Понад 200 вишитих рушників, понад 50 українських хусток і десятки старовинних вишиванок зібрала жителька Брусилова на Житомирщині Аліна Святнюк. Колекціонерка розповіла Суспільному про історію родинних реліквій, символіку орнаментів і мрію створити етносадибу.
Колекціонерка Аліна Святнюк розповіла, що від початку повномасштабного вторгнення почала колекціонувати український автентичний одяг: хустки, чоловічі й жіночі вишиванки, рушники. За її словами, колекція налічує понад 200 вишитих рушників із різних регіонів України, понад 50 українських хусток і понад 20 чоловічих та жіночих вишиванок. Аліна розповіла, що чим яскравіші квіти на хустці, тим святковішою вона вважалася. У повсякденні жінки носили хустки стриманіших кольорів. Колекціонерка показала першу хустку з китицями зі своєї збірки.
"Вона подарована бабусею мого чоловіка. Коли вона перебувала в лікарні, була хвора, знала, що я часто виступаю — і в школі, і після школи. Тому вирішила зробити мені такий подарунок — хустину", — розказала Аліна.
За словами колекціонерки, за орнаментом вишиванки можна визначити регіон її походження. На півночі та в центрі України переважають червоно-чорні кольори й квіткові орнаменти, а для західних регіонів характерніші геометричні візерунки та яскравіші кольори. Одну з вишиванок — сорочку свого діда — Аліна отримала у спадок.
"Найдорожча для мене сорочка — це сорочка мого рідного діда. У 2021 році йому могло б виповнитися 100 років. Але його вже давно немає. Я була в третьому класі, коли дідусь помер. Він був із Західної України, з Буковини, Чернівецької області. На цих вишиванках ми бачимо дуже багату колористику, бо там поля і полонини дуже квітчасті", — сказала Аліна Святнюк.
Аліна показала кореспондентам Суспільного жіночі українські сорочки з льону та конопляного тканого полотна. За її словами, жінки часто оздоблювали сорочки вишитими червоними трояндами. Такий квітковий орнамент називають брокарівською, або "мильною", вишивкою. Він став популярним в Україні наприкінці XIX століття завдяки французькому парфумеру Генріху Брокару.
"Брокарівська вишивка з'явилася так: коли продавали мило, до нього додавали обгортку, на якій були зображені троянда й листочки у чорно-червоних кольорах. Наші українці дуже швидко перейняли цей орнамент і перенесли його на вишивку", — розказала колекціонерка.
Аліна Святнюк розповіла, що здавна на одязі вишивали обереги.
"Вишивку розміщували на рукавах, на грудях і на подолі. Це мало свій символізм. На грудях вишивали для захисту душі, на рукавах — для захисту рук. Адже українські жінки були дуже працьовитими: працювали в полі, вдома, виховували багато дітей. На подолі орнаменти вишивали для зв’язку з нашими поколіннями", — сказала Аліна.
Зі слів колекціонерки, вона має понад 200 вишитих рушників із різних областей України, виконаних у різних техніках і з різними орнаментами.
"На Житомирщині дуже багато рушників із квітково-рослинними орнаментами. Є рушники з Чернігівщини 1950–1960-х років. Представлені різні техніки вишивки: гладь, хрестик. Також цікаво оброблені краї. Це рушник із Західної України, з Коломийського району", — розказала Аліна Святнюк.
Аліна розповіла, що мріє, аби її колекцію старовинного українського одягу побачили люди з різних регіонів України. Для цього вона планує створити етносадибу.
"Є така мрія, і багато хто про це знає. Люди навіть допомагають шукати старий будинок. Хочу зробити етносадибу, тому що, коли маєш багато речей і хочеш їх показати, вдома вже не вистачає місця. Хочеться зробити все цікаво, цивілізовано, щоб люди приходили і було що їм показати", — сказала колекціонерка.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
