Жителька Чуднова Надія Танська 18 червня відзначила 100-річний ювілей. Вона пережила Голодомор, евакуацію під час Другої світової війни, працювала у військовому шпиталі та 47 років приймала пологи в Чуднівській лікарні.
Уродженка села Карпівці Вільшанської громади, яка нині живе в Чуднові, 100-річна Надія Танська розповіла Суспільному, що найбільшим щастям і досягненням у житті вважає доньку, двох онуків, чотирьох правнуків та роботу акушеркою. За її словами, батько був грамотним і хазяйновитим, а мати — неписьменною, але мала міцний характер. У день свого 100-річчя Надія згадує Голодомор 1933 року.
"От ми ходили під вікнами і дивилися. Колись не було стільців, а в хатах був стіл і довга лавка. Щоб люди приходили і сідали. І той лежав на цій лавці, і вмирав. І в нього так ті ребра було видно, як вони рухались, коли він дихав. Ми це все дивилися під вікном. А потім нас не пускали туди, бо зловлять і заріжуть на м’ясо. Дуже багато було, що дітей різали", — пригадала ювілярка.
Зі слів Надії, з початком Другої світової війни батько пішов воювати, а родину евакуювали до міста Самарканд в Узбекистані. Там Надія, маючи диплом Житомирського медичного училища, працювала у військовому шпиталі.
"І то був ад. Як була Сталінградська битва, то їх возили, ніяких ліжок не було. Були узбецькі ковдри розстелені, а людей виселяли. Стояв п’ятиповерховий будинок, то всіх виселили і зробили шпиталь, і там я працювала медичною сестрою. Там так було. Не було кому, не було тих медсестер. Хоч я ще й не закінчила навчання, але бачили, яка я була до роботи, як старалася. Мене там залишили на роботі на півтора року в цьому воєнному шпиталі", — розказала Надія Танська.
Після повернення з евакуації у 1946 році Надія Танська упродовж 47 років працювала в Чуднівській лікарні.
"Це було одне акушерсько-гінекологічне відділення. І нас було двоє. Була медсестра, яка забирала дитину, і була акушерка, яка приймала пологи. У мене половина Чуднова, якщо не більше, пів району — це, напевно, є мої, у яких я приймала пологи", — сказала Надія.
Ювілярка розповіла, що після одруження з місцевим фотографом Володимиром Танським найбільше чекала на появу дітей. За її словами, перша дівчинка прожила три доби, друга народилася мертвою, і лікарі не дозволяли Надії вагітніти, але вона ризикнула і народила доньку.
"Народилась моя Таїса Володимирівна. Золота дитина, слухняна, вона багато добилася. Вона 25 років пропрацювала в Київській лікарні № 12", — розказала Надія Танська.
Донька Надії Танської Таїса Лобода — заслужений лікар України. Суспільному вона розповіла, що вдячна матері за подароване життя.
"Мамі заборонили народжувати, але мама — акушерка, завагітніла, виносила і народила мене, слава Богу. Я вважаю, що це її найбільший жіночий подвиг — те, що вона дала мені життя. Я дуже вдячна їй за це", — сказала Таїса.
За словами Таїси Лободи, вона все життя відчуває підтримку матері. На початку кар’єри Таїса два роки працювала санітаркою в Чуднівській районній лікарні, тоді їй допомагала мама. Потім, за її підтримки, три роки поспіль вступала до медичного інституту.
"Коли я навчалась, мама приїздила до мене в Тернопіль. У половині дванадцятої приходив потяг, мама приходила в гуртожиток, готувала їсти нам усім на тиждень і о четвертій годині ранку від’їжджала додому, а на дев’яту годину вже була на роботі", — розказала Таїса Лобода.
Онук Надії Танської Сергій Лобода, хірург та медичний директор Університетської лікарні № 1 Національного університету охорони здоров’я України імені Шупика, розповів, що його бабуся була присутня під час його народження і відтоді залишається для нього авторитетом.
"Подвійна бабуся. І бабуся все життя, і вона приймала пологи в моєї мами, приймала мене. Ви знаєте, є таке в плаванні, у заняттях бігом, коли хтось веде і задає ритм та темп. Бабуся у нас та людина, яка все життя задає нам темп. Вона постійно в тонусі і тримає в тонусі всіх нас, тому ми на неї і орієнтуємось", — сказав Сергій Лобода.
Зі слів Надії Танської, війну Росії проти України їй дуже важко переживати. За її словами, Росія чинить злочини проти України.
"Щоб за таку мухришку, як цей нещасний Путін, не було на нього управи? Чого ви чекаєте, що він нам усім погрожує. А Москву не чіпайте. То це що? Це хто там сидить? Ну, слава Богу, кинули один раз на Червону площу", — розказала Надія Танська.
У день свого сторіччя Надію Танську нагородили відзнакою імені Левка Лук’яненка "За служіння Українському народу" та орденом святого апостола Андрія Первозванного Православної церкви України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
