учасницею і спікеркою на міжнародному заході у Касселі. Що для вас було цінним в цьому партнерському форматі?
Для мене особливо цінно, що проведення заходу було ініціативою саме громадянським суспільством, що його не організувала якась державна інституція. Громадянська спільнота Касселя, а саме громадська організація «Europa-Union Kassel», головою якої є пані Божена Меська, знаючи про те, що є офіційна домовленість між Житомир та Касселем, ініціювала проведення Cafе Schytomyr. Тобто ініціатива пішла не від адміністративних майданчиків, а саме від людей, які дійсно дуже вболівають за Україну в Німеччині, які прагнуть допомагати.
В лютому 2026 року вони були слухачками і слухачами на на подібному форумі у Берліні, їм дуже сподобався цей формат, оскільки він дуже демократичний, гнучкий. Вони загорілися ідеєю провести в Касселі Cafе Schytomyr, бо це чудовий спосіб почати розвивати конкретну співпрацю між містами-побратимами. І влада пішла на зустріч цій ініціативі.
На такий майданчик запрошують представників різних секторів: держави, економіки, культури, освіти. На офіційному відкритті була делегація від Житомирської міської ради, офіційна делегація з міста Гданськ (Польща), оскільки це місто є побратимом і міста Житомира, і міста Касселя. Тобто на події зустрілися цілих три братніх міста.
Цінним, як на мене, є те, що подію відвідав надзвичайний і повноважний посол України у Федеративній Республіці Німеччина пан Олексій Макеєв. Це свідчить про те, що це майданчик, який заслуговує на увагу і до рішень, які на ньому приймаються, дослухаються.
Після показу фільму «Довгий лютий» німецького режисера українського походження Міхаеля Стадника наступного дня відбувся мій виступ на цю велику аудиторію, а далі вже тривали робочі панелі на різні теми.
На чому може ґрунтуватись партнерство міст
Знаєте, я чесно зізналася, що до того, як отримала запрошення на цю подію, я особливо не чула про місто Кассель. Думаю, що, мабуть, ця ситуація з більшістю і житомирян і жителів Касселя. У мене було завдання — розповісти про цікаві, позитивні, корисні сторінки співпраці, які є в нашій недавній історії між Україною, Польщею і Німеччиною.
Свій виступ я побудувала навколо теми дисидентського руху, які були зв'язки, контакти. А також в контексті діяльності Єжи Ґедройця та його журналу «Культура», оскільки він в другій половині ХХ століття дуже багато зробив і для українсько-польських зв'язків, і для польсько-німецьких.
Крім того, я знайшла паралелі між нашими містами, а їх, виявляється, чимало: це два міста, засновані в пізньому середньовіччі; обидва постали на берегах великих річок — Тетерів та Фульда. Але я шукала, чи можемо ми претендувати на певну спорідненість в минулому, на якій можна будувати сучасні зв'язки, сучасну співпрацю.
Виявилось, що в Касселі тривалий час проживали відомі казкарі, літературознавці брати Ґрімм, які є видатними постатями в німецькій, європейській та світовій історії. А в Житомирі були відомі літератори-дисиденти, літературознавці, письменники брати Шевчуки. Думаю, далеко не кожне місто має братів-літераторів. І в цьому я вбачаю гарну культурну паралель, яку теж можна в певний спосіб розвивати, наприклад, зробити з часом фестиваль чи щось подібне
Якими можуть бути практичні виміри партнерства між містами
Як представниця громадянського суспільства, яка була спікеркою на події, я бачу широке поле для співпраці. В Касселі є досить велика українська громада, з якою ми мали нагоду познайомитись. Громада дуже дієва, вона є видимою в місті та активно підтримує українське культурне поле. Це дуже багато гуртків для сотень українських дітей, відповідно це різні заходи, куди приходять батьки, тому що їхні діти там виступають. І, відповідно, вони запрошують вже своїх німецьких друзів чи сім'ї, в яких вони проживають. Таким чином є комунікація назовні з місцевою громадою, з німецькомовним суспільством міста, є активність, яка приваблює, є щось, на що можна прийти, є щось, з чим можна повзаємодіяти. Також в місті є університет, отже, є можливості для того, щоб здійснювати спільні освітні проєкти.
Для мене ця подія — про можливості. Тому і хочу нею поділитись, щоб люди знали, що є міста побратими і що не тільки від влади залежить, що відбуватиметься далі. В цій історії, на мою думку, дуже важливу роль може відігравати саме громадянське суспільство.
Тобто, з одного боку, є документ про співпрацю, на підставі якого суспільства вступають у взаємодію. Такі документи дійсно мають підписувати інституції, бо це політична воля, політичний акт. Але далі не вся відповідальність за цю ідею лежить на інституціях. Далі, на мою думку, громадянське суспільство цілком повноцінно, повноправно може вступати у взаємодію.
До прикладу, я була учасницею панелі про те, як сьогодні вивчати історію Центрально-Східної Європи, яка, очевидно, змінюється у зв'язку з тим, що всі визнають імперську поведінку Московії. Імперія багато років напрацьовувала наративи, які поширювалися всюди — в університетах, в школах. Сьогодні, в час війни, для українців важливо, чого саме навчатимуть дітей в школах Німеччини, Польщі, України. В Україні сьогодні це переосмислюється, але в Польщі, в Німеччині — ні. В таких моментах я бачу дуже велику цінність нашої співпраці.
Тому я дуже заохочую, закликаю житомирян більше про це дізнаватися і думати про те, а що я особисто можу зробити в цьому діалозі. Бо в даному випадку ініціатива була фактично від громадянського суспільства міста Кассель, з німецької сторони, а тепер має бути і з нашої. Нам теж є про що говорити, чим ділитися, просто треба про це думати, говорити, і бути готовим на таку взаємодію.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
